Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. А - 5), загальною площею 1358,2 кв. м., розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11 - Б в м. Харкові, укладеного 31.05.2006 р. між ДКТП "Хрещатик" та ТОВ "TRANS GPS SERVICE" та зареєстрованого в реєстрі за номером 558; зобов’язання кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.12.2008 р. у справі № 11/44 позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до ДКТП "Хрещатик" та ТОВ "TRANS GPS SERVICE", за участю третіх осіб – Фонду державного майна України, ДП "Агроспецсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України відмовити повністю. Скаржник вважає, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 11/44, розгляд справи був призначений на 04.02.2009 р.

04.02.2009 р. представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином, а від представника прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи був відкладений на 25.02.2009 р.

25.02.2009 р. представники відповідача 1 та третьої особи 1 у судове засідання не з’явились, а в судовому засіданні від представників прокуратури та Міністерства аграрної політики України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи був відкладений до 12.03.2009 р.

12.03.2009 р. у судове засідання з’явились лише представники прокуратури, Міністерства аграрної політики України, ТОВ "TRANS GPS SERVICE" та ДП "Агроспецсервіс". У зв’язку з неявкою представників відповідача 1 та третьої особи 1, а також беручи до уваги усне клопотання, заявлене представником прокуратури, про відкладення розгляду справи, колегією було відкладено розгляд справи на 26.03.2009 р.

Згідно ст. 75 ГПК України справу переглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, інші подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, прокуратури, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 30.05.2006 р. відбулись прилюдні торги з продажу державного майна, що знаходилось в господарському віданні ДКТП "Хрещатик", за результатами яких (Протокол № 05/05 від 30.05.2006 р.) 31.05.2006 р. між ДКТП "Хрещатик" та ТОВ "TRANS GPS SERVICE" був укладений Договір купівлі - продажу нежитлової будівлі (далі по тексту – Договір).

За умовами вказаного Договору ДКТП "Хрещатик" зобов’язалося у триденний строк після нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору передати у власність ТОВ "TRANS GPS SERVICE" нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі. буд. 11 - Б (далі об’єкт нерухомості), а ТОВ "TRANS GPS SERVICE", в свою чергу зобов’язувалось прийняти об’єкт нерухомості та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору об’єкт нерухомості, що відчужується належить Державі Україна на підставі Свідоцтва про право власності (серія САА № 803570), виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.10.2004 р. на підставі Розпорядження Харківського голови від 22.09.2004 р. за № 2653 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.11.2004 р.

Згідно з Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.03.2006 р. № 13 адміністративний корпус площею 1358,2 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі, буд. 11 - Б передано на баланс ДКТП "Хрещатик".

Об’єкт нерухомості відчужувався на підставі дозволу Міністерства аграрної політики України про реалізацію майна № 54-01/419 від 25.04.2006 р. (п. 1.3. Договору), яким передбачено, що продаж об’єкта нерухомості потрібно здійснювати відповідно до чинного законодавства виключно на конкурентних засадах шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу. Початковою ціною вважати ціну, встановлену згідно із звітом про експертну оцінку - 589000,00 гривень. Реалізацію об’єкта нерухомості здійснити за ціною, не нижче вартості згідно експертної оцінки.

Кошти, отримані внаслідок відчуження цього майна, відповідно до Господарського кодексу України (436-15) спрямувати згідно фінансового плану підприємства.

Місцевим господарським судом помилково застосовано до спірних правовідносин норми, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. № 2163 - ХІІ (надалі – Закон № 2163 - ХІІ (2163-12) ), які визначають поняття, пріоритети та принципи приватизації, але даний закон підлягає застосуванню у разі приватизації державного майна включеного до переліку об’єктів, що підлягають приватизації відповідно до Державної програми приватизації на 2000 – 2002 роки, а в матеріалах справи відсутні докази, що нежитлова будівля, як окреме індивідуальне визначене майно, включена до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, також відсутнє рішення про приватизацію виходячи із завдань Державної програми приватизації та опублікування інформації про прийняття такого рішення ( ст. 11 Закону № 2163 - ХІІ).

Згідно п. 1 ст. 5 Закону № 2163 – XIІ об’єктами приватизації є: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України (435-15) ; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації. У зазначеному переліку об’єктів відсутнє індивідуальне визначене майно, що підлягає приватизації відповідно до даного Закону.

Правовий механізм приватизації окремого індивідуально визначеного майна регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 р. № 2171 - ХІІ (2171-12) (далі Закон № 2171 - ХІІ (2171-12) ), згідно ст. 2 якого об’єктом малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно. Саме ним визначені способи приватизації та регламентована приватизаційна процедура, яка включає порядок підготовки до приватизації, визначення способу приватизації та порядок продажу обраним способом.

Включення об’єктів малої приватизації до переліків, зазначених у ст. 7 Закону № 2171-XII, здійснюється відповідно до Державної та місцевої програм приватизації з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Орган приватизації зобов’язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із перелічених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 2171-XII з прийняттям рішення про включення об’єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України (436-15) . А з матеріалів справи вбачається, що об’єкт нерухомості, який був переданий за Договором, не був в установленому порядку включений до переліку об’єктів, що підлягають приватизації відповідно до зазначених вище законів про приватизацію, а тому відносно нього не припинена дія норм Господарського кодексу України (436-15) .

Стаття 75 Господарського кодексу України визначає особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств, яким є й ДКТП "Хрещатик" відповідно до п. 1.4. його Статуту.

Відчуження нерухомого майна, що є об’єктом спірного договору купівлі-продажу, відбулася в порядку, передбаченому Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № 1477 (z0573-99) (надалі – Положення), яке діяло на момент укладення договору.

Пункт 2 Положення визначає порядок відчуження суб’єктами господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними підрозділами. Дія цього Положення не поширюється на відчуження індивідуально визначеного майна, яке в установленому порядку включено до переліків об’єктів, що підлягають приватизації відповідно до законодавчих актів України з питань приватизації (п. 3 Положення).

Згідно п. 4.3. Статуту ДКТП "Хрещатик" до майна підприємства належать й основні фонди. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого користування, що віднесено законодавством до основних фондів.

Відповідно до зазначеного вище пункту Статуту ДКТП "Хрещатик" об’єкт нерухомості відноситься до основних фондів.

Відповідно до п. 4.5. Статуту ДКТП "Хрещатик", підприємство має права відчужувати рухоме та нерухоме майно, віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів, здавати оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів за передньою згодою Органу управління майном.

Таким чином, на думку колегії, відчуження об’єкта нерухомості відбулося правомірно.

Колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що початковою вартістю об’єкта нерухомості на аукціоні (конкурсі) повинна бути його ринкова вартість, що обґрунтовано посиланням на п. 70 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. – оцінка об’єктів у матеріальній формі для інших випадків їх відчуження шляхом продажу на конкурентних та неконкурентних засадах проводиться шляхом визначення ринкової вартості.

Суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що вартість будівлі в сумі 589 000,00 грн. не є його ринковою вартістю, лише посилаючись на відсутності слів у висновку про оцінку майна, що залишкова вартість нежитлової будівлі дорівнює його ринковій вартості.

Суд першої інстанції помилково не витребував від позивача весь Звіт про оцінку майна, а взяв до уваги лише висновок, що викладений на першому аркуші. Суд першої інстанції помилково ототожнив балансову вартість будівлі з її залишковою вартістю, яка оцінювалася для відчуження.

З п. 1.6. Договору купівлі-продажу вбачається, що загальна (балансова) вартість об’єкта нерухомості, що відчужується – 46 591,57 грн.

Згідно з Протоколом прилюдних торгів № 05/05 складеного Товарною біржею "Центр нерухомості" 30.05.2006 р. об’єкт нерухомості проданий за 647 900,00 грн. Початкова ціна продажу становила 589 000,00 грн. Тобто, вимоги Міністерства аграрної політики про реалізацію майна за ціною не нижче вартості згідно експертної оцінки виконані ДКТП "Хрещатик". Продана будівля на конкурентних засадах за 647 900,00 грн., яка є ринковою вартістю.

Згідно п. 2 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440 (1440-2003-п) ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дозвіл на відчуження нежитлової будівлі від 25.04.2006 р. № 54-01/419 не відізваний чи анульований Міністерством аграрної політики України. Торги прокуратурою чи міністерством не визнавалися недійсними.

Враховуючи вище викладене, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "TRANS GPS SERVICE" є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2008 р. у справі № 11/44 підлягає скасуванню. У позові заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до ДКТП "Хрещатик" та ТОВ "TRANS GPS SERVICE", за участю третіх осіб – Фонду державного майна України, ДП "Агроспецсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANS GPS SERVICE" на рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2008 р. у справі № 11/44 – задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2008 р. у справі № 11/44 – скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до ДКТП "Хрещатик" та ТОВ "TRANS GPS SERVICE", за участю третіх осіб – Фонду державного майна України, ДП "Агроспецсервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу – відмовити.