розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвард Індустріал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.01.2009

у справі № 52/286 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом ЗАТ "Солді і Ко"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвард Індустріал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 64174,07 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.01.2009 в позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Говард Індустріал" (далі – відповідач) на користь Закритого акціонерного товариства "Солді і Ко"(далі - позивач) 59000,22грн, 3% річних, 1603,00грн інфляційних нарахувань, 2856,85грн пені, 64174грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн.,00витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове оскільки вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права.

Скаржник в обґрунтування своїх вимог, посилався на те, що представником відповідача було заявлено клопотання у суді першої інстанції про призначення судової експертизи з питань, чи зроблені підписи на видаткових накладних про отримання продукції у видаткових накладних, директор відповідача Ніщенко –М.А мав сумнів щодо того, що ці підписи належать саме йому до того ж довіреність відповідача від 11.06.2008 ЯОА №615621 на отримання продукції від позивача було виписано на "Метизи" в кількості 3465грн., а згідно видаткових накладних отримано іншу продукцію (за іншим найменуванням) в кількості 3464,86грн.

Відповідач письмового відзиву не надав, в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Таким чином, судова колегія визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2008 між Закритим акціонерним товариством "Солді і Ко" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвард Індустріал" (далі - відповідач) було укладено договір купівлі – продажу № 15/08/т, згідно якого позивач зобов’язується продати та передати у власність (повне господарське володіння) відповідача товар будівельні матеріали (кріплення і будівельна хімія), та останній зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1 - 4.3 договору оплата за товар проводиться відповідачем безготівково, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у формі попередньої оплати 100%, а також з відстрочкою платежу строком 22 робочих дні; поставка товару здійснюється за рахунок відповідача; приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у порядку, що визначається чинним законодавством; перехід права власності на товар відбувається в момент отримання видаткової накладної позивача або підписання акту прийому передачі.

Згідно п.10 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь - яком випадку до 31.12.2008.

На виконання взятих на себе зобов'язань по договору 11.06.2008 позивачем на користь відповідача поставлено продукції на загальну суму 63084,36грн., відповідно до видаткових накладених №18227 від 11.06.2008 та № 18225 від 11.06.2008, що підтверджується підписами на накладних з боку відповідача та довіреністю ЯОА №615621 від 11.06.2008 на ім’я Ніщенка М.А.

Гарантійним листом відповідач гарантував позивачу оплатити рахунок №25191 від 10.06.2008 на суму 63084,36 грн. до 02.07.2008, що обумовлено в договорі №15/08/т від 10.06.2008.

Відповідач проставлений товар розрахувався лише частково у сумі 4084.36грн, що підтверджується виписками по особовим рахункам ЗАТ "Альфа -Банк" за 22.07.2008 та 17.09.2008 в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 59000,00 грн.

Доказів того, що відповідач сплатив заборгованість суду не надано.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір від 10.06.2008 за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п.6.1 договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки у тому числі не отриманий прибуток та пеню у порядку, передбаченому чинним законодавством, але не нижче облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з врахуванням викладеного, колегія констатує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 59000грн. основного боргу 1603,00грн. інфляційних витрат, 714,22 грн., 3% річних та 2856,85 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Згідно ч.5 ст. 42 ГПК висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється судом господарським судом за правилами встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами сторін на видатковій накладній № 18225 від 11.06.2008, а також довіреністю ЯОА №615621 від 11.06.2008 на отримання товару від ЗАТ "Солді і Ко" цінностей за рахунком фактурою №25191 від 10.06.2008, крім того, своїм гарантійним листом відповідач гарантував позивачу оплатити рахунок №25191 від 10.06.2008 на суму 63084,36 грн. до 02.07.2008, що обумовлено в договорі №15/08/т від 10.06.2008.

Виходячи зі змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не довів факт неотримання товару, не подав належних доказів в підтвердження своїх заперечень.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі прийняте з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та відповідність висновків викладених в рішенні дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.