Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у справі № 48/389 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київ водоканал" основний борг у сумі

4911507,05 грн., інфляційні втрати у сумі 1601298,39 грн., три проценти річних у сумі 275309,72 грн., пеню у сумі 311645,21 грн., державне мито в сумі 23717,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/389 від 26.12.2008р. скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2004 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (абонент) уклали договір № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Пунктом 1.1 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. встановлено, що Договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) . За цим Договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгосту України № 65 від 01.07.94р., Правилами приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.02р. (z0402-02) , а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. позивач зобов'язався забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питна" до його водопровідного вводу. Пунктом 3.3.4 встановлено обов’язок відповідача своєчасно сплачувати вартість наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника; у випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих абонентом (п.2.1.1); зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п. 2.1.2); якщо водолічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого водо лічильника в останні два розрахункові місяці (п. 2.1.3); кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування (п. 2.1.4); абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісяця абонентом та представником постачальника (п.2.1.5).

Пунктом 2.1.6 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. встановлено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу Постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту тримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Порядок оплати послуг Позивача за договором встановлений п. 2.2 Договору Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р., відповідно до якого Постачальник щомісячно направляє банківській установі Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів; у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуг, що надходять від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі незгоди щодо кількості або вартості послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження направлення свого представника до позивача для проведення звірки та підписання акта звірки, а отже колегія суддів вважає, що згідно п. 2.2 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. дані позивача про кількість спожитої питної води є прийнятими відповідачем.

Відповідно до розрахунку позивача, що не спростована відповідачем заборгованість відповідача за період з 01.01.2004р. по 01.04.2007р. становить 4911507,05 грн.

Відповідно до 901 Цивільного кодексу України (435-15) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. № 65 (z0165-94) (далі - Правила), ці Правила запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 1.2. Правил встановлено, що дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.

Згідно п. 12.17 Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до п. 12.1 Правил встановлюється такий порядок відпускання води та приймання стічних вод для підприємств - шляхом укладання договору з Водоканалом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на спростування заборгованості перед позивачем за надані послуги з водопостачання.

Щодо доводів відповідача про безпідставне нарахування за воду, яка йде на підігрів з огляду на укладені відповідачем та теплопостачальними організаціями договорів про постачання тепло енергії у вигляді гарячої води, колегія суддів вважає їх помилковими з огляду на наступне.

01.04.2001 року між Державним комунальним підприємством "Київводоканал" (правонаступником якого є ВАТ "АК "Київ водоканал") та Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" був укладений договір №100 на водопостачання (без водовідведення), за умовами якого Київводоканал зобов'язувався передавати у власність Київенерго питну воду, яка йде на виготовлення гарячої води для споживачів, без затрат на її каналізування, а Київенерго зобов'язувалося розраховуватися за неї на умовах цього договору.

Відповідно до умов зазначеного договору, в період з 01.04.2001 року по 01.09.2005 року, рахунки на оплату послуг з постачання холодної води, яка використовується для підігріву оплачувались АЕК "Київенерго".

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2005 року у справі №6/321-23/415 задоволено позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про зобов'язання вчинити дії (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Київська міська державна адміністрація та ВАТ "АК "Київ водоканал").

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005р. рішення від 04.07.2005р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2005 року у справі №6/321-23/415 в частинах задоволення позову АЕК "Київенерго" про зобов'язання Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" перераховувати на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" кошти, що складають вартість холодної води для приготування гарячої води скасовано. В інших частинах зазначену постанову та рішення залишено без змін.

Рішенням суду та постановою суду апеляційної інстанції, з чим погодився суд касаційної інстанції, при розгляді справи №6/321-23/415 встановлено, що АЕК "Київенерго" є теплопостачальним підприємством, що проводить діяльність з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання і не є підприємством гарячого водопостачання. З огляду на викладене та інші обставини справи судовими інстанціями зроблено висновок, що Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр", перераховуючи на рахунок АЕК "Київенерго" вартість холодної води, що використовується для приготування гарячої води, тобто кошти, які належать іншій юридичній особі - ВАТ "АК "Київводоканал", порушує права останнього і завдає шкоди АЕК "Київенерго".

Крім того, при визначенні отримувача коштів, що складають вартість холодної води для приготування гарячої води, слід керуватися положеннями нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг, зокрема Законами України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , також слід брати до уваги наявність чи відсутність договору про надання комунальних послуг між виробником та отримувачем таких послуг.

Виходячи із змісту статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води визначений як один вид житлово-комунальних послуг, який не можна розділити окремо на постачання холодної та постачання гарячої води. Такий висновок також підтверджується статтею 18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та пунктом 21 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", якими визначено, що ліцензуванню підлягає господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення без розмежування на гаряче та холодне водопостачання.

Суд касаційної інстанції у постанові від 20.12.2005 року у справі №6/321-23/415, на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи дійшов висновку, що кошти, які складають вартість холодної води, яка використовується для приготування гарячої води є власністю ВАТ "АК "Київводоканал".

Відповідно до зазначеного рішення суду, ВАТ "АК "Київводоканал", з жовтня 2005 року виставляє рахунки на оплату послуг з постачання холодної води для підігріву, безпосереднім споживачам зазначеної послуги, зокрема і відповідачу у справі - КП УЖГ Дарницького району.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно п. 1.1 Договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №03910/2-02, укладеного між позивачем та відповідачем 10.03.2004р., постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України").

Правила користування є нормативно-правовим актом, який запроваджує порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації, встановлює механізм проведення розрахунків за питну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води та визначає взаємовідносини між підприємством питного водопостачання ВАТ "Акціонерна компанія "Київ водоканал" та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Таким чином, Правила є єдиним нормативно-правовим актом, який встановлює механізм проведення розрахунків за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Відповідно до п. 1.2 зазначених Правил їх дотримання є обов'язковою вимогою для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми.

Пунктом 11.1. Правил встановлено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані.

Відповідно до п. 12.13 Правил рахунки за воду і за скидання стічних вод до каналізації виписуються Водоканалом основному абоненту (тобто Відповідачу по справі).

Відповідно до п. 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.1994 року №65 (z0165-94) розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюється з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Пунктом 12.3 зазначених Правил встановлено, що розрахунки за воду здійснюються з підприємствами, як правило, один раз на місяць.

Тобто пунктами 12.3, 12.17 зазначених Правил встановлюються правовідносини Сторін щодо постачання та розрахунків за питну воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод.

ВАТ "АК "Київводоканал" як єдине підприємство у м. Києві з централізованого водопостачання та водовідведення, має договірні відносини із споживачем зазначених послуг - КП УЖГ Дарницького району відповідно до договору №03910\2-02 на поставку питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 10.03.2004 року, а тому правомірно виставляє відповідачу рахунки на оплату послуг з постачання холодної води яка йде на підігрів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 4.2 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4911507,05 грн., інфляційних втрат у сумі 1601298,39 грн., трьох відсотків річних в сумі 275309,72 грн. та пені в сумі 311645,21 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та запереченнях проти позовних вимог.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язани й доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2008р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.