Позивач, Фонд майна Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Джанкойський елеватор", про спонукання поновити на балансі товариства протирадіаційне укриття (інв. №713), що розташоване за адресою: м. Джанкой, вул. Кримська, 86, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затверджене Наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 за № 908/68 (z0414-99) , відповідно до якого господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, несуть відповідальність за його збереження та ефективне використання. Тому відповідач був зобов’язаний зберегти майно, що знаходилось у нього на балансі, а саме - протирадіаційне укриття, однак, неправомірними діями відповідача майно було знято з балансу товариства, що, як наслідок, може призвести до втрати державного майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 у справі № 2-1/9655-2008 (суддя Л.О. Ковтун) у задоволенні позову Фонду майна Автономної Республіки Крим відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Заперечуючи обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, позивач вказує на лист Міністерства надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.12.1008 № 02-17836/163, яким Міністерство повідомило, що повноважень щодо управління захисними спорудами, як об’єктами нерухомого майна, Міністерству та його територіальним підрозділам не визначено, тому відсутні законні підстави для прийняття до сфери управління МНС державного майна, стосовно якого виник спір. Таким чином, Фонд майна є органом, уповноваженим управляти спірним майном та має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

У судове засідання, призначене до розгляду на 30.03.2009 року, представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення справи розглядом не заявили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з врахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Також судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду звертає увагу й на той факт, що згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

При перегляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, відкрите акціонерне товариство "Джанкойський елеватор" створено на підставі Наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 21.06.1998 №1108 шляхом перетворення державного підприємства "Джанкойський елеватор" у відкрите акціонерне товариство у відповідності до вимог Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (290/96-ВР) (а.с. 20-21).

Згідно з додатком до Наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 21.06.1998 №1108 до Статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Джанкойський елеватор" позивачем було передано об’єкти нерухомого майна на загальну вартість 1815446,00 грн. Відомості щодо передачі протирадіаційного укриття відсутні (а.с. 25-28).

Відповідно до Плану приватизації від 15.07.1998 (а.с.17-18), акту оцінки цілісного майнового комплексу Джанкойського елеватора, затвердженого Наказом Фондом майна Автономної Республіки Крим №564 від 31.03.1998 (а.с. 22-24), додатку до акту (а.с. 19) до статутного фонду відповідача не увійшли об’єкти, що не підлягають приватизації залишковою вартістю 128238,00 грн., у тому числі протирадіаційне укриття (інв. №713) балансовою вартістю 28588,00 грн., залишковою вартістю 24854,00 грн.

Згідно з інвентарним описом основних фондів, що не увійшли до статутного фонду відповідача станом на 01.12.1998, протирадіаційне укриття перебувало на балансі підприємства (а.с. 15).

Актом перевірки збереження та використання майна від 03.12.2003, що не увійшло до статутного фонду, але знаходиться на балансі відповідача, встановлено, що протирадіаційне укриття залишається на балансі товариства у задовільному стані (а.с. 14).

Фонд майна, як орган уповноважений управляти вищезазначеним майном, листом від 16.09.2005 №03/3103 звернувся до відповідача з проханням надати матеріали інвентаризації щодо спірного об’єкта, що перебуває на балансі відповідача, або документи, на підставі яких протирадіаційну установу було знято з бухгалтерського обліку для внесення даних до Єдиного реєстру державної власності (а.с. 13).

На повторні запити Фонду майна (від 25.05.2007 №08-01/4990, від 10.12.2007 № 08-01/12247) щодо надання матеріалів інвентаризації майна, відповідач повідомив про те, що на балансі товариства майно, яке не увійшло до статутного фонду, не значиться, об’єкти на баланс товариству не передавалися, тому інвентаризацію провести не визнається можливим (а.с. 7-12).

18.02.2008 Фондом майна у присутності представників відповідача було проведено перевірку, на підставі якої складено акт №1, відповідно до якого укриття, що розташоване на території відкритого акціонерного товариства "Джанкойський елеватор", знаходиться у задовільному стані, не експлуатується, на балансі підприємства не значиться (а.с. 6).

Вказані обставини з’явилися підставою для звернення позивача до суду із позовом про спонукання відповідача поновити на балансі товариства протирадіаційне укриття (інв. №713), яке розташоване за адресою: м. Джанкой, вул. Кримська, 86.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскарженого рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 №414/3707 (z0414-99) (далі - Положення) управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства, тобто органами, уповноваженими управляти вказаним державним майном, є державні органи приватизації.

Позивач, з метою вирішення питання щодо утримання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства, звернувся до господарського суду з позовом про спонукання відповідача відновити на своєму балансі спірне майно, а саме –протирадіаційне укриття.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарським судом правильно визначено, що вказане майно у розумінні діючого законодавства є захисними спорудами цивільної оборони. З таким визначенням погоджується й колегія апеляційного суду. Такі висновки грунтуються на наступному.

Так, правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту визначаються Законами України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) та "Про правові засади Цивільного захисту" (1859-15) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" систему цивільної оборони складають: органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони; служби цивільної оборони тощо. Законом України "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) визначено, що єдину державну систему цивільного захисту населення і територій складає сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Згідно з приписами вказаного Закону захисні споруди використовуються у мирний час в порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту (частина 2 статті 9 Закону).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту.

До функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту згідно з частиною 2 статті 28 відноситься, зокрема, забезпечення діяльністю єдиної системи цивільного захисту.

З огляду на наведені приписи законодавства, судом зроблений обґрунтований висновок, що уповноваженим органом щодо розпорядження майном зі спеціальним статусом –майно цивільної оборони, до компетенції якого належить утримання цього майна є орган МНС України.

Посилання позивача на лист МНС від 30.12.2008 № 02-17836/163, яким Міністерство вказує на відсутність законних підстав для прийняття до сфери управління МНС спірного майна не можуть бути прийняті судової колегією як обґрунтовані, оскільки такий лист не є беззаперечним доказом та підтвердженням відсутності таких підстав. До того ж у листі зазначено, що для прийняття рішень щодо спірного майна необхідно залучати представників структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій місцевого органу виконавчої влади та виконавчого органу міськради, Головного Управління МНС в Автономній Республіці Крим, на які покладено завдання щодо обліку та контролю за використанням усіх захисних споруд (а.с. 52).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до приписів вказаного вище Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, забезпечення реалізації цього Положення здійснює Фонд державного майна України.

Таким чином, з моменту прийняття Фондом державного майна України Наказу №1108 від 21.07.1998 про перетворення державного підприємства "Джанкойський елеватор" у відкрите акціонерне товариство "Джанкойський елеватор" зобов’язання з управління майном, у тому числі й протирадіаційним укриттям, перейшло до Фонду державного майна України.

Однак, як встановлено, починаючи з 1998 року й до теперішнього часу позивачем, як державним органом приватизації, не вчинялося будь-яких певних юридично значимих дій, спрямованих на забезпечення ефективності використання та зберігання спірного майна, яке полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства, якими є:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , "Про Державну програму приватизації" (1723-14) та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ;

- передача майна до комунальної власності в порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) ;

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 №1482 (1482-98-п) ;

- передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Слід зазначити, що факт наявності компетенції у позивача як органа, уповноваженого управляти спірним майном, та наявність підстав для врегулювання статусу цього майна ніким не заперечується, однак, враховуючи те, що протирадіаційне укриття є державним майном зі спеціальним статусом та, як свідчать матеріали справи, не передавалося позивачем в управління відповідача, що підтверджується відсутністю відповідних рішень, погоджень та актів прийому-передачі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне майно та функції з його управління відповідачу не передавались, а знаходяться у позивача.

При цьому, у разі повернення функцій з управління певним державним майном від позивача до відповідача, така передача повинна здійснюватись з дотриманням вимог чинної Постанови Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 (1482-98-п) "Про передачу об'єктів державної і комунальної власності", з обов'язковим складанням (отриманням), передбачених цією постановою, рішень (в тому числі засновника господарського товариства, до статутного фонду якого не увійшло це майно або знаходиться на його балансі), погоджень відповідних державних органів (у тому числі й ГУ МНС) та акту приймання-передачі.

Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача відновити на своєму балансі протирадіаційне укриття, що безумовно є підставою для відмови у задоволенні вимог позову.

Вказуючи на порушення норм процесуального права, позивач посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване великою завантаженістю юридичного відділу Фонду майна. Однак, судовою колегією такі доводи визнаються необґрунтованими, оскільки доказів вказаних позивачем у клопотанні обставин як місцевому, так й суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, з врахуванням безпідставності доводів заявника апеляційної скарги та встановлених фактичних обставин у справі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.