ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року
м. Київ
( Додатково див. рішення апеляційного суду Хмельницької області (rs7507396) )
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Луспеника Д.Д.,
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні гаражем та за позовом ОСОБА_8 до Волочиської державної нотаріальної контори, виконавчого комітету Волочиської міської ради, третя особа - ОСОБА_6, про визнання недійсними свідоцтва про право власності на гараж та свідоцтва про право на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні гаражем.
Зазначала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, ОСОБА_9, вона успадкувала все його майно, у тому числі гараж, який знаходиться на АДРЕСА_1, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на гараж, однак відповідачі зайняли належний їй на праві власності гараж, поміняли замки й не допускають її до гаража, чим створюють перешкоди у користуванні власністю.
З підстав ст. 391 ЦК України, позивачка просила позов задовольнити, усунути їй перешкоди у користуванні гаражем та зобов’язати відповідачів прибрати з нього належні їм речі й передати їй ключі від гаража.
У листопаді 2008 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до Волочиської державної нотаріальної контори, виконавчого комітету Волочиської міської ради про визнання недійсними свідоцтва про право власності на гараж та свідоцтва про право на спадщину за законом.
Зазначала, що рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 27 травня 1981 року № 75 її батькові, ОСОБА_10, було надано дозвіл на будівництво спірного гаража, який був побудований її батьками: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - у цьому ж році. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер. За життя він не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на гараж.
Після смерті батька спірним гаражем продовжувала користуватися її мати – ОСОБА_11, а також вона із сестрою - ОСОБА_7 Їхній брат, ОСОБА_9, після смерті батька успадкував грошовий вклад, на який 3 жовтня 1991 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат - ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_11 Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину вона є спадкоємцем за законом після смерті матері. Увесь цей час вони разом із сестрою продовжують користуватися гаражем.
Звернувшись за оформленням права власності на гараж, їй стало відомо, що 5 вересня 1997 року видано свідоцтво про право власності на гараж на ім’я померлого батька, а 5 серпня 2008 року дружині її померлого брата ОСОБА_9, ОСОБА_6, було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої входить гараж. Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на гараж на ім’я батька, що видане після його смерті, суперечить вимогам закону, позивачка просила з підстав ст. 48 ЦК УРСР визнати його недійсним та у зв’язку із цим визнати недійсним і свідоцтво про право власності в порядку спадкування на нього.
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2009 року зазначені позови об’єднано в одне провадження.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено: зобов’язано ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні гаражем, що на АДРЕСА_1, шляхом передачі ключів ОСОБА_6 та звільнення гаража від речей. У задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_8 задоволено. Визнано недійсними свідоцтво про право власності на гараж від 5 вересня 1997 року на ім’я ОСОБА_10 та свідоцтво про право на спадщину за законом від 5 серпня 2008 року на ім’я ОСОБА_6 у частині спадкування спірного гаража. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради Хмельницької області від 27 травня 1981 року № 75 ОСОБА_10 було надано дозвіл на будівництво спірного гаража, який був ним побудований у період шлюбу з ОСОБА_11 Проте станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент смерті ОСОБА_10, право власності на цей гараж у встановленому законом порядку зареєстровано не було, а відтак до складу спадщини він не ввійшов.
ОСОБА_9 після смерті батька успадкував лише грошовий вклад, свідоцтво про право власності на який йому було видано 3 жовтня 1991 року.
Відповідно до ст. 9 ЦК УРСР здатність особи мати цивільні права припиняється зі смертю.
Установивши, що свідоцтво про право власності на спірний гараж на ім’я ОСОБА_10 видано 5 вересня 1997 року, тобто через 6 років після його смерті (а.с. 126), апеляційний суд підставно визнав його недійсним, а у зв’язку із цим визнав недійсним і свідоцтво про право на спадщину на ім’я позивачки ОСОБА_6
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, коли рішення апеляційного суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко