Рішення господарського суду мотивоване тим, що на підставі наданих позивачем документів встановити достеменно кількість перевезених комбінатом пасажирів пільгової категорії не можливо.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"м.Маріуполь Донецька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права та з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що звіти позивача як перевізника є єдиною правовою підставою для одержання передбаченої законом компенсації за пільгові перевезення згідно з вимогами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 (256-2002-п) від 04.02.02р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Крім того, посилається на те, що наявність актів звіряння передбачена п. 5 вищеозначеного "Порядку", що затверджений Постановою КМУ № 256 (256-2002-п) , при цьому, зазначив, що всі без винятку акти звіряння підписані відповідачем по справі та скріплені його печаткою. До того ж, зауважив, що протягом 2006р. відповідач здійснював часткові компенсації виплати саме на підставі вищевказаних документів. Таким чином, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано лише ч. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.03р. (117-2003-п) "Про Єдиний державний реєстр осіб, які мають право на пільги".

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області, м. Новоазовськ, у відзиві № 09-432 від 24.02.09р. та представник позивача в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, такими, що не можуть бути підставою для його скасування. При цьому, вважає, що Договором, на який посилається позивач, зобов’язання компенсувати позивачу збитків від перевезень пільгової категорії населення не передбачено. Дія договору поширюється тільки на осіб, які його уклали, тобто на позивача та Новоазовську району державну адміністрацію, на відносини позивача та Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області, м. Новоазовськ зазначений договір не розповсюджується.

Третя особа, Новоазовська районна державна адміністрація м.Новоазовськ, у відзиві на апеляційну скаргу № 35/0210 від 24.02.09р. проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вважає, що акт звіряння умовно-статистичної звітності не може бути доказом спричинення збитків .

Клопотанням № 35/0212 від 24.02.09р. Новоазовська районна державна адміністрація м.Новоазовськ просить врахувати пояснення надані у відзиві № 35/0210 від 24.02.09р. та розглянути апеляційну скаргу без участі її представника.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши заявника скарги та представників сторін, що були присутні, судова колегія встановила наступне.

15.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"м.Маріуполь Донецька область та Новоазовською районною державною адміністрацією був укладений договір №4/5464 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, відповідно до якого позивач - Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь (Перевізник) протягом 2006 року здійснювало перевезення пасажирів своїм автомобільним транспортом на приміському маршруті Новоазовськ-Павлополь.

Згідно п.3.6 цього договору Комбінат як перевізник мав забезпечити проїзд пільгової категорії громадян відповідно до чинного законодавства України, компенсація втрат доходів якого від безоплатного перевезення пільгової категорії громадян відповідно до п.2.5 договору мала здійснюватись у порядку, встановленому законодавством України.

Договір № 6 від 01.05.06р. на фінансування витрат підприємства по перевезенню пільгової категорії громадян, проект якого був представлений Управлінням праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області, м. Новоазовськ, сторонами укладено не було, в зв?язку з низкою розбіжностей щодо умов договору.

Протягом 2006 року комбінат подавав відповідачеві звітність за формою № 51-авто "Звіт про перевезення пасажирів автомобільним транспортом". До звітів позивачем додавались акти звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та розрахунків за надані послуги, які відповідачем підписувались з зауваженнями, що розрахунки будуть здійснюватись в межах запланованих призначень.

В актах звіряння позивач зазначав кількість перевезених платних пасажиро-кілометрів і на підставі розрахованих Головним управлінням статистики у Донецькій області згідно Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996р. № 150 (z0258-96) коефіцієнтів співвідношення кількості безплатних і платних пасажирів для підприємств транспорту визначав кількість перевезених пільгових категорій пасажиро-кілометрів. Зокрема за січень 2006р. позивачем застосовано коефіцієнт 2,22, за період лютий-грудень 2006р. –1,48.

Як вбачається з матеріалів справита пояснень сторін, Позивачем не ведеться облік перевезення пільгової категорії громадян на спірному маршруті.

Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь звернулось до Управління праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі Донецької області смт. Тельманове, та до Новоазовської районної державної адміністрації м.Новоазовськ та Управління державного казначейства в Новоазовському районі Донецької області, відносно яких ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.01.08р. провадження було припинено у зв’язку з відмовою від позову в цій частині, про стягнення збитків від перевезення пільгової категорії громадян протягом 2006 року автомобільним транспортом на приміському маршруті Новоазовськ-Павлополь у сумі 49239,60грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.05.2008р. по даній справі у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2008р. рішення господарського суду Донецької області від 08.05.2008р. залишено без змін, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м. Маріуполь - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня - 06 листопада 2008р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 червня 2008року та рішення Господарського суду Донецької області від 08 травня 2008року у справі № 21/7, справа передана на новий розгляд.

Підставами скасування визначено те, що суд не залучив до участі у справі Новоазовську районну державну адміністрацію.

Під час нового розгляду даної справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 04.12.08р. залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на боці відповідача - Новоазовську районну державну адміністрацію.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2009 року у справі № 21/7 у задоволені позову Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" м.Маріуполь Донецька область до Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області, м. Новоазовськ за участю третьої особи Новоазовської районної державної адміністрації м.Новоазовськ про стягнення 49239,60грн. відмовлено.Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст. 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, яка діяла на час укладення договору № 4/5464 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та на початку 2006р.), збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок відповідних бюджетів.

Положеннями ст.41 вищеозначеного Закону передбачено, що відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень згідно ч.2 ст. 36 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції від 05.04.2001р.) встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень. Законом України № 3492-IV від 23.02.2006р. (3492-15) Закон України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) був викладений у новій редакції.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в новій редакції) відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Положення ч.4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в новій редакції) встановлюють, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Отже, попередньою та чинною редакціями Закону передбачено, що компенсація збитків з перевезення пільгових категорій громадян здійснюється з урахуванням обсягів замовлення.Крім того, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що застосування коефіцієнту співвідношення кількості безплатних і платних пасажирів, розрахованого Головним управлінням статистики у Донецькій області відповідно до Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996р. № 150 (z0258-96) для визначення розміру компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів є неможливим, оскільки статуправлінням під час визначення коефіцієнту врахована категорія громадян, за яку за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачена субвенція.

При цьому, слід зазначити, що інструкцією про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, не передбачено застосування коефіцієнтів співвідношення кількості безплатних і платних пасажирів при визначенні сум субвенцій за послуги пасажирського транспорту. До того ж, як про це вже було позначено вище, позивачем облік перевезення пільгової категорії громадян на спірному маршруті не вівся, тому здійснити розрахунок компенсації за перевезення пасажирів пільгової категорії за конкретним договором не можливо.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про перевезення пасажирів пільгових категорій, вартість проїзду яких компенсується за рахунок субвенцій державного бюджету.

Як вбачається зі змісту договору № 4/5464 від 15.04.2005р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" і Новоазовською районною державною адміністрацією, умовами останнього не визначено державне замовлення на перевезення пільгових категорій громадян позивачем, види та обсяги пільгових перевезень, порядок визначення кількості перевезених пільгових пасажирів та розміру компенсації збитків від цих перевезень,тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.

Водночас відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 (256-2002-п) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що обсяг компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій з Державного бюджету України, а обов’язок з виплати цих компенсацій покладається на відповідний самостійний структурний підрозділ місцевої держадміністрації (в даному разі –на Управління).Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 цього ж Кодексу відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов’язання.

Як про це вже було позначено вище, Відповідач та позивач не мають договірних відносин щодо здійснення компенсаційних виплат за рахунок бюджетних субвенцій. Щодо доводів апелянта про те, що місячні звіти позивача як перевізника, складені за формою № 51-авто та щомісячні акти звіряння між позивачем та відповідачем є належними доказами, що містять інформацію про кількість перевезених громадян пільгових категорій, судова колегія вважає необхідним зазначити, що звіти форми 51-авто - є актами статистичної звітності, містять оперативні дані, не відображують фактичні видатки та кредиторську заборгованість.

Акти звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та розрахунків за надані послуги, підписані управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації мають зауваження, що розрахунки будуть здійснюватись в межах запланованих призначень, кількість перевезених пільгових категорій пасажирів, зазначену в акті, встановлено розрахунковим шляхом з застосуванням коефіцієнту визначеного управлінням статистики,тоді як відповідно до закону види та обсяги пільгових перевезень визначаються державним замовленням, і які фіксуються у договорі на перевезення пасажирів. Підчас розрахунку коефіцієнту управлінням статистики враховувалися учні, за проїзд яких підприємствам транспорту здійснюється відшкодування за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" управління праці та соціального захисту населення здійснює відшкодування за пільговий проїзд учнів.Стосовно посилань скаржника на сумісний лист Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (№01/400 від 29.03.2002 р.), Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації (№04-01/21-445 від 28.03.2002р.) та Управління житлово-комунального господарства (№02/175 від 28. 03. 2002 р.), судова колегія вважає необхідним зазначити наступне. Цей лист розроблений саме на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 256 (256-2002-п) , та містить вимоги щодо звітності позивача як перевізника для отримання компенсаційних виплат за пільгові перевезення та зазначає, яким чином здійснюється розрахунок кредиторської заборгованості за такі перевезення.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про господарські суди" (1142-12) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Як вбачається сумісний лист Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (№01/400 від 29.03.2002р.), Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації (№04-01/21-445 від 28.03.2002р.) та Управління житлово-комунального господарства (№02/175 від 28. 03. 2002 р.) (т.3,а.с.126) на який посилається позивач, адресований міським головам, головам райдержадміністрацій, з метою забезпечення надання управліннями праці та соціального захисту населення до відповідних фінансових органів даних для отримання субвенції з державного бюджету і не має статусу нормативно-правового акту обов’язкового для невизначеного кола осіб, оскільки не зареєстрований в управлінні юстиції у встановленому Указом Президента України від 3.10.1992р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (493/92) порядку. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду не підлягає скасуванню, так як відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.