розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 р.

у справі № 16/316/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя

69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19

до відповідача Приватного підприємства "Агротон", м. Запоріжжя

69060, м. Запоріжжя, вул. Івана Богуна, 117

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про звернення стягнення на заставлене майно та встановлення способу реалізації майна

Відкрите акціонерне товариство Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя, (далі - позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Агротон", м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно на суму 16.792,20 грн. та встановлення способу реалізації майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 р. у справі № 16/316/08 (суддя Ніколєнко Р.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано наступним. Зі змісту п. 2.4.1 і п. 3.2 договору застави слідує, що обов'язок заставодавця здійснити відчуження предмета застави на користь заставодержателя відповідно до п. 2.4.1, з невиконанням якого пов'язані позовні вимоги, пред'явлені до відповідача, настає після виконання банком умов 3.2 договору застави. Банком не врахована позиція п. 3.2 договору застави. Положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) банком не додержані.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач в своїй апеляційній скарзі вважає рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 р. у справі № 16/316/08 таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, просить вищезазначене рішення скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що оскільки зобов'язання зі сплати лізингових платежів боржником (третьою особою) не виконане, кредитор - (позивач) має право звернути стягнення на предмет застави (трактори).

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.03.2009 р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду, який призначено в судовому засіданні на 26.03.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 566 від 26.03.2009 р. справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Шевченко Т.М.

Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін. Відповідач зазначає, що ним не порушувалися права позивача, встановлені договором застави, отже підстави для звернення позивача за їх захистом до суду відсутні. Відповідач наполягає, що примусове стягнення на заставлене майно всупереч чинному договору застави не має жодних правових підстав, також відповідач заперечує проти реалізації заставленого майна із застосуванням процедури, яка суперечить договору застави.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - третя особа) в судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу та інші витребувані судом документи не надав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи в порядку ст. 96 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Повноважні представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся із застосуванням засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 26.03.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Правовідносини між відповідачем (лізингодавцем) та третьою особою (лізингоодержувач) врегульовані договором фінансового лізингу № А0253 від 04.07.2005 р. (далі - Договір лізингу), згідно з умовами якого відповідач передав третій особі у лізинг Техніку - відповідно до Специфікації до Договору лізингу: трактор колісний НОМЕР_1, в кількості 2 шт., загальною вартістю 423.877,50 грн. (далі - Техніка), що підтверджується актом прийому-передачі № А0253 від 07.07.2005 р. (а.с. 21).

Відповідно до п. 4.1 Договору лізингу лізингові платежі за цим договором складаються з суми платежів, які компенсують вартість Техніки, суми платежів як винагороди відповідача за видану у користування (оренду) Техніку, та платежів як компенсація послуг зі страхування.

Згідно з п. 4.7 Договору лізингу лізингові платежі за цим договором третя особа розраховує та сплачує авансом відповідно до орієнтовного розрахунку, вказаного у Графіку лізингових платежів (Додаток 2).

Протягом усього строку дії Договору лізингу право власності на техніку залишається у відповідача. Третьою особою право власності на техніку набувається згідно з Актом викупу, який надається йому відповідачем після сплати усієї суми платежів, передбачених цим договором (п. 5.1 Договору лізингу).

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків між відповідачем і третьою особою за Договором лізингу (а.с. 22) заборгованість третьої особи перед відповідачем складає 341.221,39 грн.

07.07.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 05/FLТ-48-07-05 факторингу валютних цінностей, доповнений додатковою угодою № 1 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого позивач за плату передає в розпорядження відповідача грошові кошти, а відповідач відступає позивачу право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з Договору лізингу.

Сума грошових коштів, які передає позивач в розпорядження відповідачу відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, складає 341.221,39 грн. (п. 2.1 Договору факторингу).

Право вимоги враховує зобов'язання третьої особи щодо сплати пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів у розмірі, встановленому Договором лізингу (п. 1.2.8 Договору факторингу).

Виконання зобов'язань відповідачем чи третьою особою за Договором факторингу забезпечується заставою Техніки, обумовленою відповідним договором застави. Відповідач не несе відповідальності за несвоєчасність та повноту виконання третьою особою своїх зобов'язань перед позивачем, окрім тих обов'язків, що вказані в договорі застави (п. 6.5 Договору факторингу).

На виконання Договору факторингу позивач перерахував відповідачу 341.221,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.07.2005 р. (а.с. 27).

Також згідно з умовами Договору факторингу позивач і відповідач повідомили третю особу про відступлення позивачу права грошової вимоги на виконання третьою особою грошових зобов'язань, про зміну порядку розрахунків із зазначенням реквізитів, про що свідчать відповідні листи: від 07.07.2005 р., від 06.06.2006 р. (а.с. 33, 34).

В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором факторингу між позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 05/FLТ-48-07-05 від 07.07.2005 р., доповнений додатковою угодою № 1 (далі - Договір застави).

Для забезпечення вчасного виконання зобов'язань третьої особи відповідач виступає його майновим поручителем і передає в заставу позивачу рухоме майно (Техніку) - предмет застави. Заставою забезпечується вимога позивача щодо сплати третьою особою відповідних лізингових платежів на підставі Договору лізингу (п. 1.1 Договору застави).

Заставна вартість Предмету застави (Техніки) складає 423.877,50 грн. (п. 1.3 Договору застави).

Заставою забезпечується: сплата третьою особою лізингових платежів позивачу згідно з графіком, встановленим Договором лізингу; сплата третьою особою пені, згідно з Договором лізингу; витрати, пов'язані зі зверненням стягнення та реалізацією заставленого майна (п. 1.5 Договору застави).

Заставлене майно (Техніка) залишається у власності відповідача, та у господарському розпорядженні третьої особи, що одержав його у відповідача за Договором лізингу (п. 1.6 Договору).

Згідно з п. 2.1.3 Договору застави позивач має право звернути стягнення на Предмет застави (Техніку) у разі: несплати (несвоєчасної сплати, у т.ч. неповної) третьою особою належних лізингових платежів; порушення третьою особою відповідних умов зберігання та експлуатації Техніки, що зазначені в Договорі лізингу; … .

Відповідно до п. 2.1.4 Договору застави позивач має право самостійно або через повірених осіб реалізувати Техніку з метою погашення заборгованості третьої особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором застави.

Згідно з п. 2.4.1 Договору застави відповідач зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання третьою особою за Договором лізингу або за зверненням позивача у десятиденний термін з дати такого звернення здійснити відчуження Техніки на користь позивача, або передати довіреність на право вилучення та відчуження Техніки уповноваженій особі позивача.

Відповідно до п. 3.1 Договору застави позивач одержує право звернення стягнення на Техніку у випадку: несплати (неповної сплати, у т.ч. часткової) третьою особою лізингових платежів; … .

Обтяження Техніки зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 9041199 від 08.09.2006 р. (а.с. 31).

Позивач зазначає, що загальна сума непогашеного боргу третьою особою за Договором лізингу станом на жовтень 2008 р. згідно з наданим розрахунком становить 16.792,20 грн., які складаються з 16.564,43 грн. заборгованості по лізинговим платежам, що підтверджується виписками з особового рахунку, і 227,77 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів.

Звернення стягнення на заставлене майно (Техніку) відповідача за Договором застави на суму 16.792,20 грн. на користь позивача та встановлення способу реалізації майна стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вже зазначалось, прийняті на себе зобов'язання за Договором факторингу позивач виконав, передав в розпорядження відповідачу 341.221,39 грн.

Третьою особою порушено закріплений в Договорі лізингу (п. 4.7) графік лізингових платежів (додаток № 2 до Договору лізингу), доказів своєчасного погашення ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з умовами Договору застави позивач звернувся до відповідача і третьої особи з повідомленням про порушення боржниками зобов'язання за Договором лізингу: від 22.07.2008 р. та від 25.09.2008 р. (а.с. 35, 37), вимагав на підставі п. 2.4.1 Договору застави у десятиденний термін здійснити відчуження предметів застави на користь позивача або передати довіреність на право вилучення та відчуження предметів застави (Техніки) уповноваженій особі позивача.

Відповідач видав позивачу довіреність від 03.10.2008 р. (а.с. 71) на перевірку, вилучення з експлуатації, передачу для реалізації згідно з Договором застави та відчуження шляхом продажу на відкритих торгах за ринковою ціною належної відповідачу Техніки.

Але, як зазначив позивач, третя особа, в розпорядженні якої знаходиться Предмет застави (Техніка) не виконав свого обов'язку щодо передачі техніки позивачу.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1, 2, 4, 5 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором чи законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивач зареєстрував до початку процедури звернення в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 05.06.2007 р.

Як вже зазначалось вище, умовами Договору факторингу, діючим законодавством передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2, 3 статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, на думку колегії суддів, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави (Техніку) в рахунок погашення 16.792,20 грн., які складаються з 16.564,43 грн. заборгованості по лізинговим платежам і 227,77 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно з п.п. 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Реалізація заставленого майна є другим кроком у задоволенні вимог кредитора - заставоутримувача із вартості заставленого майна. Майно, на яке спрямоване стягнення, може бути реалізоване або з аукціонів (публічні торги), або іншим способом, передбаченим угодою сторін. Вибір способу реалізації має бути наперед передбачений сторонами у договорі. Слід зазначити, що проведення аукціонів (публічних торгів) по реалізації заставленого майна регулюється "Положенням про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) по реалізації заставленого майна". Визначення початкової ціни предмета застави повинно здійснюватися органом виконавчої влади з урахуванням зазначеного Положення.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визначення способу реалізації заставного майна та початкової ціни предмета застави для подальшої реалізації на публічних торгах слід залишити без задоволення як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню через невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

Судові витрати у справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2009 р. у справі № 16/316/08 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на заставлене майно, яке є власністю Приватного підприємства "Агротон", м. Запоріжжя, на користь Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя, загальною заставною вартістю 423.877,50 грн., а саме: трактор колісний НОМЕР_1, 2005 р.в. заводський НОМЕР_2, двигунНОМЕР_3, трактор колісний НОМЕР_1, 2005 р.в. заводський НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, яке є предметом застави договору застави № 05/FLТ-48-07-05 від 07.07.2005 р. в рахунок погашення заборгованості в сумі 16.792,20 грн. за договором № 05/FLТ-48-07-05 факторингу валютних цінностей від 07.07.2005 р.

Стягнути з Приватного підприємства "Агротон", м. Запоріжжя, на користь Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя, 4.238,78 грн. державного мита, 115,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Агротон", м. Запоріжжя, на користь Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія", м. Запоріжжя, 2.119,39 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.