Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Дзюбка П.О.

при секретарі: Цюман Т.В.

За участю представників:

від позивача: Володько В.О. (дов. № 310 від 29.12.2008р.);

від відповідача: Карпічко В.Л. (дов. № 702 від 12.06.2008р.), Давиденко Д.С. (дов. № 125 від 17.11.2008р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Служба замовника житлово-комунальних послуг"Оболонського району у м. Києві

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008

у справі № 48/295 (суддя Сулім В.В.)

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунальне підприємство "Служба замовника житлово-комунальних послуг"Оболонського району у м. Києві

про стягнення 10098109,49 грн.

24.02.2009р., 10.03.2009р., 17.03.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у справі № 48/295 позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/295 від 26.12.2008р. скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю з підстави недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для з’ясування питань, пов’язаних з визначенням обсягів поставленої питної води та прийнятих каналізаційних стоків за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 6717/2-12 від 12.05.1999р. та сум коштів, сплачених за ним.

Колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки запропоновані відповідачем питання не є такими, що потребують спеціальних знань. Крім того, апеляційним господарським судом були витребувані у відповідача облікові документи спожитої води, проте, таких суду надано не було, що виключає можливість їх дослідження в процесі проведення судової експертизи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 1999 року Державне комунальне об’єднання "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є позивач та Державне комунальне управління житлового господарства Мінського району м. Києва (абонент), правонаступником якого є відповідач уклали договір № 6717/2-12 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 6717/2-12 від 12.05.1999р. постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 01.07.94р. № 65.

Позивач пунктом 2.1 зазначеного Договору взяв на себе зобов'язання із постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; прийняти каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрацій шкідливих речовин; а відповідач п. 2.2 зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Порядок здійснення розрахунків визначений у розділі III Договору. Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1). Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що входить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а про його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4). Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Крім того, п. 3.7 Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження направлення свого представника до позивача для проведення звірки та підписання акта звірки, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно п. 3.7 Договору № 6717/2-12 від 12.05.1999р. дані позивача про кількість спожитої питної води є прийнятими відповідачем.

Позивачем направлялись відповідачу дебетово-інформаційні повідомлення для оплати наданих послуг, які були оплачені частково та заборгованість відповідача за період з 01.06.2007р. по 01.04.2008р. становить 7316617,98 грн.

Відповідачем в судовому засіданні надано розрахунок за Договором № 6717/2-12 від 12.05.1999р. за період з 01.06.2007р. по 01.04.2008р., проте з нього не можна зробити висновку про заборгованість відповідача чи відсутність такої за спожиті послуги з водопостачання. Будь-яких доказів на підтвердження оплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до 901 Цивільного кодексу України (435-15) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. № 65 (z0165-94) (далі - Правила), ці Правила запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 1.2. Правил встановлено, що дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.

Згідно п. 12.17 Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до п. 12.1 Правил встановлюється такий порядок відпускання води та приймання стічних вод для підприємств - шляхом укладання договору з Водоканалом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 7316617,98 грн. та інфляційних втрат в розмірі 769421,57 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі та запереченнях проти позовних вимог.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у справі № 48/295 – без змін.

Матеріали справи № 48/295 повернути Господарському суду міста Києва.