ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" (далі-позивач) звернулась у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (далі-відповідач-1) про стягнення з останньої 190121,23 грн. у порядку регресу, виплаченого страхового відшкодування Страхувальнику по договору добровільного страхування автотранспорту від 27.01.2005р., автотранспорт якого було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.12.2005р. у м. Нова Одеса, на вул. Леніна, Миколаївської області.

При цьому Страхова компанія (позивач) обґрунтовує свої позовні вимоги зазначеним договором добровільного страхування нормами законів України: "Про дорожній рух" (3353-12) , "Про автомобільні дороги" (2862-15) , "Про страхування" (85/96-ВР) і нормами цивільного законодавства.

У процесі розгляду справи за клопотанням відповідача - Служби доріг у Миколаївській області другим відповідачем у цій справі господарський суд ухвалою від 24.09.2008р. залучив Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач-2).

Крім клопотання про залучення відповідачем вказаного дочірнього підприємства, відповідач-1 відзиву на позов не надав, зазначивши в цьому клопотанні, що він є балансоутримувачем доріг загального користування Миколаївської області і відповідно підрядного контракту №36-П від 30.12.2004р., укладеного з відповідачем-2, останній повинен був здійснювати експлуатаційне обслуговування доріг, в тому числі вул. Леніна у м. Нова Одеса Миколаївської області, де сталося вказане ДТП, а тому відповідач-2 за цим контрактом несе матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних при ДТП, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами.

У клопотанні від 29.10.2008р. відповідач-2 просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи для надання йому позивачем документів, що були надані ним до позовної заяви.

Рішенням місцевого господарського суду від 05 листопада 2008 року (суддя Горобченко Д.М.) позов задоволено: з відповідача-2 на користь позивача стягнуто 192140 грн. 44 коп. (в той час як сума позову була 190121,23 грн.), державне мито 1901,21 грн. і витрати на ІТЗ судового процесу 118 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги (такий строк йому відновлений ухвалою при прийнятті апеляційної скарги до провадження), залучити відповідачем по справі комунальне підприємство "Житлово-комунальне господарство" м. Нова Одеса, оскаржене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким суму позову і судові витрати стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство" м. Нова Одеса Миколаївської, стягнути з останнього держане мито 950,61 грн. сплачене за подання апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права і, зокрема, ухвала суду від 29.10.2008р про відкладення розгляду справи на 05.11.2008р була ним отримана 09.11.2008р., після дня слухання справи, а тому його представник не міг приймати участь при розгляді справи і захищати свої права, оскільки не був належним чином повідомлений, у мотивувальній частині суд не зазначив, якому відповідачу направлялась претензія про відшкодування збитків, суд невірно взяв до уваги постанову Керченського міського суду від 27.01.2006р., який розглядав справу по адміністративному протоколу про адміністративне порушення по даному ДТП, так як ця постанова не є тією обставиною, яку необхідно брати до уваги.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Апелянта просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати і відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, 27.01.2005р. між ЗАТ"Українська транспортна страхова компанія" (страховик) укладено договір добровільного страхування автотранспорту з ПП Барщовським Т.Я. (страхувальник), за яким був застрахований автомобіль Volvo PH 12 340, д.н. 944-30 ТС, що належав йому.

Згідно цього договору позивач (страхувальник) виплачує страхове відшкодування ПП Барщовському Т.Я.(страхувальнику) у випадку пошкодження застрахованого автомобіля в наслідок ДТП у розмірі нанесеної шкоди.

11.12.2005 року, приблизно о 23-30, на вул. Леніна в м. Нова Одеса, Миколаївської області, трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль Volvo PH 12 340, д.н. 944-30 ТС, що належить ПП Барщовському Т.Я., Львівська обл., під керуванням Соловець С.В., отримав значні пошкодження.

Згідно постанови Керченського міського суду АРК від 27.01.2006 № 3-2005/2006р., ця подія трапилася внаслідок незадовільного стану дороги, і вини у діях водія Соловець А.І. немає. Так, у зазначеній постанові суду та протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.12.2005 зазначено, що стан дорожнього покриття - "ожеледиця", піском не осипано, погодні умови - "-3 С вулиця" - "неосвітлена", "на місці пригоди був прорив системи водозабезпечення, який протягом місяця місцевою владою не ліквідувався, "попереджувальні знаки відсутні".

Зазначена постанова суду, який розглядав матеріали, що надійшли з ДАІ, про притягнення водія вказаного автомобіля до адміністративної відповідальності згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.12.2005р. ВЕ №061354, складено ВДАІ м. Нова Одеса Миколаївської області у відношенні учасника ДТП Соловця Сергія Вікторовича, не скасована і набрала законної сили, а тому посилання Апелянта апеляційній скарзі на те, що ця постанова суду не є тією обставиною, що не потребує доказування, так як обставини, викладені в ній, не відповідають дійсності, і, що в цій постанові не відзначено про час витоку води з водопроводу, не може бути прийнято до уваги. Також є необґрунтованим посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі, що для нього вищевказані обставини є обставинами непереборної дії, оскільки витік води через систему водозабезпечення і ожеледиця на дорозі в зв’язку з цим не відноситься до обставин непереборної дії (стихійного лиха). З зазначених вище причин не може бути прийнято до уваги судовою колегією посилання Апелянта на письмове пояснення свідка цього ДТП, яке надано до апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, дорога у м. Нова Одеса Миколаївської області, на якій трапилось 11.12.2005р. ДТП - це частина магістральної траси М-23 Ульянівка —Миколаїв загального користування, балансоутримувачем якої є Служба автомобільних доріг у Миколаївській області. Між цією Службою (відповідач-1) і Апелянтом (відповідач-2) укладено підрядний контракт №36-П від 30.12.2004р., згідно пунктів 2.2 і 2.3 якого Підрядник (відповідач-2) приймає від замовника (відповідача-1) на експлуатаційне утримання автомобільні дороги загального користування і дорожні споруди на них і несе матеріальну відповідальність за їх збереження, крім випадків передбачених підрядним контрактом (п.2.8). Підрядник зобов’язаний і несе відповідальність за забезпечення безпеки руху на переданій на експлуатаційне утримання мережі автомобільних доріг і дорожніх споруд на них, згідно вимог закону України "Про дорожній рух" (3353-12) , чинного законодавства України та інших діючих на цей час стандартів, норм і правил в межах виділених коштів.

Відповідно до ст. 32 закону України "Про автомобільні дороги" користувачі автомобільних доріг мають право на: безперервні, безпечні та зручні умови руху; отримання оперативної інформації про дорожні умови та напрямки руху; відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Як вбачається з висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження від 20.12.2005р. №16/06 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volvo PH 12 340, д.н. 944-30 ТС в результаті ДТП, становить 211 943,09 грн.

Відповідно до умов договору страхування, ЗАТ "УТСК" мало забов’язання по виплаті страхового відшкодування Страхувальнику у розмірі 189 751,23 грн., які були відшкодовані йому наступним чином: 174 143,86 грн. згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.02.2006р. були зараховані в рахунок погашення його грошового зобов’язання по агентській угоді №17 від 01.02.2005р., а решту 15 607,37 грн. ЗАТ "УТСК" виплатило 20.03.2006р. Страхувальнику платіжним дорученням №2943.

Крім того, ЗАТ "УТСК" оплатило вартість автотоварознавчої експертизи у розмірі 370,00 грн. Всього розмір збитків становить 190 121,23 грн.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198 (198-94-п) , передбачено що, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Ці правила поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

За вимогами п.2 Єдиних правил, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Відповідно до п.11 цих Єдиних правил, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані:

- своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Як випливає з вищевикладеного, виявлення усіх перешкод в дорожньому русі та невідкладне позначення їх дорожніми знаками, сигнальними, огород жувальними і направляючими пристроями –це обов’язок КП "Миколаївського облавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", яке є уповноваженою дорожньо-експлуатаційною організацією.

До того ж, обов’язок належного утримання доріг міста покладений на це підприємство і вимогами його статуту (п.2.1 і 2.2) і підрядного контракту зі Службою автомобільних доріг у Миколаївській області, про що зазначено вище.

Так, вимогами Статуту також передбачено, що предметом діяльності підприємства є в тому числі поточний ремонт автомобільних доріг (п.2.1 статуту).

Згідно з п.1.4.1. Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113-97, затверджених наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг "Укравтодор" від 26.09.1997р. №190, завдання поточного ремонту доріг та інших дорожніх робіт полягає у підтриманні їх транспортно-експлуатаційних якостей шляхом усунення незначних пошкоджень, що виникли в процесі експлуатації, а також у постійному догляді за дорогою, шляховими спорудами та смугою відводу, утриманні їх у чистоті і порядку, виявленні перешкод дорожнього руху та забезпечення їх усунення.

Таким чином, всупереч вище переліченим вимогам законодавства щодо безпеки руху відповідач-2 не довів, що він здійснював постійний контроль за експлуатаційним станом усіх дорожніх об’єктів, не виявив пошкодження в дорожньому русі, не попередив власника відповідних мереж –в результаті чого і сталась дорожньо-транспортна пригода.

Із наданих Апелянтом до апеляційної скарги документів, і, зокрема, претензії від 13.12.2005р. до Комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство" м. Нова Одеса вбачається, що ДП "Миколаївський облавтодор" після дорожньо-транспортної пригоди 11.12.2005р. прийняв заходи щодо усунення наслідків ДТП на ділянці дороги, на якій воно скоїлось, поклавши вину за безпеку дорожнього руху внаслідок витоку води на проїзжу частину дороги по вул. Леніна у м. Нова Одеса на вказане підприємство.

Таке ж звинувачення Служба автомобільних доріг у Миколаївський області у спричинені ДТП на вказаній ділянці дороги (вул. Леніна) у зв’язку з витоком води і створення ожеледиці 11.12.2005р., висунула КП "Житлово-комунальне господарство" м. Нова Одеса і Новоодеській міській раді.

Отже, позивач правомірно та обґрунтовано звернувся з позовними вимогами саме до відповідачів.

Розмір завданої шкоди позивач обґрунтував належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справі звітом незалежної експертної оцінки пошкодженого автомобіля.

Доводи відповідача-2 в апеляційній скарзі, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданими доказами про отримання ухвали суду від 29.10.2008р. про відкладення розгляду справи на 05.11.2008р. (цією датою було прийняте оскаржене рішення судом) тільки 11.11.2008р., тобто вже після розгляду справи судом і прийняття оскарженого рішення.

Як вбачається із дати відправки цієї ухвали сторонам канцелярією господарського суду Миколаївської області, зазначена ухвала суду була надіслана сторонам по справі 03.11.2008р., а отримана відповідачем-2 тільки 11.11.2008р., тобто після розгляду справи судом і винесення рішення (05.11.2008р.)

Таким чином, відповідач-2 (апелянт) не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права і є підставою для скасування рішення суду на підставі п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, згідно якої порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Судовою колегією апеляційної інстанції відхиляється клопотання апелянта в прохальній частині апеляційної скарги про залучення відповідачем по справі комунальне підприємство "Житлово-комунальне підприємство м. Нова Одеса" і стягнення з останнього суми позову і судових витрат із-за відсутності для цього достатніх підстав по цій справі.

Апелянт не позбавлений права вирішити це питання з названим підприємством у встановленому законом порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, суд першої інстанції в резолютивній частині оскарженого рішення помилково стягнув суму 192140 грн. 44 коп. і окремо судові витрати в сумі 1901,21 грн. (держмито) і 118 грн. (ІТЗ судового процесу).

В той же час підлягало стягненню згідно позову 190121,23 грн. збитків і з цієї суми судові витрати 1901,21 грн. держмита і 118 грн. на ІТЗ судового процесу, а всього 192140,44 грн., оскільки дані про те, що позивач збільшив суму позову, у матеріалах справи відсутні.

Отже вказана сума збитків підлягала стягненню з відповідача-2, а відповідач-1 підлягав звільненню від відповідальності з підстав, зазначених вище.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05 листопада 2008 року по справі №9/484/08 скасувати.

Позов ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", (м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А, р/р 26004301433910 МФЦВ "Промінвестбанк" МФО 326438, код 31159920) на користь закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (м. Київ, вул. Саксаганського, 77, п/р №2650930000301 в ТОВ КБ "УФГ" МФО 380128, код 22945712) - 190121 (сто дев’яносто тисяч сто двадцять одну) грн. 23 коп., а також державне мито у сумі 1901 (одна тисяча дев’ятсот одна) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.