прокурор, Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;

представник позивача, не з'явився, Міністерство оборони України;

представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № 10 від 16.01.09, Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України;

представник відповідача, Калашников Олександр Олександрович, довіреність № 02-29-2907 від 15.12.08, Феодосійська міська рада;

представник відповідача, Паніна Павліна Євгенівна, довіреність № 32 від 08.12.08, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест";

третя особа, не з'явився, ОСОБА_2.;

третя особа, не з'явився, ОСОБА_3.;

розглянувши апеляційне поданнявійськового прокурора Феодосійського гарнізону на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 09 грудня 2008 року у справі № 2-1/6943-2008

за позовом військового прокурора Феодосійського гарнізону (вул. Руська, 10,Феодосія,98100)

в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

та Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (вул. Ген. Горбачова, 5,Феодосія,98100)

до Феодосійської міської ради (вул. Земська, 4,Феодосія,98100)

товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест" (вул. Войкова, 31,Феодосія,98100)

3-ті особи: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_3. (АДРЕСА_1)

про визнання недійсним та скасування пунктів рішення, спонукання до виконання певних дій,

Рішенням місцевого господарського суду у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач (землекористувач) добровільно відмовився від права на користування спірною земельною ділянкою.

Прокурор подав апеляційне подання та доповнення до нього, в яких просить скасувати судове рішення, позов задовольнити через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відзивів на апеляційне подання не надійшло.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційного подання. Представник Феодосійського центрального військового клінічного санаторію погодився з апеляційним поданням. Представники відповідачів заперечували проти апеляційного подання тому, що санаторій -юридична особа та землекористувач, самостійно відмовився від земельної ділянки. Представники позивача, Міністерства оборони України, та третіх осіб не скористувалися правом на участь в судовому засіданні, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду. Тому судова колегія розглядає справу за їх відсутністю.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 131, 145-154 т. 1), встановив наступне:

Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 1979 року, виданого виконавчим комітетом Феодосійської міської ради санаторію Міністерства оборони СРСР відведено у постійне користування 12.477 га землі (а.с. 15-17 т. 1).

Позивач, Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій (військова частина А1370), включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа (установа) 18 червня 2001 року, майно санаторію є державною власністю, має статус військового і закріплюється за ним на праві оперативного управління, що підтверджується Статутом санаторію та довідкою (а.с. 145-154 т. 1, 4-5 т. 2).

Доказів правонаступництва Феодосійським центральним військовим клінічним санаторієм (військовою частиною А1370), що має ідентифікаційний код 08275305 від санаторію Міністерства оборони СРСР апеляційному господарському суду не надано.

22 червня 2004 року листом № 375 начальник Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Гончарук А.Г. повідомив міського голову Шайдерова В.А. про згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,12 га із землекористування санаторію у вільні землі міста Феодосія (а.с. 90 т. 1).

Міністерство оборони України згоди на вилучення вказаної земельної ділянки не надавало, що сторони не оспорюють та це підтверджується доказами, що є у справі.

26 листопада 2004 року пунктами 1.6 та 1.7 рішення 32 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради № 1795 припинено право користування Феодосійським центральним військовим клінічним санаторієм Міністерства оборони України земельною ділянкою площею 0,2 га, затверджені акти вибору і обстеження земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків громадянам ОСОБА_3. та ОСОБА_2., надано згоду на складання проектів відведення із земель міської ради в користування цих громадян (а.с. 13-14 т. 1).

Відміток про відчуження частини земельної ділянки в державному акті не зроблено.

У подальшому земельні ділянки площами по 0,1 га передані в приватну власність ОСОБА_3та ОСОБА_2(рішення № 1889 від 31 грудня 2004 року -а.с. 56, 57 т. 1), які їх відчужили товариству з обмеженою відповідальністю "Нікулін та Назаров", правонаступником якого є відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", що підтверджується поясненнями представника цього відповідача, довідкою, Статутом товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", виданим 08 червня 2007 року державним актом на право власності на землю та рішенням Феодосійської міської ради від 21 жовтня 2005 року № 2441 (а.с. 55, 131 т. 1, 6-19 т. 2).

Відповідно до пункту "а"частини 1 статті 141 та частин 3 і 4 статті 142 Земельного кодексу України одною з підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права, яка здійснюється за заявою землекористувача до власника земельної ділянки, у цьому випадку власник земельної ділянки на підставі вказаної заяви приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України"№ 1934-XII від 06 грудня 1991 року (з змінами) земля, закріплена за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління, особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Згідно статті 2 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" № 1075-XIV від 21 вересня 1999 року визначення порядку вилучення військового майна і передачі його у комунальну власність територіальних громад міст належить до компетенції Кабінету Міністрів України (частина 1), управління військовим майном здійснює Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України (частина 2).

Також стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України"№ 1075-XIV від 21 вересня 1999 року передбачає, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України.

Пункт 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджене наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року (v0483322-97) , встановлює, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва -начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Посилання відповідачів на те, що вказане Положення (v0483322-97) було прийнято у виконання Земельного кодексу України (2768-14) , який нині не діє, значення для вирішення спору не має, тому, крім галузевого акту (вказаного Положення), є норми матеріального права (законні), які регулюють ці відношення.

Як вказано вище, відмова (розпорядження) від частки земельної ділянки здійснена за заявою військової частини без згоди Міністра оборони України чи уповноваженої ним посадової особи, чим порушені вказані вище норми матеріального права.

Крім того, органом місцевого самоврядування не перевірено та не встановлено повноваження Феодосійського центрального військового клінічного санаторію (військової частини А1370) подавати заяви про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, що була надана в постійне користування іншій особі - санаторію Міністерства оборони СРСР.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі зобов'язання відповідач, Феодосійська міська рада, порушив, а тому позовні вимоги до цього відповідача щодо визнання недійсним рішення, яким прийнята відмова від земельної ділянки та затверджені акти вибору і обстеження цих земельних ділянок громадянам, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Інші позовні вимоги, а саме, про зобов'язання Феодосійської міської ради повернути Феодосійському центральному військовому клінічному санаторію земельну ділянку площею 0,2 га, не можуть бути задоволені тому, що ця земельна ділянка перебуває у приватній власності відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", договір та рішення місцевої ради, державний акт, на підставі яких цей відповідач має у приватній власності цю земельну ділянку недійсними не визнані.

Апеляційний господарський суд також вважає помилковим посилання відповідачів на пропуск строку позовної давності тому, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. А право Міністерства оборони України на розпорядження військовим майном (у тому числі землею) рішенням Феодосійської місцевої ради порушено.

Помилковим є думка відповідачів про те, що вказана земельна ділянка є комунальною власністю, а тому місцева рада мала право розпоряджуватися нею за своїм бажанням. Така позиція суперечить пунктам 10 та 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , в яких вказано що розподіл землі між державною та комунальною власністю не здійсненний та до такого розподілу землями розпоряджуються в межах населених пунктів відповідні міські ради.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне подання підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, позов -частковому задоволенню.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Апеляційне подання військового прокурора Феодосійського гарнізону задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2008 року у справі № 2-1/6943-2008 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним підпункти 1.6 та 1.7 рішення 32 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради № 1795 від 26 листопада 2004 року "Про затвердження актів вибору та обстеження земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків".