СТОВ "Антонівське" подало скаргу на дії Відділу Державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції щодо визнання незаконними дій по винесенню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.04.2008 року та скасування вищенаведеної постанови. Одночасно скаржник подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення зі скаргою до суду в порядку, встановленому ГПК України (1798-12) .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2008 року було відмовлено у відновленні пропущеного строку на подання даної скарги, а скаргу залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2008 року скасовано, апеляційну скаргу СТОВ "Антонівське" задоволено та поновлено десятиденний строк на подання СТОВ "Антонівське" скарги про визнання незаконними дій відділу ДВС Варвинського районного управління юстиції по винесенню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.04.08 року та скасування зазначеної постанови, а матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16.07.2008 року прийнято до розгляду скаргу СТОВ "Антонівське" до відділу державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції про визнання незаконними дій по складанню акту опису і арешту майна від 08.04.2008 року, та про скасування акта опису і арешту майна від 27.06.2008 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2008 року скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівське" на дії Відділу Державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції у справі № 15/54 за позовом Малого колективного підприємства "Локіс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівське" про стягнення 91 803 грн. задоволено частково. Визнано недійним акт опису і арешту майна від 27.06.2008 року. В іншій частині скарги - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, СТОВ "Антонівське" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2008 року. Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що майно, на яке було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження постановою від 08.04.2008 року ВДВС Варвинського районного управління юстиції, належить на праві власності членам КСП "Перше травня", правонаступником якого є скаржник.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2009 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/197 від 05.03.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 15/54 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Гарник Л.Л., суддів Іваненко Я.Л., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року розгляд справи було відкладено на 01.04.2009 року в зв’язку з нез’явленням представника відділу ДВС Варвинського районного управління юстиції та зобов’язано СТОВ "Антонівське" уточнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/259 від 01.04.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 15/54 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Іваненко Я.Л., суддів: Євдокимова О.В., Пантелієнка В.О.

В судове засідання 01.04.2009 року з’явились представники СТОВ "Антонівське", МКП "Локіс" та ВДВС Варвинського районного управління юстиції.

Представник МКП "Локіс" надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить суд відмовить скаржнику в задоволенні апеляційної скарга, оскільки остання є безпідставною та необґрунтованою.

Представник ВДВС Варвинського районного управління юстиції також надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких підтримав вимоги МКП "Локіс" та зазначив, що при винесені державним виконавцем постанови від 08.04.2008 року про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження державний виконавець керувався та діяв в межах норм ЗУ "Про виконавче провадження".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2004 у справі № 15/54 позов задоволено частково та стягнуто на користь Малого колективного підприємства "Локіс" 19 794,76 грн. шкоди. 197,95 грн. держмита, 486 витрат на проведення судової експертизи та 25,44 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання зазначеним рішенням законної сили та видачі наказу про його примусове виконання 26.01.2005 року ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та запропоновано боржнику в строк до 04.02.2005 добровільно виконати рішення суду.

В зв’язку з невиконанням боржником у встановлений строк рішення постановою державного виконавця від 04.02.2005 року з боржника стягнуто виконавчий збір.

08.04.2008 року постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на майно боржника - сільськогосподарську техніку, а саме: трактор Т-150 К, трактор МТЗ – 80, трактор ЮМЗ-6 АКЛ, трактор Т-74, навантажувач ПЕА-1,0, комбайн СК-5, комбайн КС-615, трактор Т-150К.

27.06.2008 року державним виконавцем складено акт опису і решту майна за яким описано і накладено арешт на таке майно боржника:

1.Будівлю колишнього корівника, умовно позначена під № 3. загальний стан задовільний. Знаходиться між двома будівлями корівників, котрі частково демонтовані. Будівля зачинена зовні навісним замком. Стіни цегляні, крівля з шиферу. Будівлю складено з залізобетонних плит. Приблизна площа -1300 кв.м. Будівлю оцінено в 20 000 грн.

2.Будівля молочного цеху умовно позначена № 4. Будівля примикає до корівника № 3. Приблизна площа 500 кв. м. Будівлю оцінено в 6 000 грн. Обидві будівлі не демонтовані та не використовуються за прямим призначенням.

В акті зазначено, що його направлено боржнику поштою.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті(опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

З наявних в матеріалах справи постанов про арешт коштів боржника від 12.11.2007 року, 08.04.2008 року та 18.06.2008 року вбачається, що державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника. Докази про наявність у останнього коштів, необхідних для виконання рішення суду відсутні, що надавало державному виконавцю право на здійснення заходів по арешту майна боржника.

З матеріалів справи вбачається, що арештоване нерухоме майно, сільськогосподарська техніка перебувала на балансі КСП "1 Травня" до проведення його реорганізації ( т.2 ас. 23-30 ).

Згідно з статутом СТОВ "Антонівське" підприємство є правонаступником КСП "1 Травня", майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі. Майно підприємства належить йому на праві власності. Статутний фонд товариства сформовано засновниками у розмірі 71 887 грн. шляхом внесення майнового паю. ( ст. 1. 6 ).

Вказані положення статуту боржника відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", якою передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Засіданням комісії по реорганізації КСП "1 Травня", протокол № 10 від 15.04.2000 року, копія якого затверджена начальником архівного відділу Варвинської райдержадміністрації, затверджено розподільчий баланс і виділене майно в натурі.

В протоколі зазначено, що для забезпечення життєдіяльності ТОВ "Антонівське" за рахунок внесків створюється статутний фонд в розмірі 71 871 грн. Для цього потрібно виділити майно в натурі засновників, згідно розподільчого балансу КСП "1 Травня" по структурі: 1 група - 70%, 2 та 3 - 12,1%, оборотні засоби - 17.8%. До першої групи майна віднесено пилораму, майстерню тракторної бригади, склад ГСМ, склад АВМ. склад запчастин, олійниця, до 2 та 3 груп трактор Т-150. УАЗ 459, сівалка СЗТ-3,6, ГАЗ, оборотні засоби - корови, свиноматки, молодняк ВРХ та свиней.

Вказаний протокол підтверджує твердження боржника про те, що арештоване нерухоме майно йому не належить.

При прийнятті рішення про накладення арешту на майно боржника державний виконавець повинен був пересвідчитись, що дане майно належить боржнику шляхом отримання пояснень, довідок, іншої інформації відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", але при накладенні арешту на нерухоме майно цього зроблено не було.

В матеріалах справи відсутні докази про належність нерухомого майна, на яке накладено арешт 27.06.2008 року, боржнику.

Крім того, в порушення вимог п. 5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року (z0865-99) та зареєстрованої за № 865/4158 15.12.1999 року ( далі - Інструкція ), після проведення опису і арешту майна без участі представника боржника, копію акта опису і арешту не направлено боржникові не пізніше наступного дня.

Вказане підтверджується актом опису і арешту майна про проведення опису і арешту майна без участі представника боржника, листом ДВС від 01.07.2008 року № 2067 про направлення акта опису і арешту боржнику.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга в частині вимог про визнання недійсним акту опису та арешту майна від 27.06.2008 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки при вчиненні дії по арешту майна Відділом Державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції були допущенні суттєві порушення вимог чинного законодавства.

Щодо вирішення питання про правомірність дій ДВС по накладенню арешту на сільськогосподарську техніку, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Листом від 20.03.2008 року Інспекція держтехнагляду по Варвинському району надала інформацію ДВС про належність боржнику на праві власності сільськогосподарської техніки: тракторів колісних Т-150К, МТЗ-80, ЮМЗ-6АКЛ, Т-150К, гусеничного трактора Т-74, навантажувача ПЕА-1.0, зернозбирального комбайна СК-5, бурякозбирального комбайна КС-6Б.

На вказане майно державним виконавцем і було накладено арешт постановою Відділу Державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції від 08.04.2008 року. Вказана постанова винесена відповідно до п. 5.6.7 Інструкції та у відповідності з додатком 26 до пункту 1.7.2 Інструкції (z0865-99) .

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з п. 5.6.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року (z0865-99) , при проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснювати його відчуження), а в разі потреби - про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин. Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем виноситься постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (додатки 26, 26-1).

Матеріали справи, а саме, акти приймання передачі техніки від 02.04.2008 року, 09.02.2008 року, свідоцтво про реєстрацію машини - трактора МТЗ 80 від 29.11.2000 року, не підтверджують права власності іншої особи на вказану техніку, оскільки вказані документи не є правовстановлюючими, а свідоцтво реєстрації трактора про належність його боржнику на праві власності з відміткою "без права відчуження" видане більш ніж за сім років до моменту винесення постанови про арешт.

Посилання боржника на те, що у постанові не зазначено реєстраційних номерів, номерів агрегатів та інших індивідуальних ознак техніки судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки іншої техніки за боржником не зареєстровано, а вимоги п. 5.6.6 Інструкції (z0865-99) стосуються змісту саме акта опису та арешту.

При вирішення вказаного питання колегія суддів також враховує положення частини 1 ст. ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

Отже, боржник і на даний час не втратив права вказати ті види майна чи предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи СТОВ "Антонівське", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, а тому ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2008 року у справі № 15/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівське" - без задоволення.