22.04.2009 року комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кеменчуцької міської ради звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 23/1521 від 17.04.2009 року до приватного підприємця Бончук Олени Григорівни про стягнення 8963 грн. 48 коп. заборгованості за надані послуги в зв’язку з невиконанням умов договору (а.с.2-4).

Позовні вимоги позивач обґрунтовував існуванням заборгованості щодо оплати відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення згідно договору № 371 від 01.12.2005 р. та з посиланням на норми ст.ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. 174 ГК України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Рішенням господарського суду Полтавської області 18.09.2009 року у справі № 8/74 (суддя Плеханова Л.Б.) в позові комунальному підприємству "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до приватного підприємця Бончук О.Г. про стягнення заборгованості по договору № 371 від 01.12.2005 року в сумі 8743 грн. 48 коп., судових витрат по сплаті державного мита в сумі 102 грн., та 118 грн. інформаційно-технічного забезпечення, - відмовлено (а.с.67-69).

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач належним чином не довів свої позовні вимоги, тому вони задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, подав через місцевий господарський суд апеляційну скаргу № 23/3748 від 28.09.2009 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області 18.09.2009 року у справі № 8/74 повністю, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, оскільки було допущено не повне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинами справи та не правильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року у справі №8/74 апеляційну скаргу № 23/3748 від 28.09.2009 року КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради на рішення господарського суду Полтавської області 18.09.2009 року прийнято до провадження (головуючий суддя –Разіна Т.І., судді Фаловська І.М., Чорногуз М.Г.) та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.11.2009 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, з підстав, визначених у відзиві б/н від 10.11.2009 року (вх. №2-05/4078/н від 11.11.2009 року) на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2009 року законним та обґрунтованим, просить апеляційний господарський суд скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2009 року –без змін.

У відповідност ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2009 року було оголошено перерву до 25.11.2009 року.

У судове засідання 25.11.2009 року представники сторін не з’явились. Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.12.2005 року між комунальним підприємством "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (Водоканал, позивач у справі) та приватним підприємцем Бончук О.Г. (Абонент, відповідач у справі) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 371 від 01.12.2005 року, відповідно до умов якого Водоканал зобов’язався надати Абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від Абонента каналізаційні стоки, Абонент зобов’язався розраховуватись за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затвердженими наказом Держжитлокомхозу України від 01.07.1994 року № 65 (z0165-94) , "Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затвердженими постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497 (1497-97-п) та "Правилами прийому стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 (z0403-02) ( п.1.1).

Відповідно до п. 5.5. договору, Абонент розраховується з Водоканалом в грошовій формі за тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування. Водоканал інформує Абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно Абоненту для оплати.

Пунктом 8.1. договору визначено, що вищевказаний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (а.с. 8-9).

Пунктом 6.4.7 договору передбачено, що Абонент зобов’язується забезпечувати своєчасну повірку приладів обліку за рахунок своїх коштів.

Із доданого до позовної заяви копії Акту приймання вузла обліку споживання води на комерційний облік від 29.08.2005 року приватний підприємець Бончук О.Г. зобов’язаний був провести повірку приладів обліку в строк до 10.08.2008 року (а.с. 13).

Стаття 526 ЦК України, передбачає, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

За твердженням позивача, дане зобов’язання, передбачене п. 6.4.7. договору відповідач не виконав, про що останній не заперечує.

Відповідно до п. 6.4.1 договору, Абонент зобов’язався своєчасно, в триденний термін після вручення йому рахунку Водоканалом, оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення, але відповідач оплату такого рахунку не провів.

Позивач в своїй позовній заяві вказує, що згідно акту приймання вузла обліку споживання води на комерційний облік від 29.08.2005 року відповідач зобов’язаний був провести повірку приладів в строк до 10.08.2008 року.

Апеляційна інстанція з такими твердженнями не погоджується з наступних підстав. Відповідно Акту прийняття вузла обліку споживання води на комерційний облік від 29.08.2005 року, відповідач ставив підпис, що прийняв на збереження пломби, проте в зазначеному акті не вказано, що підприємець Бончук О.Г. зобов’язувалась подавати будь-які заявки позивачеві та виконувати зобов’язання щодо проведення перевірки приладів обліку самостійно (а.с. 13).

Відповідно п. 32 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (630-2005-п) Водоканал зобов’язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж). В жодному пункті договору № 371 від 01.12.2005 року та в чинному законодавстві, яке регулює дані правовідносини, не передбачено, що до обов’язків споживачів входить зобов’язання надавати письмову заяву до виконавця послуг на розпломбування водолічильників та проводити повірку приладів обліку самостійно, тому що засоби обліку після їх установлення і опломбування беруться виконавцем на абонентський облік відповідно до пункту 9 вище зазначеної постанови КМ України (630-2005-п) , тобто вчиняти вище зазначені дії має право тільки виконавець, в даному випадку - КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання, передбачене п. 6.4.7. договору відповідач виконав, забезпечив своєчасну повірку приладів обліку за рахунок своїх коштів, в підтвердження чого свідчить Акт прийняття вузла обліку споживання води на комерційний облік від 22.12.2008 року (а.с. 7).

Відповідно Акту прийняття вузла обліку споживання води на комерційний облік від 29.08.2005 року, проведення наступної повірки приладів обліку повинна була здійснена до 10.08.2008 року, але Договір укладено між сторонами 01.12.2005 р.

Пунктом 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (z0936-08) , передбачено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. В цьому ж пункті також зазначено, що у випадку тривалості повірки понад місяць об’єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил (z0936-08) до дня установки повіреного засобу обліку.

Пункт 3.3. Правил користування (z0936-08) передбачає, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Так, як період проведення повірки приладів обліку відповідно Акту прийняття вузла обліку споживання води на комерційний облік від 29.08.2005 року повинна була здійснена в період з 10.08.2005 року по 10.08.2008 року, а проведена 22.08.2008 року, після встановленого строку, то позивач виконав розрахунок відповідно вище вказаних Правил (z0936-08) .

Згідно п. 3.4 Правил користування (z0936-08) розрахунковий період при без обліковому водокористування встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку без облікового користування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Як вбачається з п. 7.7. договору № 371 від 01.12.2005 року, відповідальною особою за водопостачання (водоспоживання) об’єктів Абонента, цілісність вододжерел, пломб на них та інших водопровідних споруд і пристроїв водомірного вузла призначено Бончук О.Г.

Оскільки повірка своєчасно не проводилась, КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради складено Акт № 371 від 22.08.2008 року про зняття пломб з приєднань водолічильників.

В даному акті вказано, що зняття пломб відбувалось в присутності представника Абонента, а саме Бончук И.П ., хоча в договорі № 371 від 01.12.2005 року зазначено, що договір укладений між КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради та приватним підприємцем Бончук О.Г. та зазначено відповідального представника абонента - прізвище Рябко Ю.И.

Відповідно складеного Акту № 371 від 22.08.2008 року про зняття пломб з приєднань водолічильників до трубопроводів та засувок на обвідних лініях вузла обліку споживання води КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради відповідачу виставлений рахунок № 371 від 01.12.2008 року за надані послуги з водопостачання та водовідведення на суму 9 359,36 грн.(а.с.14).

Позивач вважає водокористування відповідачем без обліковим, тому розрахунок витрат води за грудень 2008 року йому було проведено згідно вимог п.3 Правил користування (z0936-08) .

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, посилання позивача на порушення положень даної статті є безпідставним, оскільки зобов’язання відповідача провести повірку приладів обліку водопостачання у приміщенні перукарні в строк саме до 10.08.2008 року не виникало взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи 19.03.2009 року приватному підприємцю Бончук О.Г. було надіслано лист, в якому зазначено, що рахунок № 371 від 01.12.2008 року вважати недійсним в зв’язку з перерахунком на суму 8743,48 грн. (а.с. 10).

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом встановлено, що в акті не вказано дати останньої повірки, вказано тільки місяць та рік, який підписаний Рябко Ю.И. та як зазначила відповідач, що така особа ніколи не перебувала у трудових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача не було повідомлено про зняття пломб та не доведена присутність Бончук О.Г. чи її уповноваженого представника при складанні акту.

Оскільки КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради не довів факт повідомлення відповідача про складання Акту № 371 від 22.08.2008 року, даний акт не доводить обставини, на які посилається позивач на підтвердження своїх вимог, а тому такі посилання не можуть вважатись належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 34 ГПК України зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Принцип належності доказів, полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв’язок із фактами, що підлягають установленню.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас, суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

З огляду на вищевказаний Акт № 371 від 22.08.2008 року, на який посилається позивач не може підтверджувати факт невиконання відповідачем своїх обов’язків за договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є недоведеними, такими, що не, підтверджені матеріалами справи, вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2009 року у справі № 8/74 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.