Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Куровського С.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі: Гаращенко Т.М.

За участю представників:

від позивача - Лилик О.П. (довіреність № 05 від 16.01.2009),

від відповідача - Михаленко Л.С. (довіреність № 2962/11 від 07.11.2008),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Укртранснафта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2008

у справі № 41/168 (суддя Спичак О.М.)

за позовом ВАТ "Укртранснафта"

до ТОВ "Фактор Коммерс"

про стягнення 147 161 007,68 грн.

29.07.2008 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ВАТ "Укртранснафта" до ТОВ "Фактор Коммерс" про стягнення 147161007, 68 грн., з яких 141212465, 22 грн. боргу та 5948542, 46 грн. збитків за неналежне виконання договору поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008.

19.09.2008 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 139212465, 22 грн. – боргу, 2230420, 02 грн. – штрафу, 226126702, 34 грн. – неустойки та 6653745, 68 грн. – збитків.

10.10.2008 ВАТ "Укртранснафта" подало заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2230420, 02 грн. – штрафу, 7217689, 62 грн. – неустойки та 6653745, 68 грн. – збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.11.2008 у справі № 41/168 позов ВАТ "Укртранснафта" до ТОВ "Фактор Коммерс" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Фактор Коммерс" на користь ВАТ "Укртранснафта" 101356, 32 грн. пені, 1013, 56 грн. державного мита та 0, 74 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду м. Києва, зокрема, мотивоване тим, що пункт 1 Додатку № 1 до Договору № 091/02/8-НП від 21.03.2008 встановлює необхідність заявки позивача, як передумову поставки, оскільки в ній вказується кількість пального, одержувач та пункт призначення, за відсутності чого відповідач позбавлений можливості виконати свої зобов'язання по Договору, щодо поставки пального, в тому числі і партіями не менш як 3000, 00 тонн на добу. Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тому, оскільки позивач не надав суду належних доказів надання відповідачу заявок на відвантаження пального в кількості не меншій ніж 3000 тонн на добу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 217 689, 62 грн. неустойки нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають. Також суд зазначає, що позивач в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, належним чином не довів та не обґрунтував причинний зв’язок між збитками у вигляді сплачених відсотків за користування кредитами та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині недопоставок пального по виставленим заявкам. Крім того, стягнення збитків можливе лише за порушення зобов’язань, що виникають з договірних відносин. Причинний зв’язок між збитками у вигляді відсотків та протиправною поведінкою відповідача, які позивач просить стягнути за межами дії Договору, тобто з 13.05.2008 по 15.07.2008 (дата повною погашення кредиту) не доведений, оскільки позивачем не надано жодного доказу, щодо неможливості погашення кредитів до 15.07.2008. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 6 653745, 68 грн. позивачем належним чином не доведені та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу в сумі 2230420, 02 грн., суд першої інстанції здійснив перерахунок та ухвалив задовольнити дану вимогу частково, в сумі 101356, 32 грн., з посиланням на те, що відповідач зобов’язаний був поставити пальне згідно умов Договору та заявок позивача не пізніше 10.04.2008 (пункт 5 Додатку), строк дії Договору за взаємною згодою сторін було припинено 13.05.2008, тобто Договір діяв з 21.03.2008 по 12.05.2008 і відповідно прострочення щодо поставки пального по виставленим заявкам розпочалось 11.04.2008 та закінчилось 12.05.2008.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 2230420, 02 грн. – штрафу, 7217689, 62 грн. – неустойки та 6653745, 68 грн. – збитків.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем заявок унеможливило виконання відповідачем своїх зобов’язань, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до пункту 5 Додатку № 1 до Договору № 091/02/8-НП від 21.03.2008 відвантаження товару проводиться в строк до 10.04.2008. Так, ВАТ "Укртранснафта" до вказаного строку було надано 6 (шість) заявок (№ 48-00/1671 від 28.03.2008, № 48-00/1672 від 28.03.2008, №48-00/1673 від 28.03.2008, № 48-00/1857 від 07.04.2008, № 48-00/1890 від 09.04.2008, №48-00/1891 від 09.04.2008). Разом з тим, в обумовлений договором строк, поставка відповідачем здійснена не була. Решта заявок були подані після закінчення строку поставки товару, передбачено пунктом 5 додатку до Договору.

Відповідач також стверджує, що оскільки виставлені заявки позивача відповідачем не були задоволені, тому обов’язку у позивача надавати наступні не виникає.

Щодо висновку суду, що позивач не довів та не обґрунтував причинний зв’язок між збитками у вигляді сплачених відсотків за користування кредитами та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині недопоставок пального по виставленим заявкам, то скаржник зазначає, що оскільки ВАТ "Укртранснафта" є ліцензіатом, яке проводить свою господарську діяльність згідно з ліцензійними умовами проводження господарської діяльності, то воно не мало права за власні кошти придбавати нафтопродукти. У зв’язку з чим товариством було взято кредит з метою виконання своїх зобов’язань за Договором поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008, а за користування запозиченими грошовими коштами ВАТ "Укртранснафта" зобов’язане сплачувати проценти, розмір яких встановлений відповідними договорами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються фактичними обставинами справи, а рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

21.03.2008 між ТОВ "Цукрове виробниче підприємство" (в подальшому зазначене товариство змінило назву на ТОВ "Фактор Коммерс") (постачальник, відповідач) та ВАТ "Укртранснафта" (покупець, позивач) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП (далі – Договір), відповідно до якого відповідач в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, зобов’язується поставити покупцю нафтопродукти (надалі – товар) в орієнтовній кількості 40 000, 00 тонн, а позивач зобов’язується, в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, прийняти товар та оплатити його. Загальна вартість Договору орієнтовно складає 244000000,00 грн. (пункти 1.1. та 1.2.).

Пунктами 1.3., 1.4. Договору визначено, що загальна вартість Договору складає суму загальної вартості товару, переданого постачальником покупцю у відповідності з Додатками, які є невід’ємними частинами даного Договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки та оплати на кожну окрему поставлену партію Товару вказуються в Додатках, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.5. Договору сторони передбачили, що строки постави товару обумовлюються в Додатках до Договору.

21.03.2008 між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору (далі – Додаток №1), відповідно до умов якого покупець зобов’язався сплатити 242000000, 00 грн. до 25.03.2008, а постачальник зобов’язався, відповідно до заявок покупця, в строк до 10.04.2008 поставити дизельне пальне в кількості 40000, 00 тонн на умовах поставки СРТ станція або пункт призначення, вказані в заявці на відвантаження товару (пункти 1-5 Договору).

На виконання умов Договору та Додатку №1, позивач перерахував на розрахунковий розрахунок відповідача 242000000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1, 2 від 24.03.2008 та №№ 1, 2, 3 від 26.03.2008.

Також позивач надав відповідачу заявки на відвантаження нафтопродуктів, а саме: №48-00/1671 від 28.03.2008, № 48-00/1673 від 28.03.2008, № 48-00/1857 від 07.04.2008, № 48-00/1890 від 09.04.2008, № 48-00/1891 від 09.04.2008, № 48-00/1934 від 11.04.2008, № 48-00/1935 від 11.04.2008, № 48-00/2052 від 18.04.2008, № 48-00/2053 від 18.04.2008, № 48-00/2121 від 22.04.2008, № 48-00/2122 від 22.04.2008, № 48-00/2123 від 22.04.2008, № 48-00/2124 від 22.04.2008, № 48-00/2125 від 22.04.2008, № 48-00/2486 від 2 1.05.2008, №48-00/2618 від 28.05.2008. Дані заявки були отримані відповідачем та частково ним виконані, що не заперечується сторонами.

Позивач стверджує, що окрім вказаних вище заявок, відповідачу було направлено заявку № 48-00/1672 від 28.03.2008 на 5 000 тонн, проте відповідач заперечує факт її отримання, доказів направлення чи вручення її відповідачу позивач суду не надав, а тому за умови заперечення її отримання відповідачем, зазначена заявка правомірно не прийнята судом першої інстанції як належний доказ.

12.05.2008 на адресу позивача відповідач направив лист вих.№805/05 з пропозицією достроково розірвати договір поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008, в зв’язку з тим, що позивач не надавав відповідачу заявки на відвантаження нафтопродуктів в кількості, визначеній Додатком № 1, що унеможливлювало виконання відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині поставки пального.

Як відповідь на вищевказаний лист, позивач направив відповідачу вимогу вих.№05-01/161/2353 від 13.05.2008 про повернення грошових коштів, які були перераховані відповідачу на виконання умов Договору, оскільки позивач втратив інтерес у виконанні договору поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін і виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 13.05.2008 сторони за взаємною згодою розірвали Договір № 091/02/8-НГІ від 21.03.2008.

У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частини 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

У зв’язку із розірванням договору № 091/02/8-НП від 21.03.2008 і відповідно, припиненням зобов’язань сторін по ньому, відповідач частково повернув отримані від позивача грошові кошти в сумі 91 900000, 00 грн. Також, відповідачем було передано товару на суму 10 610139, 12 грн. та надано послуг по поставці нафтопродуктів на суму 277395, 66 грн.

Таким чином, сума неповернутих відповідачем позивачу коштів по Договору станом на 29.09.2008 становила 139 212465, 23 грн.

30.09.2008 між ТОВ "Фактор Коммерс" (сторона-1), ВАТ "Укртранснафта" (сторона-2) та Державним підприємством (далі – ДП) "Укрзалізничпостач" (сторона-3) було укладено Договір про переведення боргу № ЦХП-11-00408-15 (далі – Договір про переведення боргу), відповідно до умов якого, з метою погашення взаємних заборгованостей, сторони погодили перевести борг сторони-1 перед стороною-2 за договором поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008, що становить 139212465, 23 грн. на сторону-3, в рахунок виконання стороною-3 своїх зобов’язань (погашення заборгованості) перед стороною-1, відповідно до договору №0139/08-ЦЮ від 04.03.2008.

У зв’язку з укладенням Договору про переведення боргу, позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу та просив стягнути з відповідача 7217689, 62 грн. – неустойки, 6653745, 68 грн. – збитків та 2230420, 02 грн. – штрафу.

Судова колегія погоджується з висновком суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

З посиланням на пункт 12 Додатку № 1 до Договору позивач просить стягнути з відповідача 7 217689, 62 грн. неустойки.

Відповідно до пункту 12 Додатку № 1 до Договору при порушені умов пункту 11 Додатку, це буде вважатись несвоєчасною поставкою товару, за що постачальник виплачує покупцю крім передбаченого пунктом 5.3. Договору штрафу, неустойку в розмірі 3% (трьох процентів) від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 11 Додатку передбачено, що постачальник зобов'язується відвантажувати пальне партіями не менше ніж 3 000, 00 тонн на добу.

Однак, пункт 1 Додатку встановлює необхідність заявки позивача, як передумову поставки, оскільки в ній вказується кількість пального, одержувач та пункт призначення, за відсутності чого відповідач позбавлений можливості виконати свої зобов’язання по Договору, щодо поставки пального, в тому числі і партіями не менш як 3 000, 00 тонн на добу.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконали свій обов'язок, виконання зобов'язання може були відстрочене на час прострочення кредитора.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не надав суду належних доказів виставлення відповідачу заявок на відвантаження пального в кількості не меншій ніж 3000 тонн на добу, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 217 689, 62 грн. неустойки нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача 6 653745, 68 грн. збитків, що складаються з відсотків, які сплачені позивачем за весь період користування кредитними коштами, які були спрямовані на купівлю пального по Договору №091/02/8-1НП від 21.03.2008.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт-, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належною виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (пункт 1 статті 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, тобто, наявність протиправної поведінки (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляди відсотків, сплачених за користування коштами за період дії Договору з 21.03.2008 по 12.05.2008 та за період з 13.05.2008 по 15.07.2008 (дата повного погашення кредиту).

Чинним законодавством обов’язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

На підтвердження збитків, позивач посилається на кредитні договори № 010/08/3910 від 24.03.2008, № 010/08/3911 від 24.03.2008, № 010/08/3901 від 26.03.2008, № 010/08/3905 від 26.03.2008 та № 010/08/3906 від 26.03.2008 для закупівлі пального на виконання Договору поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008.

В частині відмови стягнення збитків в сумі 6 653745, 68 грн. рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, належним чином не довів та не обгрунтував причинний зв’язок між збитками у вигляді сплачених відсотків та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині недопоставок пального по виставленим заявкам. Також зазначено, що з Договору № 27-7 від 30.08.2007, на який посилається позивач, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою відповідача не вбачається, тим більше, що за його умовами, розрахунок за отримане від позивача пальне ТОВ "Торговий дім "Магістраль-Україна" проводить з останнім на умовах 100 відсоткової попередньої оплати або протягом 60 банківських днів з моменту виставлення рахунку, тоді як Договір поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП діяв менше 60 банківських днів (з 21.03.2008 по 12.05.2008).

Проте, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ВАТ "Укртранснафта" є ліцензіатом, яке проводить свою господарську діяльність згідно з ліцензійними умовами проводження господарської діяльності, то воно не мало права за власні кошти придбавати нафтопродукти. У зв’язку з чим товариством було взято кредит з метою виконання своїх зобов’язань за Договором поставки нафтопродуктів № 091/02/8-НП від 21.03.2008, а за користування запозиченими грошовими коштами ВАТ "Укртранснафта" зобов’язане сплачувати проценти, розмір яких встановлений відповідними договорами.

Однак, рішенням суду першої інстанції встановлено, з чим погоджується судова колегія, що, у зв’язку з тим, що саме позивач не виставляв заявки на поставку нафтопродуктів відповідачу, ТОВ "Фактор Коммерс" не поставляв нафтопродукти за Договором, отже відсутні такі елементи правопорушення як протиправна поведінка та вина відповідача.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність причинного зв’язку між збитками у вигляді відсотків за користування кредитами та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договору в частині недопоставок пального по виставленим заявкам.

Як вбачається з вищенаведеного, відсутність складу правопорушення виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, а тому, позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 6 653745, 68 грн. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення 2230420, 02 грн. – штрафу підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.3. Договору № 091/02/8-1 НП від 21.03.2008 за прострочення поставки товару постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі облікової ставки Національного Банку України (на період обчислення) від вартості непоставленого товару за кожен день прострочки.

Враховуючи положення статті 549 Цивільного кодексу України, визначена пунктом Договору неустойка за правовою природою є пенею, а тому неустойка, встановлена пунктом 5.3. Договору визначається як пеня.

Керуючись пунктом 5.3. Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 230 420, 02 грн.

Як зазначалось вище, відповід ач зобов’язаний був поставити пальне згідно умов Договору та заявок позивача не пізніше 10.04.2008 (пункт 5 Додатку).

Строк дії Договору за взаємною згодою сторін було припинено 13.05.2008, тобто Договір діяв з 21.03.2008 по 12.05.2008 і відповідно прострочення щодо поставки пального по виставленим заявкам розпочалось 11.04.2008 та закінчилось 12.05.2008.

Колегія суддів погоджується з перерахунком судом першої інстанції розміру пені, в сумі 101356,32 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача, з урахуванням направлених та отриманих відповідачем заявок на відвантаження нафтопродуктів за період з 11.04.2008 по 12.05.2008 з урахуванням днів прострочення поставки по кожній заявці.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на положення статті 34 ГПК України, колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що судом першої інстанції не було витребовано у відповідача доказів наявності обсягів нафтопродуктів протягом дії Договору, оскільки зазначена обставина не впливає на обов’язок позивача надавати заявки на відвантаження товару та Договором не передбачено додаткове підтвердження наявності обсягів товару відповідачем.

Заперечення позивача про те, що оскільки відповідачем не були виконані попередні заявки, то у нього відсутній обов’язок надавати наступні заявки, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не ґрунтуються на умовах Договору.

Враховуючи викладене, колегія вважає рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2008 по справі № 41/168 обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м .Києва від 20.11.2008 у справі № 41/168 – без змін.

Матеріали справи № 41/168 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.