Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2008

у справі № 50/206 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму"

до Служба безпеки України

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 33077,53 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.10.2008 р. по справі № 50/206 в задоволенні первісного позову КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" відмовлено повністю, зустрічний позов СБУ задоволено частково : розірвано договір № 578 від 09.03.2004 р. на надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладений між СБУ та КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму"; в іншій частині позовних вимог відмовлено; з КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" стягнуто на користь СБУ 42, 50 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач за первісним позовом оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, в зустрічному – відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив,

що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що відповідачем за період з 01.12.2006 р. по 29.04.2008 р. належним чином не проводилась оплата наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 26 130,57 грн. Заборгованість підтверджуєтся виставленими рахунками, які отримано представником СБУ, абонентками з зазначенням обсягу наданих послуг, які також підписано представником СБУ. Крім цього, згідно п. 3.6. укладеного між сторонами договору претензії щодо неправильної виписки рахунків заявляються у письмовій формі не пізніше 5 днів з дня отримання рахунку, однак відповідачем у визначений термін ніяких претензій на адресу позивача пред'явлено не було. Тому, СБУ погодилась з виставленими рахунками й зобов'язалась їх сплатити. Місцевим судом також порушено положення п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, адже не повідомлено належним чином позивача про час і місце розгляду справи, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, в зустрічному – відмовити за наведених у скарзі підстав.

Представники відповідачів доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставну й обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 29.07.2008 р. КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до СБУ про стягнення боргу в сумі 26 130,57 грн., інфляційних втрат 6 107,56 грн., а також 3% річних в розмірі 839,40 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 09.03.2004 р. між сторонами укладений договір № 578 про надання послуг відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації (далі Договір), за умовами якого позивач надає відповідачу послуги з відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації, а відповідач зобов'язаний вчасно сплачує за отримані послуги. Оскільки, оплата за отримані послуги водокористування, водовідведення відповідачем по виставлених рахунках за період з 01.12.2006 р. по 29.04.2008 р. не проводилась, це призвело до виникнення заборгованості.

Станом на 29.04.2008 р. основний борг відповідача становить 26130,57 грн. (за період з 01.12.2006 р. по 29.04.2008 р.), що підтверджується виставленими рахунками й долученими до позовної заяви розрахунками. У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, отже позивач просив стягнути 6 107,56 грн. інфляційних втрат й 839,40 грн. 3% річних, тощо.

До матеріалів долучено відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого первісні позовні вимоги є безпідставними, т.як військова частина Е6208 не є постачальником послуг для мешканців житлових будинків в смт. Ореанда, 41 у м. Ялті.

07.10.2008 р. СБУ звернулась до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" про розірвання Договору та зобов’язання КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" привести відносини з фізичними особами (мешканцями житлових будинків, які розташовано на прилеглій території розформованої військової частини) у відповідність до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (630-2005-п) (далі Постанова № 630). В обґрунтування своїх вимог зазначила, що станом на 01.01.2007 р. СБУ повністю розрахувалось з відповідачем. 26.03.2006 р. керівництвом СБУ прийнято рішення про розформування військова частина Е6208. Разом з тим, відповідач продовжував надавати послуги мешканцям житлових будинків, які розташовано на прилеглій території розформованої військової частини без укладення з ними відповідних договорів та інформування про це позивача. Договір між сторонами є за своєю правовою природою договором на користь третьої особи, військова частина Е6208, яка входила до складу Адміністративно-господарського управління СБУ розформована протягом 2006 р., отже договір припинено 31.12.2006 р., тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість первісних позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні, зустрічний позов задовольнив частково: розірвав договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладений між СБУ та КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", в іншій частині зустрічного позову відмовив.

Так, відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий суд встановив, що 25.03.2006 р. керівництвом СБУ було прийнято рішення про розформування військової частини Е6208 (наказ Голови СБУ від 25.03.2006 р. № 225/ДСК "Про організаційні заходи та зміни в штатах Служби Безпеки України"). 08.05.2008 р. в зв'язку з відсутністю з боку споживачів, насамперед, фізичних осіб, які мешкають у житлових будинках, розташованих на прилеглій території розформованої військової частини Е6208 у м. Ялта, оплати за комунальні послуги, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до СБУ про стягнення заборгованості в сумі 33 077,53 грн. за надані протягом 2007 - 2008 р.р. послуги з водопостачання та водовідведення розформованій та фактично недіючій військовій частині Е6208. При цьому, в розмір позовних вимог заклав боргові зобов'язання мешканців зазначених житлових будинків, що позивачем за первісним позовом не заперечено під час розгляду даної справи. Не уклавши з мешканцями будинків, які проживають на прилеглій до військової частини Е6208 території, відповідач за зустрічним позовом порушив вимоги Закону України "Про Житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Постанови № 630 (630-2005-п) , Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджено Наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 р. (z0165-94) , Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 30 (z0231-95) від 05.07.1995 р. та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, яку затверджено Наказом Держбуду України № 37 (z0402-02) від 19.02.2002 р., а тому місцевий суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Крім цього, аналізуючи зміст Договору, місцевий суд визнав, що цей договір за своєю правовою природою є договором на користь третьої особи. Відповідно до статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту наміру третьої особи скористатись своїм правом сторони не можуть бути розірваними або зміненими договори без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. У відповідності до ст. 607 ЦК України та ч. 1 ст. 205 ГК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Відповідно до положень Закону України "Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України" від 20.10.2005 (3014-15) № 3014, Указу Президента України "Питання Служби безпеки України" від 27.12.2005 р. № 1860/2005 (1860/2005) , якими визначено структуру та чисельність СБУ, військові частини за своєю організаційною формою не входять до складу Центрального управління СБУ. В зв'язку з цим, військову частину Е6208, яка входила до складу Адміністративно-господарського управління СБ України за наказом Голови СБУ від 25.03.2006 № 225/ДСК "Про організаційні заходи та зміни в штатах Служби безпеки України" розформовано протягом 2006 р. Прийняття вищевказаного Закону України та Указу Президента України є підставою, що зумовила розформування військової частини Е6208, на корить якої СБУ укладено Договір, та є обставиною, що не залежить від СБУ та КП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму". Таким чином, функціонування військової частини Е6208, як третьої особи, на користь якої було укладено Договір припинено 31.12.2006 р., як (ст. 607 ЦК України) розірвання Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення на користь третьої особи - військової частини Е6208 з 01.01.2007 р.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині розірвання Договору. Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача по цьому позову привести відносини з фізичними особами (мешканцями житлових будинків, які розташовані на прилеглій території розформованої військової частини Е6208) у відповідність до вимог Постанови № 630 (630-2005-п) , то місцевий суд відмовив в цій частині зустрічних позовних вимог, адже це справа самого відповідача за зустрічним позовом і ці відносини ніяк не стосуються позивача за зустрічним позовом, тощо.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду немає.

Доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом апеляційний суд до уваги не бере, з огляду на відсутність належних та достатніх доказів в обґрунтування цих вимог. Так, позивачем не надано на вимогу апеляційного суду не обґрунтовано розрахунку суми боргу із зазначенням об’ємів спожитої води по відповідним періодам, а також сум інфляційних втрат та 3 % річних; не надано абонентських листів ВЧ 6208, яка знаходилась за адресою : смт. Ореанда, 36 за період з 01.12.2006 р. по 29.04.2008 р., а також рахунків з доказами їх одержання абонентом за цей період. Натомість позивачем надано суду лише непідтверджений жодними доказами розрахунок заборгованості, абонентські листи для абонента за адресою : смт. Ореанда, 41 за грудень 2006 р., 08.02.2007 р., 12.03.2007 р., 12.04.2007 р., 13.04.2007 р., 14.05.2007 р. та 12.06.2007 р. та рахунки без доказів їх одержання відповідачем за первісним позовом за грудень 2006 р., січень-червень 2007 р. Інших доказів на підтвердження надання послуг саме військовій частині 6208 в період з 01.12.2006 р. по 29.04.2008 р. апеляційному суду також не надано.

Посилання апелянта на неповідомлення його про час і місце розгляду справи спростовуються наявними в матеріалах справи відмітками про надіслання йому процесуальних документів, як і присутністю позивача за первісним позовом в засіданнях суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2008 р. по справі № 50/206 - без змін.

Матеріали справи № 50/206 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.