Відповідач-1 – Збаразька районна державна адміністрація з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин справи та неправильного застосування норм чинного законодавства. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що ліквідація Тернопільської державної інспекції по охороні і відтворенню рибних запасів та регулювання рибальства є підставою припинення права користування землею, яка передбачена ст. 141 Земельного кодексу України, а повноваження райдержадміністрації щодо вирішення даного питання передбачені п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) та ст. ст. 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Покликається також на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області є правонаступником ліквідованих Тернопільської державної інспекції по охороні і відтворенню рибних запасів і регулювання рибальства та Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів. Посилається на відсутність правонаступників ліквідованих установ, які мають законне право на користування спірною земельною ділянкою. Зазначає, що позивач згідно свого Положення є спеціально уповноваженим органом Державного комітету рибного господарства України, який відповідно до ст. 8 Господарського кодексу України не є суб’єктом господарювання, а тому не може мати в користуванні земельну ділянку для ведення господарської діяльності, якою є риборозведення, крім того, в цьому Положенні не передбачено право позивача на оренду земельних ділянок.

Позивач –Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області у запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що у відповідності до п. 2.8 наказу Державного комітету рибного господарства України № 22 від 30.03.2007 року частина кошторисних призначень та майна колишнього Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів передано позивачу як правонаступнику, що підтверджується ще й актом приймання-передачі станом на 20.04.2007 року. Вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області є правонаступником Тернопільської державної інспекції по охороні і відтворенню рибних запасів і регулювання рибальства та Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, оскільки вказані установи були спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади, які здійснювали контроль у сфері охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства. Покликається на те, що спірну земельну ділянку було надано у постійне користування для будівництва державного підприємства по відтворенню аборигенних видів риби, а не для створення державного підприємства і ведення господарської діяльності. Крім того, зазначає, що всупереч твердженням скаржника відповідно до ст. 12 Закону України "Про плату за землю"установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету, звільняються від сплати земельного податку. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2008 року у справі № 6/136-3025 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач-2 –Новиківська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу (№ 36/02-12 від 23.02.2009 року) просить вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задоволити, а оскаржуване рішення у даній справі скасувати. При цьому, покликається на те, що протягом 2006-2008 років в сільській раді не було зафіксовано жодного користувача земельною ділянкою водного фонду площею 3,2 га і ніхто не здійснював використання цього водного об’єкта.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів в судовому засіданні 25.02.2009 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2009 року.

Представники позивача та відповідачів-1,3 в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у запереченні на неї.

Відповідач-2 участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, але у відзиві на апеляційну скаргу (№ 36/02-12 від 23.02.2009 року) просить розглянути справу без його участі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заперечення та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-1,3, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення вимог законодавства та невідповідність висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи.

При цьому колегія виходила з наступного.

В результаті дослідження матеріалів справи колегією встановлено, що на підставі рішення Тернопільської обласної ради № 73 від 30.08.1995 року "Про затвердження проектів відведення земель організаціям і підприємствам області для державних і громадських потреб у Збаразькому, Теребовлянському та Тернопільському районах області" Тернопільській державній інспекції по охороні та відтворенню рибних запасів і регулювання рибальства 12.12.1995 року було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 площею 17,1 га для будівництва державного підприємства по відтворенню аборигенних видів риби.

Згідно наказу Міністерства аграрної політики України № 161 (v0161555-05) від 20.04.2005 року на базі майна обласних інспекцій охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства, які були ліквідовані, в тому числі Тернопільської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства, створено Подільське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів та, зокрема, його Тернопільський територіальний відділ. Згідно п. 2 цього наказу Подільське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів визнано правонаступником, зокрема, Тернопільської інспекції рибоохорони (а. с. 50, Т. І).

Згідно Типового положення, затвердженого начальником Держрибінспекції 25.06.2005 року (а. с. 52-54, Т. І) державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів було структурним підрозділом Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, яка була спеціально уповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, а майно державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів перебувало в державній власності і належало останньому на праві оперативного управління.

Відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України № 8 від 15.02.2007 року "Про створення органів охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства"та наказу № 22 від 30.03.2007 року, яким внесено зміни та доповнення до першого наказу, на базі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів з правом юридичної особи утворено Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області (п. 2.8 –а. с. 24, Т. І).

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка площею 17,1 га належить до земель водного фонду та знаходиться на території Новиківської та Колодненської сільських рад за межами населених пунктів. А тому у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства та її відокремлених структурних підрозділів, в тому числі Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів та його Тернопільського територіального відділу, рішеннями Колодненської сільської ради № 222 від 02.03.2007 року та Новиківської сільської ради № 96 від 03.03.2007 року "Про стан використання земель водного фонду на території відповідних рад"дано згоду на припинення права постійного користування земельними ділянками площами 13,9 га та 3,2 га Тернопільською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на території Колодненської та Новиківської сільських рад, відповідно.

На підставі цих рішень розпорядженням голови Збаразької районної державної адміністрації № 761 від 06.12.2007 року припинено право постійного користування Тернопільською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства земельною ділянкою площею 17,1 га (землі водного фонду) за межами населених пунктів на території Колодненської та Новиківської сільських рад у зв’язку з ліквідацією цієї організації, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 визнано таким, що втратив чинність, а зазначену земельну ділянку переведено в землі запасу.

Місцевий господарський суд, постановляючи рішення у даній справі про задоволення позову та визнання недійсними розпорядження Збаразької районної державної адміністрації № 761 від 06.12.2007 року, а також рішення Колодненської сільської ради № 222 від 02.03.2007 року та Новиківської сільської ради № 96 від 03.03.2007 року, покликався на те, що оспорювані акти винесені без згоди позивача, порушують його права та інтереси як правонаступника раніше діючих інспекцій та управління, в тому числі у сфері землекористування. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, з таким висновком господарського суду Тернопільської області не погоджується з огляду на наступне.

Позивач в обґрунтування факту правонаступництва покликається на п. 2.8 наказу Державного комітету рибного господарства України № 22 від 30.03.2007 року та лист Державного комітету водного господарства України № 3-7-16/2611 (хоча з наявної в матеріалах справи копії цього листа неможливо встановити дату його написання та підпис особи, що його підписала –а. с. 130, Т.І), в якому йдеться про те, що частина кошторисних призначень та майна колишнього Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів передано Головному державному управлінню охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області як правонаступнику, та акт прийняття-передачі станом на 20.04.2007 року (а. с. 131, Т. І).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

За змістом ст. 107 цього Кодексу правонаступництво юридичної особи стосовно іншої відбувається на підставі установчих документів новоствореної юридичної особи, розподільчого балансу (у разі поділу) або передавального акта (у разі злиття, приєднання або перетворення), які мають містити положення про правонаступництво щодо усіх зобов'язань юридичної особи, яка припиняється; передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення; нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Проаналізувавши поданий позивачем акт прийняття-передачі станом на 20.04.2007 року (а. с. 131, Т. І), колегією встановлено, що в ньому зазначена земельна ділянка та її інвентарний номер, проте, відсутні відомості щодо розміру переданої земельної ділянки та її місцезнаходження, рік випуску зазначено 2004, хоча Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою видано 1995 року. Крім того, зазначений акт не затверджений органом, який прийняв рішення про припинення діяльності Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, а підпис голови ліквідаційної комісії не скріплений відповідною печаткою. З поданого позивачем акту прийняття-передачі неможливо встановити факту правонаступництва, а також яка саме земельна ділянка була передана згідно цього акту. Наявна в матеріалах справи "Технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться за адресою: Колодненська, Новиківська сільські ради Збаразького району Тернопільської області"від 2004 року, не затверджена уповноваженим органом.

Крім того, з’ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців 11.10.2006 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи –Тернопільської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов’язано з реорганізацією (а. с. 180-182, Т.І), а Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області внесено до даного реєстру як новоутворена шляхом заснування юридична особа (а. с. 176-179, Т. І). Не передбачено факт правонаступництва позивача і в Положенні про Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області, затвердженому наказом Державного комітету рибного господарства України № 41 від 16.04.2007 року, на підставі якого він діє.

Поряд з цим, листом № 1059-24/03 від 28.10.2008 року Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Збаразькому районі Тернопільської області повідомило, що згідно річних звітів "Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі та землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності у Збаразькому районі"за період 1996-2007 років (6-ЗЕМ) Тернопільська обласна державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства значилася землекористувачем земельною ділянкою водного фонду загальною площею 17,1 га, з них на території Новиківської сільської ради –3,2 га та Колодненської сільської ради –13,9 га; згідно цих звітів станом на 01.01.2008 року та 01.07.2008 року Подільське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів та Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області як землекористувачі не зареєстровані (а. с. 120, Т. І).

А тому колегія вважає, що наведені обставини справи спростовують висновок місцевого господарського суду про те, що позивач є правонаступником ліквідованих Тернопільської обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства і Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, оскільки правонаступництво можливе лише в разі реорганізації юридичної особи, чого в даному випадку не було. Водночас, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт його правонаступництва щодо ліквідованих організацій та передачі йому у встановленому законом порядку права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3. ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду надаються у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо державним водогосподарським організаціям.

Як вбачається з Положення про Головне державне управління охорони, використання і

відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України № 41 від 16.04.2007 року (а. с. 121-128, Т. І), позивач є спеціально уповноваженим органом Державного комітету рибного господарства України, що здійснює державний контроль у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на підконтрольній території, а не водогосподарською організацією, тобто не являється господарюючим суб’єктом.

Поряд з цим, у запереченні на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що згідно рішення Тернопільської обласної ради № 73 від 30.08.1995 року та Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 від 12.12.1995 року Тернопільській державній інспекції по охороні та відтворенню рибних запасів і регулювання рибальства було надано земельну ділянку площею 17,1 га для будівництва державного підприємства по відтворенню аборигенних видів риби, а не для створення державного підприємства і ведення господарської діяльності.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що відповідно до Закону України "Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року" (1516-15) розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 463 від 02.08.2006 року схвалено проект Програми розвитку рибного господарства у Тернопільській області на 2007-2010 роки (а. с. 55-60, Т. І). Одним із завдань цієї програми було будівництво державного експериментального заводу з вирощування аборигенних видів риб, виконавцем якого було призначено, зокрема, Тернопільський територіальний відділ Подільського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів. Позивачем до матеріалів справи також долучено витяг з робочого проекту будівництва ставів для створення зазначеного підприємства від 1995 року (а. с. 85-108, Т. І), робочий проект будівництва ліній для електропостачання державного експериментального підприємства по відтворенню аборигенних видів риб від 1998 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, будівництво цього державного підприємства так і не розпочалося, а тому спірна земельна ділянка за цільовим призначенням не використовувалася.

Зважаючи на те, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 від 12.12.1995 року, виданий Тернопільській державній інспекції по охороні та відтворенню рибних запасів і регулювання рибальства, не може бути підставою для використання позивачем земельної ділянки площею 17,1 га, право на яку він посвідчує, позивачем до матеріалів справи долучено копію листа № 486 від 12.09.2007 року про внесення змін до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000114 щодо землекористувача у зв’язку із створенням Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області (а. с. 55, Т. ІІ). Даний лист адресований відповідачу-1 за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 111А, хоча Збаразька районна державна адміністрація знаходиться у м. Збараж. Доказів надіслання цього листа саме відповідачу-1 позивачем не надано, а представник скаржника в судовому засіданні факт отримання зазначеного листа заперечив.

Крім того, згідно п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 (z0354-99) , складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на цю земельну ділянку, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією. Позивач доказів вчинення таких дій колегії не надав.

Одночасно, згідно долученого скаржником до матеріалів справи листа Управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Збаразькому районі Тернопільської області № 211-24/03 від 23.03.2009 року, протягом 2007-2008 років Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Тернопільській області з питань переоформлення права користування землями водного фонду до цього управління не зверталося (а. с. 59, Т. ІІ).

Таким чином, у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій у зв’язку з ліквідацією, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не переходить. Тому, зважаючи на те, що Тернопільська обласна державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства і Подільське держ авне басейнове управління охорони водних живих ресурсів припинили свою діяльність у зв’язку з ліквідацією, колегія вважає, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт його правонаступництва щодо ліквідованих організацій, а також факт передачі йому права постійного користування спірною земельною ділянкою. Зважаючи на це, колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено належним чином, в чому полягало порушення його прав та інтересів, в тому числі у сфері землекористування, внаслідок прийняття оспорюваних актів, а тому слід визнати, що висновки місцевого господарського суду в цій частині не відповідають матеріалам та дійсним обставинам справи.

Визнаючи недійними розпорядження голови Збаразької районної державної адміністрації № 761 від 06.12.2007 року, а також рішення Колодненської сільської ради № 222 від 02.03.2007 року та Новиківської сільської ради № 96 від 03.03.2007 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачами не дотримано порядку припинення права користування земельною ділянкою, визначеного статтями 140- 149 Земельного кодексу України, в частині звернення з відповідним позовом до суду. Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.

У відповідності до вимог п. "в"ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

За змістом ст. 143 Земельного кодексу України у судовому порядку здійснюється лише примусове припинення прав на земельну ділянку. При цьому, цією ж статтею встановлено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, неусунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, конфіскації земельної ділянки, викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. А підставою припинення права користування спірною земельною ділянкою згідно оспорюваних актів було припинення діяльності (ліквідація) державної організації (установи). Відтак, звернення з таким позовом до суду в даному випадку не вимагається.

За викладених обставин, колегія вважає, що дії відповідача-1 по припиненню права постійного користування земельними ділянками площами 13,9 га та 3,2 га Тернопільською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на території Колодненської та Новиківської сільських рад, та дії відповідачів-2,3, якими надано згоду на таке припинення, є правомірними. При цьому, такі дії узгоджуються з вимогами п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", згідно якого місцеві державні адміністрації, зокрема, розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , згідно якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, яким в даному випадку є Збаразька районна державна адміністрація, а також вимогами п.п. 1,2 п. "б"ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

На підставі вищенаведеного колегія дійшла висновку про відсутність встановлених чинним законодавством підстав для визнання недійсними розпорядження Збаразької районної державної адміністрації № 761 від 06.12.2007 року, а також рішень Колодненської сільської ради № 222 від 02.03.2007 року та Новиківської сільської ради № 96 від 03.03.2007 року.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2008 року у справі № 6/136-3025, як такого, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та за невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.