КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2009 № 23/288б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від боржника -Штоколов Є.А., дов. б/н від 02.02.2009 року
від прокуратури -Вігур С.В., посв. № 60 від 19.06.2001 року
від Міністерства оборони - Аверков В.О., дов. № 220/1181д від 30.12.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Нафта-Трейд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2009
у справі № 23/288б (суддя Демидова А.М.)
за позовом ТОВ "Нафта-Трейд"
до ТОВ "Нафта-Трейд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 року у справі № 23/288-б в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року у справі № 23/288-б Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта – Трейд" було відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, ТОВ "Нафта – Трейд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 року. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуально права.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що ГПК України (1798-12) не передбачено право місцевого господарського суду відмовляти в прийнятті апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2009 року у справі № 23/288-б апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2009 року.
В судове засідання 25.03.2009 року з’явились представники ТОВ "Нафта – Трейд", Міністерства оборони України та Генеральної прокуратури України.
В судовому засіданні 25.03.2009 року представник ТОВ "Нафта – Трейд підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представники Міністерства оборони України та Генеральної прокуратури України заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Заявник (боржник) звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2006 року порушено провадження у справі № 23/288-б з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду міста Києва від 27.06.2006 року ТОВ "Нафта –Трейд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 року затверджено мирову угоду від 28.08.2006 року у справі № 23/288-б про банкрутство ТОВ "Нафта –Трейд", укладену між ТОВ "Нафта - Трейд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Капелюшного І.В., кредиторами ТОВ "Нафта - Трейд" в особі голови комітету кредиторів ТОВ "Фінансова група "Фондові технології" в особі представника за довіреністю від 15.08.2006 року № 21/2006 Надбережної Н.В. та ТОВ "Вікор-Найт" в особі директора Парсенюка В.В. Крім того, зазначеною ухвалою суду затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано останнього як юридичну особу у зв’язку з банкрутством, провадження у справі припинено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2007 року задоволено заяву ліквідатора боржника про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 року у справі № 23/288-б за нововиявленими обставинами, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва в частині затвердження звіту ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута як юридичної особи в зв’язку із банкрутством та поновлено ТОВ "Нафта – Трейд" як юридичну особу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2007 року у справі № 23/288-б затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "Нафта –Трейд", визнано останнього таким, що не має боргів та може продовжувати свою підприємницьку діяльність.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2007 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2007 року у справі № 23/288-б залишено без змін.
30.01.2009 року до Господарського міста Києва надійшла заява Генеральної прокуратури України при визнання мирової угоди недійсною, у якій заявник просить суд визнати недійсною мирову угоду від 28.08.2006 року, укладену між арбітражним керуючим (ліквідатором), комітетом кредиторів ТОВ "Нафта – Трейд", та затверджену Господарським судом міста Києва 08.09.2006 року у справі № 23/288-б, поновити провадження у даній справі та залучити до участі у справі Міністерство оборони України та Державне підприємство "Укрконверс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року призначено судове засідання на 10.02.2009 року, а також залучено до участі у справі в якості учасників провадження Міністерство оборони України, Державне підприємство "Укрконверс" та Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів.
05.02.2009 року до Господарського суду міста Києва надійшла апеляційна скарга ТОВ "Нафта –Трейд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року у справі № 23/288-б.
Ухвалою Господарського міста Києва від 09.02.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта – Трейд" відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.
При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Нафта –Трейд" оскаржується ухвала, можливість оскарження якої ані ГПК України (1798-12) , ані Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачено, а тому, враховуючи роз’яснення, викладені Верховним Судом України в Інформаційному листі від 10.09.2008 року № 3.2-2008, відмовив на підставі ст. 106 ГПК України в прийнятті апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі, в прийнятті якої було відмовлено ухвалою Господарського міста Києва від 09.02.2009 року, апелянт просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року, якою призначено судове засідання на 10.02.2009 року, а також залучено до участі у справі в якості учасників провадження Міністерство оборони України, Державне підприємство "Укрконверс" та Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом (1798-12) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .
Згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Зазначений в ст. 106 ГПК України перелік категорій ухвал, які підлягають оскарженню, є вичерпним. Отже, за змістом зазначеної норми ухвалу місцевого господарського суду може бути оскаржено до апеляційного господарського суду тоді, коли це прямо передбачено у відповідних статтях ГПК України (1798-12) , що регулюють винесення ухвал.
Правову позицію щодо можливості оскарження ухвал у справах про банкрутство висловлено в рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 (v1193600-04) "Про деякі питання практики застосування ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).
Сама лише відсутність у Законі та ГПК України (1798-12) прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження.
У разі апеляційного чи касаційного оскарження ухвал про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів, поновлення провадження у справі та інших ухвал, які лише забезпечують рух судового процесу, судам апеляційної та касаційної інстанцій слід відмовляти у прийнятті таких скарг, оскільки вони подані на судові акти, що не підлягають оскарженню.
Необхідно також враховувати роз’яснення, розміщені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 року № 8 (v0008700-07) , яким передбачено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Таким чином, в зв’язку з тим, що заявником оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року у справі № 23/288-б, яка апеляційному оскарженню не підлягає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в прийняті апеляційної скарги необхідно відмовити.
В апеляційній скарзі, поданій на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 року, скаржник в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ГПК України (1798-12) не передбачено право суду першої інстанції, через який подається апеляційна скарга, відмовляти в прийнятті апеляційної скарги.
Проте, колегія суддів, вважає, зазначене вище твердження скаржника хибним та не приймає його до уваги виходячи з наступного.
Матеріали господарських справ свідчать про поширення практики подання сторонами у справі апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарського суду, які не може бути оскаржено ні в апеляційному, ні в касаційному порядку і такі дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), зокрема, положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Тому, в абз. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики, пов'язані з оскарженням ухвал господарських судів" від 31.01.2005 року № 01-8/157 (v_157600-05) зазначено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 ГПК.
Така ж позиція викладена і в інформаційному листі Верховного Суду України від 10.09.2008 року (v32-2700-08) № 3.2-2008, а саме, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 ГПК.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта –Трейд", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, який законно та обґрунтовано відмовив в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року у справі № 23/288-б, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта –Трейд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 року у справі № 23/288-б - без змін.
2.Матеріали справи № 23/288-б повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Гарник Л.Л. Судді Іваненко Я.Л. Пантелієнко В.О.
30.03.09 (відправлено)