ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,
Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником – ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі до 2 квітня 2009 року, від якого має двох дочок: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, крім того, має нерегулярний, мінливий дохід.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь на утримання дочок аліменти в розмірі 6 тис. грн. щомісяця до досягнення повноліття дітьми.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочок: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у розмірі по 1 500 грн. на кожну щомісяця, починаючи з 23 квітня 2010 року, до досягнення ними повноліття; у решті позову відмовлено. Рішення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року рішення місцевого суду змінено, ухвалено нове рішення, яким збільшено розмір стягнутих із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочок: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 – аліментів до 3 тис. грн. на кожну дитину; у решті – рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1990 року, який розірвано 2 квітня 2009 року (а.с. 4). Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід і погоджується сплачувати аліменти в розмірі 3 тис. грн. щомісяця.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Скасовуючи рішення місцевого суду та збільшуючи розмір стягнутих аліментів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у розмірі 6 тис. грн. Крім того, діти проживають із матір’ю, яка тимчасово не працює, отримує освіту для відповідного працевлаштування.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 184 СК України та роз’яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , якщо платних аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Однак апеляційний суд, ухвалюючи рішення, зазначених роз’яснень і вимог ст. ст. 182, 184 СК України не врахував; дійшов до необґрунтованого висновку, що середній заробіток ОСОБА_4 складає понад 30 тис. грн. на місяць, взявши за основу довідку державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 14 травня 2010 року, яка не містить жодних відомостей про середній заробіток чи дохід відповідача, оскільки поняття обсягу виручки приватного підприємця та його середній заробіток (або дохід) не є аналогічними за змістом.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду України вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, безпідставно змінив рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником – ОСОБА_5, задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк Судді: В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко