розглянувши апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "АСК" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2008 року у справі №18/211

за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ

до селянського (фермерського) господарства "АСК", с. Новошевченкове, Долинського району, Кіровоградської області

про стягнення 3 584 018 грн. 35 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області 26.12.2008 року у справі №18/211 (суддя Тимошевська В.В.) позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією (далі-ДП) з іноземною інвестицією "Сантрейд" задоволено. З селянського (фермерського) господарства (далі СФГ) "АСК" на користь позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.12.2008 року стягнуто 3 584 018 грн. 35 коп., з яких 2 750 001грн.50коп. - грошові кошти, сплачені підприємством по договору поставки, 825 000грн.45коп. - штраф та 9 016 грн.40 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами .

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з відсутності в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем умов договору поставки №4600002484/ФЮП8-Е007.0 від 06.03.2008 року щодо поставки передбаченого умовами договору товару або повернення позивачеві суми попередньої оплати, що потягло за собою обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з фермерського господарства штрафних санкцій та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Посилається на порушення господарським судом норм процесуального, матеріального права та розгляд справи у відсутності відповідача, що призвело до неповного з*ясування судом обставин справи; невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та на неправильне застосування господарським судом ч.3 ст. 612 ЦК України, ч.2 ст. 220 ГК України, ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта такими, що спростовуються матеріалами справи та зазначає, що відповідно до п.4.3 укладеного сторонами договору позивач не надав суду докази виконання зобов*язання. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2008 року між СФГ "АСК"(продавець) та ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець) укладено договір поставки №4600002484/ФЮП8-Е007.0, за умовами якого продавець зобов’язався виробити та передати у визначений строк покупцеві зернові та/або олійні культури, іменовані разом товар, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити вказаний товар (том 1 а.с.28-33).

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2 договору продавець зобов'язаний поставити весь урожай

зернових і олійних культур, вирощений і зібраний в аграрний період 2007/2008 років, в кількості не менше мінімальної, а саме:

а) зернові культури - ячмінь не менше 350 т (+/- 5%) в строк до 20 серпня 2008р.;

б) олійні культури - соняшник не менше 3 000 т (+/- 5%) в строк до 15 листопада 2008р.

Загальна вартість товару визначена в пункті 5.1. договору та становить 6 054 000 грн. (разом з ПДВ), а саме: зернові культури (ячмінь) - 294 000 грн.; олійні культури (соняшник)-5 760 000 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено здійснення покупцем попередньої оплати кожного виду товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів в наступному розмірі:

зернові культури (ячмінь) - 250 000 грн. (85,03% від загальної вартості культури по пункту 5.1.);

олійні культури (соняшник) - 2 750 000 грн. (47,74% від загальної вартості культури по пункту 5.1.).

Всього розмір попередньої оплати становить 3 000 000 грн. (49,55% від загальної вартості культури по пункту 5.1.).

Сторони домовились, що товар підлягає остаточній оплаті покупцем по ціні, вказаній в пункті 5.1. договору або, у випадку зміни кон"юктури ринку, по окремо узгоджених цінах (пункт 5.6. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони визначили строки та об’єми поставки (передачі у власність) товару, а саме:

до 20 серпня 2008 року відповідач зобов’язався поставити зернові культури в кількості, загальна вартість яких за передавальними документами (накладними, актами) має бути не менше розміру всієї попередньої оплати, яку продавець отримав згідно умов пункту 5.3. договору;

до 15 листопада 2008 року - олійні культури в кількості, загальна вартість яких за передавальними документами (накладними, актами) має бути не менше розміру всієї попередньої оплати, яку продавець отримав згідно умов пункту 5.3. договору;

до 01 грудня 2008 року - зернові і олійні культури в кількості не менше мінімальної, згідно пункту 2.1.2.а) і б) договору.

Відповідно до платіжних доручень №15000809 від 07.03.2008 року та №15002122 від 02.04.2008 року позивач перерахував відповідачу передоплату за насіння соняшнику в загальній сумі 3 000 000, 64 грн. ( том 1 а.с.38,39)

Факт отримання від відповідача продукції на суму 250 000 грн. позивач підтвердив. Підставою своїх позовних вимог зазначає ч.1 ст. 670 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до п.4.3 укладеного сторонами договору документами, які повинні бути надані продавцем для підтвердження поставки товару (переходу права власності на товар) є:

- складське свідоцтво, належним чином оформлене на ім’я покупця;

- накладна та акт приймання-передачі товару на кількість зерна, що передається;

- посвідчення якості, виданого лабораторією зернового складу.

Відповідачем жодного з вищезазначених документів до матеріалів справи не надано. Тому підстави вважати обґрунтованими його доводи про належне виконання зобов*язань відсутні.

Надані представником відповідача складські квитанції №№3721 від 01.11.2008 року, 3735 від 02.11.2008 року, 3751 від 03.11.2008 року, 3753 від 04.11.2008 року, 3775 від 05.11.2008 року, 3793 від 06.11.2008 року, 3802 від 07.11.2008 року, 3809 від 08.11.2008 року, 3810 від 09.11.2008 року, 3818 від 10.11.2008 року, 3862 від 11.11.2008 року, 3901 від 12.11.2008 року, 3918 від 13.11.2008 року, 3942 від 14.11.2008 року, видані СФГ "АСК" (том 2 а.с.20-33) не можуть вважатися належним доказом його заперечень в силу наступного:

Відповідно до ст..37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) складська квитанція є документом, що підтверджує прийняття зерна на зерновий склад.

Відповідно до п.24 ст.1 цього ж Закону складські документи на зерно –це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов*язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Тобто, наявність вищезгаданих складських квитанцій підтверджує право власності на насіння соняшнику саме відповідача.

Посилання скаржника на те, що між сторонами протягом тривалого часу склався інший порядок передачі товару, ніж передбачений п.4.3 укладеного договору не приймається колегією суддів. З наданих відповідачем договорів про поставку №ФЮП7-Е001.0 від 23.02.2007 року, ТЮП5-Е413.0 від 21.04.2006 року, ТЮП6-Е328.0 від 16.11.2006 року, ЧЮП6-Е018.0 від 21.11.2006 року також передбачається аналогічний договору №4600002484/ФЮП8-Е007.0 від 06.03.2008 року порядок передачі Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" права власності на товар.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений в договорі строк зобов*язання не виконав.Таким чином підстави для задоволення вимог позивача - ч.1 ст. 670 ЦК України, є обґрунтованими.

Листом від 20.11.2008 року позивач відмовився від виконання відповідачем свого зобов*язання (т1 а.с.40). Відповідач не заперечує отримання такого листа.

Доводи апелянта про недоведеність позивачем того факту, що виконання зобов*язання відповідачем втратило для ТОВ "Сантрейд" інтерес не ґрунтуються на вимогах закону.

Виходячи з вищенаведеного, сума передоплати в розмірі 2 750 001,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за непоставку або прострочку поставки товару в строки та об*єми, передбачені п.п.4.2.1 та 4.2.2. даного договору продавець зобов*язується сплатити покупцеві штраф розмірі 30% від розміру здійсненої попередньої оплати згідно пункту 5.3. договору.

Виходячи з суми передоплати розмір штрафу складає 850 000,45 грн. і відповідно до вимог ст. 526 ЦК України підлягає стягненню.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне застосування судом до укладеного зобов*язання ст. 536 ЦК України та ч.2 ст. 625 ЦК України колегія суддів вважає правомірними.

Підстав для застосування положень цих норм права у суду не було, оскільки грошове зобов*язання між сторонами відсутнє.

Враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги доведені позивачем частково та в рамках доведеного підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позов розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, без наявних доказів повідомлення його про час та місце розгляду справи, що є порушенням вимог ст. 77 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись викладеним, ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2008 року скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "АСК" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, с. Новошевченкове п/р 26001315292001 в КБ "Приватбанк" м.Кривий Ріг, МФО 305750, ідентифікаційний код 31077178) на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01021, м.Київ, вул.М.Грушевського, 28/2, н/п №43, поштова адреса: 03005, м.Київ, вул.Смоленська, 31/33, п/р 26003001300496 в ЗАТ"ОТП-Банк", МФО 300528, ідентифікаційний код 25394566) 2750001грн.50 коп.(два мільйони сімсот п’ятдесят тисяч одна гривня п’ятдесят копійок) передоплати за договором поставки, 825 000 грн. 45 коп. (вісімсот двадцять п*ять тисяч гривень сорок п*ять копійок) штрафу, 25 000 грн. 00 коп. (двадцять п*ять тисяч гривень ) державного мита та 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.