- зобов'язати Одеську регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" видати Громадській організації інвалідів "Допомога та захист" належним чином оформлений державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8459га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Курчатова, 16-а, для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію;

- зобов'язати Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8459га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Курчатова, 16-а, для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію.

В позовній заяві ГОІ "Допомога та захист" вказує на те, що являється повноцінним суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Курчатова, 16-а, здобутому на підставі законної безкоштовної передачі їй нерухомого майна товариством з обмеженою відповідальністю "Мосінвест" за означеною адресою. Не звертаючи уваги на цей факт, Одеське міськеуправління земельних ресурсів Держкомзему України та Одеська регіональна філія ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" відповідають відмовою на всі звернення позивача щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою.

Постановою господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю:

- зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" видати Громадській організації інвалідів "Допомога та захист" належним чином оформлений державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5,8459га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Курчатова, 16-а, для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію;

- зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах підписати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8459га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Курчатова, 16-а, для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію.

Не погодившись з постановою суду, Одеська міська рада, яка не була учасником процесу з цієї справи у суді першої інстанції, 23.04.2007р. звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. В обґрунтування своєї позиції скаржник послався на те, що, розглянувши спір без його участі, суд порушив його права, і що про наявність вищезазначеної постанови йому стало відомо випадково. До скарги було додано заяву про поновлення строку на її апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. (головуючий - Мирошніченко М.А., судді: Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) заяву Одеської міської ради про поновлення строку апеляційного оскарження за її апеляційною скаргою на постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006 р. у справі №6/458-06-12080А –залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Одеської міської ради на постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006 р. у справі №6/458-06-12080А –залишено без розгляду.

Приймаючи ухвалу, апеляційний господарський суд зробив наголос на недоведеністі скаржником поважності причин пропуску строку оскарження постанови.

У вересні 2007р. на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга прокуратури м. Одеси в інтересах управління земельних ресурсів ОМР на постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. по справі № 6/458-06-12080А, в якій вона просила постанову скасувати, як не відповідаючу вимогам матеріального та процесуального права.

В обгрунтування скарги прокуратурою було відзначено, що позивачем не доведено, судом не встановлено, і в матеріалах справи відсутнє рішення Одеської міської ради про надання в постійне користування спірної земельної ділянки до ВАТ "Нафтовик", або до ГОІ "Допомога та захист", судом не встановлено і факт необхідності вжиття Одеським міським управлінням земельних ресурсів ОМР заходів з передачі спірної земельної ділянки до ВАТ "Нафтовик", або до ГОІ "Допомога та захист" за відсутністю такого рішення, та факту обов'язковості передачі земельної ділянки Одеським міським управлінням земельних ресурсів ОМР позивачу, оформлення та підписання державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Разом з апеляційною скаргою на розгляд суду було надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови з посиланням на те, що прокуратура м. Одеси дізналась про неї лише в вересні 2007р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2008р. (головуючий - Димерлій О.О., судді: Яковлева Ю.В., Кравець О.О.):

- провадження по справі закрито;

- апеляційну скаргу прокуратури м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006 року по справі № 6/458-06-12080А –залишено без розгляду.

Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду базується на порушенні прокуратурою м. Одеси Конституції України (254к/96-ВР) та ЗУ "Про прокуратуру": прокурор не мав права звертатися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування.

22.06.2007р. на адресу Вищого адміністративного суду надійшла касаційна скарга Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. по справі № 6/458-06-12080А, в якій ОМР просило скасувати зазначену ухвалу та направити справу для розгляду по суті апеляційної скарги ОМР до Одеського апеляційного господарського суду, посилаючись на об'єктивність пропуску ОМР строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. по справі № 6/458-06-12080А тому, що ОМР не могла знати про цю постанову, адже не була судом першої інстанції залучена до участі в справі. ОМР не могла передбачити винесення постанови господарським судом, так як задовго до винесення оскаржуваної постанови, Одеським апеляційним господарським судом було винесено постанову за результатами розгляду апеляційних скарг Одеської міської Ради, Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" та Одеського міського управління земельних ресурсів на постанову господарського суду Одеської області від "26" січня 2006 р.зі справи 30/386-05-8764А за позовом ВАТ "Нафтовик" до: Одеської міської Ради, Виконкому ОМР, Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Одеського міського управління земельних ресурсів про визнання права на користування земельною ділянкою та зобов’язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили з дня її винесення, з того ж предмету спору, якою Позивачу у задоволенні його позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2009р. (головуючий - Харченко В.В., судді: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Чалий С.Я., Шкляр Л.Т.) касаційну скаргу ОМР задоволено, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України послався на те, що судом першої інстанції було прийнято постанову з питання розпорядження нерухомим майном ОМР, без залучення її до участі у справі, чим порушено її права та охоронювані законом інтереси як власника спірної земельної ділянки. Таким чином, ОМР не мала змоги звернутись до апеляційного суду без порушення строків апеляційного оскарження постанови, на що не звернув уваги господарський суд другої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, наданому до розгляду колегіїї суддів 31.03.2009р., Управління Держкомзему в м. Одесі підтримує доводи апеляційної скарги ОМР, просить постанову господарського суду Одеської області від 01.12.2006р. по справі № 6/458-06-12080А скасувати.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Одеської міської ради та Управління Держкомзему в м. Одесі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню, виходячи з такого.

17.11.2006р. ГОІ "Допомога та захист" отримала бескоштовно від ТОВ "Мосінвест" у власність нерухоме майно, яке складається з незавершеного будівництва: п'яти-чотирнадцятиповерхової будівлі спального корпусу з підвалом; двоповерхової будівлі культурного центру з підвалом; чотирьохповерхової будівлі лікувально-діагностичного центру з підвалом; одноповерхової будівлі овочесховища, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Курчатова, 16-а, - для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію, що був переданий громадській організації на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Мосінвест" (попереднього власника майна) № 3/1 від 16.11.2006р. за актом здачі-прийому майна від 17.11.2006р.

17.11.2006р. ГОІ "Допомога та захист" звернулась до Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" із заявою про надання їй належним чином оформленого акту на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5,8459га, яка знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Курчатова, 16-а, - для завершення будівництва та подальшої експлуатації і обслуговування комплексу санаторію-профілакторію.

23.11.2006р. листом № 4167 Одеська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" відмовила у видачі такого акту, що і стало підставою для звернення до суду ГОІ "Допомога та захист".

Господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову тому, що приписи ст. 13 і 14 Конституції України визначають, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і всі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 124-145 Конституції України (254к/96-ВР) до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування - це право володіння і користування, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користуванняземельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки і постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської Ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обгрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська Рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Позивачем не надано жодного доказу звернення до Одеської міської ради із заявою в порядку ст. 123 ЗК України. А тому, висновки суду про відмову відповідачів у видачі державного акту, про наявність у позивача технічної документації по складанню правовстановлюючих документів на земельну ділянку з посиланням на рішення Одеської міської Ради від 20.04.2004р. № 2498-ХХIV та постанову господарського суду Одеської області по справі № 28/183-06-4620А від 31.05.2006р. - є помилковими, такими, що спростовуються наявними матеріалами справи. Судом при цьому не враховано, що у позивача право власності на об'єкти нерухомості - комплекс незавершеного будівництва - виникло з 17.11.2006р., а тому рішення ОМР від 20.04.2004р. і постанова господарського суду від 31.05.2006р. не мають ніякого відношення до позивача - ГОІ "Допомога та захист".

Таким чином, господарський суд, визнавши за ГОІ "Допомога та захист" право постійного користування на земельну ділянку, власником якої є ОМР, не звернув увагу на те, що: регулювання земельних відносин на території м. Одеси є виключною компетенцією ОМР та отримання державного акту на право постійного користування є врегульованою земельним законодавством чіткою процедурою, яку не було додержано позивачем, - що і призвело до винесення не відповідаючої законодавству постанови.

Колегія суддів зазначає, що в порушення вимог Земельного кодексу України (2768-14) , господарський суд при відсутності доказів, які б підтверджували обгрунтованість вимог позивача, всупереч нормам матеріального права, які чітко регламентують процедуру отримання державного акту на право постійного землекористування, задовольнив позовні вимоги, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.