Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Гунька О. П.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) –Працьовита С. М. –головний юрисконсульт

від відповідача –Шкурко Р. В. –заступник голови правління

від третьої особи –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ № 31/10-555 від 22.01.2009 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2009 р.

у справі № 10/215

за позовом Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача ВАТ "Закарпатгаз", м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівтепло", м. Мукачево

про стягнення збитків в розмірі 409257, 62 грн.

рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.01.2009 р. у справі № 10/215 повністю відмовлено у задоволенні позову ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України", м. Київ до ВАТ "Закарпатгаз", м. Ужгород за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Мукачівського МКП "Мукачівтепло", м. Мукачево про стягнення збитків в розмірі 409257, 62 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна сума 409257, 62 грн. є вартісним еквівалентом різниці обсягів природного газу за січень, лютий 2003 року, визначених за даними ВАТ "Закарпатгаз"та споживача Мукачівського ПТМ, а не є вартістю фактично переданих об’ємів природного газу. Суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджено, що природний газ, який у січні, лютому 2003 року постачався споживачу –Мукачівському ПТМ, за укладеним з ним договором № 06/03-985-ТЕ-12 від 24.01.2003 р., було передано позивачем саме ВАТ "Закарпатгаз"для транспортування вказаному споживачу. При цьому, суд вказав про відсутність підстав стверджувати, що природний газ передавався від ДК "Газ України"до Мукачівського МКП "Мукачівтепло"лише шляхом його транспортування мережами ВАТ "Закарпатгаз". А нарахування обсягів газу за листопад, грудень 2002 року визнано правомірним рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.07.2006 р. у справі № 10/213. Застосування строку позовної давності суд вважає недоцільним з огляду на недоведеність порушення права позивача.

У своїй апеляційній скарзі та доповненні до неї позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що в порушення вимог ст.ст. 35, 43 ГПК України, не зважаючи на ті обставини, що відповідачем актами виконаних робіт з транспортування, реєстрами розподілу природного газу визнаються обсяги прийняті для транспортування в повному обсязі, судовими рішеннями в інших справах (№ 10/213, № 10/87), судом у спірному рішенні встановлено неправомірність дій відповідача щодо обліку поставленого природного газу, підстав для притягнення останнього до відповідальності у вигляді обов’язку відшкодувати збитки судом не знайдено.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Закарпатської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що договір між Мукачівським ПТМ та ВАТ "Закарпатгаз"від 24.01.2003 р. не підписаний у зв’язку з неузгодженням протоколу розбіжностей. Відповідач вважає, що посилання апелянта на ст. 668 ЦК України, як на підставу для задоволення вимог про відшкодування збитків, не кореспондується з характером спірних правовідносин, оскільки предметом даного спору є вартість донарахованих послуг з транспортування природного газу, які товариством не отримувались і не замовлялись, що виключає склад цивільного правопорушення в діях ВАТ "Закарпатгаз".

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, доповненні до неї та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі укладеного між ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"та Мукачівським державним підприємством теплових мереж (на даний час –Мукачівське міське комунальне підприємство "Мукачівтепло") договору № 06/03-985ТЕ від 24.01.2003 р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (включаючи протокол узгодження розбіжностей) позивач в період з січня по жовтень 2003 року здійснював постачання споживачу –Мукачівському державному підприємству теплових мереж природного газу, обсяги якого, відповідно до п. 3.3 договору, встановлювались 3-сторонніми (підписаними постачальником –ДК "Газ України", покупцем –Мукачівським ПТМ та ВАТ "Закарпатгаз") актами передачі-приймання.

З даних актів, копії яких містяться у матеріалах справи, вбачається, що при їх підписанні сторонами не узгоджено обсяги поставленого газу за січень, лютий 2003 року. Так, різниця обсягів газу за даними постачальника та покупця за січень 2003 року становить 2420, 29 тис. куб. м, а за лютий –178, 18 тис. куб. м. на загальну суму 409257, 62 грн.

У матеріалах справи міститься рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2006 р. у справі № 10/213, де предметом спору є саме розбіжності, що виникли при визначенні обсягів газу, який постачався у січні, лютому 2003 року споживачу –Мукачівському ПТМ за договором № 06/03-985-ТЕ-12 від 24.01.2003 р. Даним рішенням встановлено, що розбіжності у визначенні обсягів газу за січень, лютий 2003 року виникли внаслідок застосування різних способів розрахунку і визнано правомірним нарахування за даними Мукачівського ПТМ з огляду на відповідність їх вимогам чинних на момент виникнення спірних правовідносин Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, інших нормативно-правових актів, а також з урахуванням висновків, що містяться в рішенні господарського суду Закарпатської області від 06.05.2004 р. у справі № 10/87.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, вищенаведене спростовує твердження апелянта (позивача), що природний газ в обсязі 5953, 062 тис. куб. м. в січні та 3656, 712 тис. куб. м. в лютому 2003 року був переданий ВАТ "Закарпатгаз"для транспортування Мукачівському ПТМ, оскільки фактично газ в таких обсягах не передавався, а нарахування цих обсягів проведено ВАТ "Закарпатгаз"по проектній номінальній потужності газо споживаючого обладнання споживача Мукачівського ПТМ та в судовому порядку визнано неправомірним.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б факт передачі позивачем протягом спірного періоду природного газу ВАТ "Закарпатгаз"для транспортування Мукачівському ПТМ із зазначенням при цьому конкретного обсягу газу, що передається вказаному споживачу.

Таким чином, апеляційний суд, підтримуючи позицію суду першої інстанції, вважає, що твердження апелянта про те, що загальна вартість природного газу, переданого ВАТ "Закарпатгаз"для транспортування Мукачівському ПТМ та не доставлена цьому споживачу, становить 409257, 62 грн., не ґрунтується на належних та допустимих доказах, оскільки ця спірна сума є вартісним еквівалентом різниці обсягів природного газу за січень, лютий 2003 року, визначених за даними ВАТ "Закарпатгаз"та споживача Мукачівського ПТМ і не є вартістю фактично переданих об’ємів природного газу.

Крім цього, господарським судом Закарпатської області встановлено відсутність підстав вважати, що природний газ передавався від ДК "Газ України"до Мукачівського МКП "Мукачівтепло"лише шляхом його транспортування мережами ВАТ "Закарпатгаз".

Згідно п. 10 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. (1729-2001-п) , чинного на час існування спірних правовідносин, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК "Нафтогаз України"та суб’єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори на користування газотранспортною системою.

Газотранспортні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб’єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи на договірній основі із споживачами (п. 12 Порядку).

В даному випадку, умовами укладеного між ДК "Газ України"та Мукачівським ПТМ договору № 06/03-983-ТЕ-12 від 24.01.2003 р. (враховуючи протокол розбіжностей) передбачено, що покупець (Мукачівське ПТМ) зобов’язується укласти договори на транспортування газу з ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"в особі УМГ "Прикарпаттрансгаз"та ВАТ "Закарпатгаз"(п. 3.7 договору).

На виконання вищенаведених умов договору та вимог закону, транспортування природного газу споживачу –Мукачівському ПТМ, здійснювалось, зокрема, у січні, лютому 2003 року, по магістральних газопроводах на підставі договору № 261-ЗАК від 02.01.2003 р. на транспортування природного газу, укладеного між ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"в особі УМГ "Прикарпаттрансгаз"та Мукачівським ПТМ, а по розподільним трубопроводам –на підставі укладеного між ВАТ "Закарпатгаз"та Мукачівським ПТМ договору № М-2/ТМ від 24.02.2003 р. на транспортування природного газу.

Із наведеного вбачається, що природний газ ДК "Газ України"транспортувався у січні, лютому 2003 року споживачу –Мукачівському ПТМ, газопроводами як ДК "Укртрансгаз", та і ВАТ "Закарпатгаз".

Крім цього, згідно положень договору № 261-ЗАК від 02.01.2003 р. на транспортування природного газу, передачу природного газу, що транспортувався для потреб Мукачівського ПТМ, у газові мережі ВАТ "Закарпатгаз"здійснювала ДК "Укртрансгаз"в особі УМГ "Прикарпатгаз"на відповідних ГРС.

З огляду на зазначені обставини, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що оскільки між сторонами даного спору відносини щодо транспортування газу в спірному об’ємі не виникали, то застосування ст.ст. 224, 306 ГК України, ст.ст. 623, 924 ЦК України є безпідставним.

Щодо застосування строку позовної давності, то апеляційна інстанція вважає це недоцільним в даному випадку, оскільки наявність порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, є недоведеним та необґрунтованим.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2009 р. у справі № 10/215 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.