ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Балюка М.І.,
Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Боярської міської ради до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товариство з обмеженою відповідальністю ‘Укржитлокомплекс", про визнання державного акта на право власності на землю недійсним та вилучення земельної ділянки, за касаційною скаргою Боярської міської ради на рішення Києво-Святошинського районного суду від 3 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року Боярська міська рада Києво-Святошинського району звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, товариство з обмеженою відповідальністю "Укржитлокомплпекс", про визнання державного акта на право власності на землю недійсним та вилучення земельної ділянки, посилаючись на те, що державний акт видано на ім’я відповідачки на підставі підробленого рішення міської ради, яке фактично радою не приймалося.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 3 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 червня 2010 року, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі Боярська міська рада, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка правомірно користується спірною земельною ділянкою на підставі виданого їй у встановленому порядку державного акта про право власності на неї і позивачем не доведено, що цей акт видано їй на виконання сфальсифікованого рішення міської ради.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають право власності на земельну ділянку із державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В обґрунтування своїх позовних вимог міська рада посилалася на те, що рішення міської ради від 9 грудня 2004 року № 32/182 про передачу ОСОБА_6 . земельної ділянки по вулиці АДРЕСА_1 площею 1171 кв. м. для ведення особистого підсобного господарства, на підставі якого їй видано державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку, є сфальсифікованим. При цьому позивач вказував, що в липні 2003 року рішенням сесії міської ради спірну земельну ділянку було вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю " Укржитлокомплекс" для будівництва багатоповерхового будинку. На засіданні сесії 9 грудня 2004 року прийнято рішення за номерами від 962 до 1000 і рішення 32/182 не приймалося, до того ж попередньо радою не приймалося рішення про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки і такий проект не розроблявся та з відповідними органами, як того вимагає ст. 118 Земельного кодексу України, не погоджувався. Також не погоджувався акт відведення меж спірної земельної ділянки в натурі з власниками сусідніх земельних ділянок ОСОБА_7 ., ОСОБА_8 . та ОСОБА_9
На порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд цих посилань належно не перевірив, мотивів відмови у їх прийнятті у рішенні не відобразив.
Разом з тим перевірка цих обставин та встановлення факту прийняття міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність відповідачки має визначальне значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення рішення без їх з’ясування є помилковим.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Боярської міської ради задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду від 3 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 червня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
А.Г. Ярема
М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін