Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баннової Т.М.

суддів Парамонової Т.Ф.

Семендяєвої І.В.

за присутністю секретаря

судового засідання Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

від позивача Левчук Л.В., дов. від 09.02.2009 б/н

Чухрай С.І., дов. від 12.01.2009 б/н

від відповідача Бєльський А.М., дов. від 02.07.2008

№ 01/03-30/4914/0/2-08

Смуругова О.В., дов. від 15.10.2008

№ 01/03-30./7216/0/2-08

від третьої особи Шатських В.В., дов. від 02.03.2009 б/н

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

"РТЦ "Лугань –Нова", м. Луганськ

та Луганської міської ради, м. Луганськ

на рішення

господарського суду Луганської області

від 19.02.2009

у справі № 10/149н

(головуючий суддя –Мінська Т.М.,

судді –Зюбанова Н.М., Кірпа Т.С.)

за позовом Державного підприємства "Луганське

лісомисливське господарство", м. Луганськ

до відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю

"РТЦ "Лугань –Нова", м. Луганськ

про визнання недійсним рішення Луганської

міської ради та визнання право постійного

землекористування

За результатами розгляду апеляційних скарг Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями першого заступника голови суду від 10.03.2009 та від 12.03.2009

Позивач, Державне підприємство "Луганське лісомисливське господарство" (далі –ДП "Луганське лісомисливське господарство"), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганської міської ради про визнання недійсним рішення двадцять п’ятої сесії Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26 та про визнання права постійного землекористування земельною ділянкою в урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га за ДП "Луганське лісомисливське господарство".

Ухвалою суду від 20.10.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Лугань –Нова" (далі –ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова").

Заявою від 10.10.2008 № 546 позивач змінив предмет позову та просив визнати:

- право постійного землекористування за ДП "Луганське лісомисливське господарство" земельною ділянкою в урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га;

- недійсним рішення Луганської міської ради.

Рішенням місцевого господарського суду від 19.02.2008 позов задоволений частково, а саме: визнано за ДП "Луганське лісомисливське господарство" право постійного землекористування земельною ділянкою в урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га. В решті вимог провадження у справі припинено.

Мотивоване рішення положеннями ст. ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 15, 57, 116, 123, 125, 141, 152, 193, 204 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" від 08.02.2006 № 3404-ІV (3404-15) , п.п. 5, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 № 767 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру" (767-95-п) , (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 № 767 (767-95-п) ), п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів" (224-2008-п) , п. 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15 (15-93-п) .

Висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача, як державного лісогосподарського підприємства, права постійного землекористування земельною ділянкою в урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га обґрунтований підтвердженням цього права планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та даними статистичної звітності з обліку земель за формами №№ 6-зем, 2-зем.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на відсутність у позивача рішення органу, уповноваженого надавати земельні ділянки, судом першої інстанції не прийняті до уваги з урахуванням положень п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) в редакції Закону України від 08.02.2006 № 3404-ІV "Про внесення змін до Лісового кодексу України" (3404-15) (далі – Лісовий кодекс України (3852-12) в редакції 2006 року), постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 № 767 (767-95-п) щодо документів, які підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками та на підставі яких ведеться лісовий кадастр, погодження позивачем з місцевими землевпорядними органами даних про розподіл земель лісового фонду та кількісний склад цих земель.

Як зазначено судом першої інстанції обраний позивачем спосіб захисту визнання за ним права постійного землекористування земельною ділянкою і застосовується в разі відсутності первинних документів про надання земельних ділянок. У такому випадку суд вирішує спір за сукупністю інших доказів.

Місцевим господарським судом також не прийняті до уваги посилання Луганської міської ради на положення ст. 141 Земельного кодексу України стосовно припинення права користування земельною ділянкою у зв’язку з тим, що позивач створений шляхом реорганізації, оскільки, як зазначено судом, "реорганізація є видом припинення діяльності юридичної особи, оскільки дану норму необхідно розглядати в контексті надання земельних ділянок за нормами цього кодексу".

В частині визнання недійсним рішення двадцять п’ятої сесії Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26 провадження у справі припинено, оскільки, за висновком суду, вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а ні господарського.

Луганська міська рада та ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" не погодилися з рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.

ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" за апеляційною скаргою просить скасувати рішення суду в частині визнання за ДП "Луганське лісомисливське господарство" права постійного землекористування земельною ділянкою в урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га та прийняти нове, яким у задоволенні в цій частині позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" посилається на визнання судом встановленими обставин справи, які не були доведені в суді, на порушення судом норм матеріального права, на положення ст.ст. 20, 141 Земельного кодексу України, п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) в редакції 2006 року.

Висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 35,000 га є землею лісового фонду ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" вважає безпідставним і необґрунтованим, враховуючи положення ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, ст. 20 Земельного кодексу України та за недоведеністю позивачем цих обставин.

Також ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" зазначає про недоведеність позивачем того, що надані ним матеріали лісовпорядкування є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та стверджує про неналежність акту погодження площ Луганського держлісгоспу в межах м. Луганська та даних статистичної звітності з обліку земель за формами №№ 6-зем, 2-зем як доказів по справі.

Крім того, даний апелянт зазначає про не з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та стверджує про недоведеність порушення прав позивача.

Викладене в рішенні обґрунтування залишення поза увагою посилання відповідача на положення ст. 141 Земельного кодексу України ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" вважає особистою думкою суду, яка не ґрунтується на законі та суперечить висновкам суду.

У письмових поясненнях від 26.03.2009 у підтвердження неналежності акту погодження площ Луганського держлісгоспу в межах міста Луганська як доказу ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" додатково посилається на відсутність у представника землевпорядної служби м. Луганська інженера землевпорядника Голібокова Б.Ф. повноважень на підписання цього акту. Також ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" зазначає про відсутність будь-яких рішень Луганської міської ради та (або) її виконавчого комітету про надання землі позивачеві. Крім того, за твердженням ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова", ДП "Луганське лісомисливське господарство" не є землекористувачем в силу положень ст. 141 Земельного кодексу України.

Луганська міська рада за апеляційною скаргою просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі, недоведеність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального права, на положення ст.ст. 3, 55, 123-126, 141, п. 1 розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) , ст.ст. 48, 94 Лісового кодексу України, ст.ст. 136, 137 Лісового кодексу УРСР, ст.ст. 69, 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" від 08.02.2006 № 3404-ІV (3404-15) .

Як зазначає Луганська міська рада надання (передача) земельної ділянки завжди здійснювалася шляхом прийняття рішення відповідними органами згідно їх компетенції. Висновок суду першої інстанції стосовно визнання планово-картографічних матеріалів документами, що підтверджують факт надання земельних ділянок Луганська міська рада вважає таким, що суперечить вимогам земельного та лісового законодавства. Крім того, за твердженням відповідача, вказані матеріали лісовпорядкування можуть підтверджувати право постійного користування лише тоді, коли вони затверджені та погоджені відповідними державними органами.

Застосування місцевим господарським судом положень п. 5 розділу VІІІ Лісового кодексу України (3852-12) в редакції 2006 року відповідач вважає необґрунтованим, оскільки вказана норма не відповідає положенням ст. 126 Земельного кодексу України, якою передбачено, що документами, які посвідчують право на земельну ділянку є відповідні державні акти та договори.

Наданий позивачем Проект організації і розвитку лісового господарства Луганського держлісгоспу Луганського лісогосподарського об’єднання "Луганськліс" Міністерства лісового господарства України, який суд визнав планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, Луганська міська рада вважає неналежним доказом та посилається у підтвердження на норми земельного законодавства та норми Лісового кодексу України (3852-12) щодо складання та оформлення матеріалів лісовпорядкування.

Посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 № 767 (767-95-п) відповідач вважає необґрунтованим та неправомірним у зв’язку з тим, що вказана постанова втратила чинність.

Також, як зазначає Луганська міська рада, судом першої інстанції не надано належної оцінки даним статистичної звітності з обліку земель, не досліджено питання щодо правомірності включення до державної статистичної звітності 7435 га землі за лісогосподарськими підприємствами, а також питань стосовно того, які саме лісогосподарські підприємства враховані у наданій статистичній звітності, чи входить до цих підприємств позивач та чи входить до вказаних земель (7435 га) 35,000 га, право на які було визнано судом.

Як і ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" відповідач зазначає про неправильне застосування місцевим господарським судом положень ст. 141 Земельного кодексу України.

Позивач доводи скаржників оспорює, просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційних скарг, заслухав представників сторін та третьої особи, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Правовий режим земель лісового фонду регулюється Конституцією України (254к/96-ВР) , нормами Земельного та Лісового кодексів України (3852-12) , іншими законодавчими актами. Відповідно до положень Земельного кодексу України (2768-14) як в редакції, що діяла раніше, так і в діючій редакції 2001 року віднесення земель до відповідної категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 1 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 20 Земельного кодексу України 2001 року).

Землі лісогосподарського призначення надаються для ведення лісового господарства спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи у постійне користування за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 57 Земельного кодексу України 2001 року).

Рішення відповідних органів про надання йому спірної земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства (або для будь-яких потреб) позивачем не надані. Відповідач наявність вказаних рішень оспорює.

Висновок щодо підтвердження права постійного землекористування позивачем земельною ділянкою в урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га матеріалами лісовпорядкування і даними статистичної звітності з обліку земель за формами №№ 6-зем, 2-зем обґрунтований місцевим господарським судом положеннями п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) в редакції 2006 року, згідно якого до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Як зазначено судом, вказана норма була прийнята значно пізніше Земельного кодексу України (2768-14) і тому містить виключення з загального правила, встановленого ст.ст. 57, 116, 125 вказаного кодексу стосовно документу, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою саме для державних лісогосподарських підприємств, яким і є позивач. За висновком суду, за відсутністю за редакцією п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) 2006 року вказівки на рішення органу уповноваженого надавати земельні ділянки, законодавцем визнано, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і є документами, що підтверджують факт надання земельних ділянок.

З вказаним висновком суду не можна погодитися з наступного.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, Конституц ією України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За приписами ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року та ст. 116 чинного Земельного кодексу України (2768-14) із земель державної власності у постійне користування земельні ділянки надаються за рішеннями органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади.

За змістом п. 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) в редакції 2006 року також йдеться про надання земель в користування. Вказівка на планово-картографічні матеріали як на докази права користування земельною ділянкою суперечить положенням Земельного кодексу України (2768-14) .

Крім того, частиною 3 статті 17 Лісового кодексу України в редакції 2006 року підтверджено положення Земельного кодексу України (2768-14) та зазначено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.1995 № 767 (767-95-п) , положеннями якої обґрунтований вказаний висновок суду першої інстанції, втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848 (848-2007-п) , про що правомірно зазначено Луганською міською радою.

Оцінку матеріалів лісовпорядкування, про які зазначено у рішенні, місцевим господарським судом не здійснено відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Проте, вказані документи не оформлені належним чином і тому не можуть бути доказами у справі. Так, Проект організації і розвитку лісового господарства Луганського держлісгоспу Луганського Державного лісогосподарського об’єднання "Луганськліс", витяг з якого наданий позивачем до справи, не містить відомостей щодо дати його прийняття та не підписаний всіма зазначеними у цьому Проекті особами (відсутні підписи начальника підприємства та начальника експедиції). Акт погодження площ Луганського держлісгоспу в межах м. Луганська складений трьома особами, а підписаний тільки, як зазначено в акті, представником землевпорядної служби м. Луганська інженером землевпорядником Голібоковим Б.Ф., повноваження якого на підписання акту відповідач оспорює. Позивачем документи у підтвердження повноважень вказаної особи не надані. До того ж вказані документи містять незавірені виправлення.

Планшет № 3 лісовпорядкування 1993 року (а.с. 117, т. 1), на який посилається представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, також не оформлений належним чином, не містить підписів всіх зазначених у цьому документі осіб і тому також не може бути прийнятий до уваги.

Жоден з матеріалів лісовпорядкування, про які зазначено у рішенні суду першої інстанції, не затверджений державними органами лісового господарства та не погоджений з місцевими радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища відповідно до вимог Лісового кодексу України (3852-12) та Лісового кодексу (3852-12) УРСР, що діяв до набрання чинності Лісовим кодексом України (3852-12) (ст.ст. 136, 137 Лісового кодексу УРСР, ст. 94 Лісового кодексу України 1994 року). До того ж ані зазначені матеріали, ані дані державної статистичної звітності, які також прийняті судом у якості доказів у справі, не містять даних стосовно місцезнаходження лісних угідь.

Зі змісту вказаних матеріалів взагалі неможливо встановити чи входить до вказаної в них площі лісних угідь спірна земельна ділянка площею 35,000 га та чи входить до останньої земельна ділянка площею 4,0000 га, стосовно якої прийнято Луганською міською радою рішення від 31.10.2007 № 25/26. Дані стосовно меж спірної земельної ділянки за матеріалами справи відсутні. Будь-які докази у підтвердження вказаних обставин позивачем не надані.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування межи земельної ділянки не встановлюють. До того ж, за вищенаведеним, вказані матеріали доказами у справі не можуть бути.

Отже, за недоведеністю позивачем відповідно до положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, наявності у нього права постійного користування цією земельною ділянкою та порушення цього права підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою відсутні.

Висновки суду стосовно даного предмету позову не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Іншім предметом позову у справі є визнання недійсним рішення Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26 "Про надання ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення будівлі торгівельного центру з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: вул. 50-лєтія Оборони Луганська, м. Луганськ" (далі - рішення Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про підвідомчість спору в цій частині адміністративному суду. Проте, вказаний висновок місцевого господарського суду судова колегія, враховуючи суб’єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин, вважає помилковим та таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

За визначенням понять згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинство України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинство України).

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинство України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинство України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оспорюване рішення прийнято Луганською міською радою за клопотанням ТОВ "РТЦ "Лугань –Нова" про передачу цьому товариству земельної ділянки в оренду та є стадією встановленого законодавством порядку надання земельних ділянок у користування. Спір, що виник з приводу оспорюваного рішення Луганської міської ради, не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади і тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за приписами вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

За результатами розгляду справи відповідно до положень ст.ст. 99, 103 Господарського процесуального кодексу України судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову у цієї частині враховуючи наступне.

Обґрунтовані позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Луганської міської ради прийняттям відповідачем оспорюваного рішення з перевищенням повноважень без дотримання встановленого чинним законодавством порядку надання земельних ділянок у користування, без згоди на вилучення земельної ділянки постійного землекористувача, тобто позивача та без урахування його законних інтересів.

Як зазначає ДП "Луганське лісомисливське господарство", Луганська міська рада може розпоряджатися на власний розсуд лише тими землями лісового фонду, якщо ліс знаходиться у власності Луганської територіальної громади на праві комунальної власності. Земельна ділянка площею 4,0000 га, дозвіл на розробку проекту відведення якої наданий за рішенням Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26, за доводами позивача, відноситься до Державного лісового фонду урочище "Гостра могила", квартал 28, загальною площею 35,000 га.

За твердженням позивача, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення порушено вимоги п. 5 ст. 116, п.п. 1,7 ст. 151 Земельного кодексу України, п. 5 ст. 27, п. 5 ст. 31 Лісового кодексу України.

Доводи позивача, покладені в обґрунтування недійсності оспорюваного рішення Луганської міської ради не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та здійснюється на їх пленарних засіданнях.

За приписами підп. а ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин.

Рішення від 31.10.2007 № 25/26 прийнято Луганською міською радою на двадцять п’ятій сесії п’ятого скликання відповідно до її повноважень згідно вказаних положень п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і ст. 12 Земельного кодексу України та на підставі висновків відповідних органів.

Зокрема, згідно комплексного висновку Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради від 30.08.2007 № 01-14/5 будівництво та розміщення будівлі торгівельного центру з допоміжними будівлями та спорудами на земельній ділянці площею 4,0000 га за адресою: вул. 50-лєтія Оборони Луганська (в районі міської лікарні № 1) відповідає генеральному плану м. Луганська, іншій містобудівній документації, державним будівельним стандартам та іншим діючим нормам і правилам.

Згода або дозвіл на розроблення проекту відведення зазначеної земельної ділянки або будь-якої її частини нікому не надані. Будь-яких обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на вищевказану земельну ділянку не встановлено.

Згідно висновку Управління нерухомим майном Луганської міської ради від 10.09.2007 № 10-09/3 інформація щодо віднесення вказаної земельної ділянки до лісового фонду України або іншої категорії відсутня. Зазначена земельна ділянка або будь-яка її частина нікому не надана та не передана.

Вказані висновки управлінь Луганської міської ради також спростовують доводи позивача про порушення його права користування земельною ділянкою, яке за ДП "Луганське лісомисливське господарство" в установленому законодавством порядку не оформлено.

Відповідно до матеріалів справи з цього питання позивач звернувся до Луганської міської ради лише у грудні 2008 року.

За недоведеністю прав позивача на спірну земельну ділянку, що зазначена у рішенні Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26, його посилання на недотримання відповідачем положень п. 5 ст. 116, ст. 151 Земельного кодексу України щодо надання у користування земельної ділянки лише після її вилучення у попереднього землекористувача чи землевласника не може бути прийнято до уваги.

Інших порушень законодавства при прийнятті відповідачем оспорюваного рішення позивачем не наведено.

Як встановлено судовою колегією при розгляді справи, рішення Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/26 не суперечить законодавству, не порушує прав та законних інтересів позивача, тому підстав для задоволення його вимог про визнання оспорюваного рішення недійсним не вбачається.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на позивача відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Лугань –Нова" на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2009 по справі № 10/149н задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Луганської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2009 по справі № 10/149н задовольнити.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2009 по справі № 10/149н скасувати.

4. Прийняти нове рішення

5. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

6. Стягнути з Державного підприємства "Луганське лісомисливське господарство", м. Луганськ, вул. Комісара Санюка, 52, ідентифікаційний код № 26023234, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Лугань –Нова", м. Луганськ, вул. Оборонна, 101-к, ідентифікаційний код № 35307136 судові витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп.

7. Стягнути з Державного підприємства "Луганське лісомисливське господарство", м. Луганськ, вул. Комісара Санюка, 52, ідентифікаційний код № 26023234 на користь Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код № 26070794, судові витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Луганської області надати відповідні накази.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.М.Баннова

Суддя Т.Ф.Парамонова

Суддя І.В.Семендяєва

ією України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.