За позовом: військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України (військова частина 9971)

до : Луцької міської ради

третя особа 1 : Луцьке міське управління земельних ресурсів

2: ТзОВ "Автокліма"

3: ТзОВ "Експрес-ВЛ"

4: ТзОВ "Альфа-Волинь"

5: ТзОВ "ТД Моноліт-2000"

6: підприємець Біндарь А.І.

7: підприємець Сахарчук О.А.

8: підприємець Долгальова Л.А.

про: скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії

З участю представників :

від прокуратури –не з’явився.

від позивача –Лясковець В.Ф. –представник (довіреність №107 від 20.06.2008р.).

від відповідача –не з’явився.

від третьої особи 1 –не з’явився.

від третьої особи 4 –директор Білюга Б.Г.

від третіх осіб 2-8 –Комарницький С.І. –представник

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.12.2008р., суддя Шум М.С., в позові військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України (військова частина 9971) було відмовлено.

З даним рішенням не погодився військовий прокурор Луцького гарнізону і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши представників сторін колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційне подання прокурора Луцького гарнізону слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2008р. у справі №7/131-11 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2000р. наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - Командувачем Прикордонних військ України за №68 "Про розформування квартирно-експлуатаційної частини Прикордонних військ України"розформовано 1-шу квартирно-експлуатаційну частину м. Луцька.

Рішенням Луцької міської ради за № 9/31 від 27.12.2006р. припинено 1-шій квартирно-експлуатаційній частині Прикордонних військ України право на користування земельною ділянкою на вул. Карпенка-Карого, 7 у м. Луцьку у зв'язку із припиненням діяльності.

Військовий прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України (військова частина 9971) з позовом про скасування рішення Луцької міської ради за № 9/31 від 27.12.2006р. та з вимогою зобов’язати Луцьку міську раду прийняти рішення щодо документального переоформлення військовій частині 9971 в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого,7, загальною площею 2,13га як правонаступнику розформованої 1-ї Квартирно-експлуатаційної частини Прикордонних військ України.

Згідно норм ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 27 Земельного кодексу (який діяв на момент ліквідації КЕЧ-1 Прикордонних військ України) підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до закону України "Про власність" (697-12) (який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення) суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

До державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) (ст. 31 Закону).

Частина 3 ст. 32 Закону України "Про власність"визначає суб'єктів права державної власності на землю, зокрема, суб'єктами права державної власності на землю виступають міські ради - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а)розпорядження землями територіальних громад. Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (1457-15) визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування

Як встановлено судом першої інстанції, землі м. Луцька не розмежовані на загальнодержавні та землі територіальної громади, а тому до повноважень Луцької міської ради відноситься право на розпорядження усіма земельними ділянками, що знаходяться в межах території міста (п.п. 34 п. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, право користування земельною ділянкою у КЕЧ-1 ПВ припинилось у зв'язку із припиненням її діяльності, а тому відповідно земельна ділянка продовжує перебувати у комунальній власності, ніяких прав у третіх осіб на користування земельною ділянкою немає, оскільки, КЕЧ-1 ПВ ліквідована, а не реорганізована.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність рішення Луцької міської ради про припинення 1-шій квартирно-експлуатаційній частині Прикордонних військ України права на користування земельною ділянкою на вул. Карпенка-Карого, 7 у м. Луцьку.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначений у ст. 123 Земельного кодексу України, зокрема, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність рішення Луцької міської ради про відмову у наданні прикордонному закону Державної прикордонної служби України у постійне користування земельної ділянки по вул. Стрілецькій, 6, прийнятим у межах повноважень ради. оскільки, документи передбачені ст. 123 Земельного кодексу України не були подані позивачем до міської ради.

Крім того, слід зазначити, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №573-р від 13.12.01 (573-2001-р) . та №258-р (258-2005-р) від 13.07.05. яким затверджений перелік нерухомого майна Держприкордонслужби, яке пропонувалось до відчуження, та відповідно до укладених договорів купівлі-продажу від 15.12.04. з державною компанією "Укрспецекспорт", якій адміністрація ДПС України надала повноваження щодо реалізації на внутрішньому ринку військового майна (договір комісії від 05.05.04. №519-04\ШЕ-263-122 Д\К-04), ТОВ "Альфа-Волинь" придбало 14 одиниць об'єктів нерухомого майна військового містечка №17 по вул. К.Карого, 7 у м. Луцьку.

Перелік майна, яке підлягало продажу, було продано Луцьким прикордонним загоном, як майно військового містечка №17 в цілому. Ним же було надано ТОВ "Альфа-Волинь" акт переоцінки залишкової вартості об'єктів та довідку про їх балансову вартість на підставі чого було виготовлено технічну документацію на ці об'єкти.

Протягом 2006р. окремі об'єкти нерухомості були продані юридичним та фізичним особам. Земельні ділянки були викуплені, на що видано відповідні державні акти на право власності. Копії актів долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з технічної документації та плану розміщення об'єктів нерухомості на території військового містечка №17, ТОВ " Альфа-Волинь" було продано всі наявні об'єкти нерухомості.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України та ст.1, 2 ЗУ "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Наявність чи розміщення будь-яких військових частин, установ, закладів чи формувань та військового майна на території бувшого військового містечка №17 відповідачі заперечують. Прокурором та позивачем вимоги суду про надання таких доказів не виконані. Доказів про право постійного користування спірною земельною ділянкою суду не надано.

Управлінням Держкомзему у м.Луцьку підтверджено, що всі об'єкти нерухомості, які знаходяться на спірній земельній ділянці належать на праві приватної власності чи на праві оренди юридичним та фізичним особам.

Дані обставини свідчать, що позивач, спірну земельну ділянку за призначенням не використовував і не міг використовувати, що є відповідно до ст.143 ЗК України підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Посилання позивача-апелянта на прийняття Луцькою міською радою оспорюваного рішення з перевищенням повноважень не відповідає дійсності, оскільки прокурор називає порушення відповідачем ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", проте дана норма регулює повноваження виконавчих органів ради, а не міських рад.

Безпідставними також є посилання апелянта на ст. 84 Земельного кодексу України та на ст. 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", оскільки дані закони набрали чинності після ліквідації КЕЧ-1 ПВ, а відповідно, право користування земельною ділянкою у КЕЧ-1 ПВ припинилось до того часу.

Апеляційний суд визнає правильним думку суду першої інстанції про те, що позовна вимоги про зобов'язання Луцької міської ради прийняти рішення щодо документального переоформлення військовій частині 9971 в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого,7, загальною площею 2,13га як правонаступнику розформованої 1-ї Квартирно-експлуатаційної частини Прикордонних військ України у відповідності до чинного законодавства до задоволення не підлягає, оскільки вирішення даного питання відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Твердження позивача-апелянта щодо того, що в/ч 9971 (Луцький прикордонний загін) на момент прийняття оскаржуваного рішення є правонаступником КЕЧ-1 ПВ, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки наказ голови Державної прикордонної служби України № 405 від 05.06.2007р., яким визначено, що правонаступником квартирно-експлуатаційної частини Прикордонних військ України м.Луцьк є Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) був виданий 05.06.2007р., а оскаржуване рішення прийнято 27.12.2006р.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2008р. по справі №7/131-11 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.