ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Луспеника Д.Д.,
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Первомайського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ у Миколаївській області (далі – Первомайський УМВС України у Миколаївській області), Державного казначейства України про відшкодування матеріальної й моральної шкоди за касаційними скаргами Державного казначейства України та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 грудня 2007 року в м. Первомайську був викрадений належний йому на праві власності мікроавтобус "Меrcedes – Веnz – 208 D", 1986 року випуску. Через неналежне виконання співробітниками Первомайського МВ УМВС України у Миколаївській області своїх обов’язків при порушенні кримінальної справи та її розслідуванні викрадений автомобіль до цього часу не розшуканий і йому не повернутий, а винні особи до відповідальності не притягнуті. Посилаючись на Закон України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , а також ст. ст. 1176, 1177 ЦК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з державного бюджету на його користь вартість викраденого автомобіля в сумі 18 985 грн., витрати, які він поніс, здійснюючи поїздки на прийоми до посадових осіб МВС України з приводу розслідування вказаної кримінальної справи, у сумі 747 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 300 грн. та нараховані проценти за кредит, який отриманий під заставу викраденого автомобіля, у сумі 2 112 грн.
Водночас просив стягнути на його користь 6 тис. грн. моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю працівників Первомайського МВ УМВС України у Миколаївській області, що позбавило можливості вчасно викрити злочинців, а його - отримати матеріальне відшкодування. За неналежне виконання своїх функціональних обов’язків і допущені порушення вимог наказів МВС України, що полягали в неприйнятті заходів для встановлення знаходження викраденого автомобіля, наказом Первомайського МВ від 11 січня 2008 року ряд працівників міліції притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з Державного казначейства України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; в іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Державне казначейство України просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Касаційні скарги Державного казначейства України та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 грудня 2007 року в м. Первомайську невідомими особами був викрадений мікроавтобус "Меrcedes – Веnz – 208 D", 1986 року випуску, який належав позивачу на праві власності. 3 грудня 2007 року слідчим відділом Первомайського МВ УМВС України у Миколаївській області за даним фактом була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. До цього часу в кримінальній справі викрадений автомобіль не розшуканий і власнику не повернутий. Чисельні перевірки стану розслідування кримінальної справи, проведені за зверненнями представника позивача, підтвердили неналежне виконання співробітниками Первомайського МВ УМВС України у Миколаївській області своїх повноважень. Винних осіб було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.
Оскільки механізм відшкодування зазначеної шкоди законодавчо ще не врегульований, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність можливості задоволення позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, саме із цих підстав.
Не може бути застосовано до спірних правовідносин і Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі – Закон), оскільки ст. 2 Закону визначено вичерпний перелік підстав, за яких настає право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові, а саме: постановлення виправдовувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідуванні чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діяннях складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.
При цьому перелічені в ст. 1 та ст. 2 Закону події повинні знаходитись між собою в причинно-наслідковому зв’язку.
З огляду на викладене судові рішення в частині відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди відповідають матеріалам справи та вимогам закону й підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 висновків суду не спростовують.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалюючи нове про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказана бездіяльність співробітників Первомайського МВ УМВС України у Миколаївській області завдала позивачу моральної шкоди, яка полягає в його моральних стражданнях унаслідок відчуття неможливості реалізації своїх прав на захист майна в передбачений законом спосіб. Ця шкода повинна бути відшкодована позивачу на підставі ст. 56 Конституції України за рахунок держави.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Проте на порушення зазначених вимог закону апеляційний суд належним чином не з’ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана внаслідок бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Установивши, що моральна шкода завдана позивачу бездіяльністю працівників органів МВС, які відповідним наказом притягнуті до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд безпідставно стягнув її з Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
З огляду на викладене рішення апеляційного суду в зазначеній частині не можна визнати законним та обґрунтованим і воно підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити, касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.
У решті - судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко