ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Сеніна Ю.Л.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського національного університету імені Івана Франка, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним параграфу 3 наказу № 1045 від 30 квітня 2009 року, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом і просив визнати незаконним параграф 3 наказу № 1045 від 30 квітня 2009 року, поновити його на посаді доцента кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка та стягнути з відповідача 50 тис. грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він у 2005 році обраний на посаду доцента кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львівського національного університету ім. І.Франка строком на 5 років. Наказом в.о. ректора університету від 30 квітня 2009 року №1045 його переміщено на посаду доцента кафедри міжнародного права Львівського національного університету ім. І.Франка.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами матеріального права й порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Переміщення не може бути безмотивним та необумовленим інтересам виробництва.
Судами встановлено, що за рішенням вченої ради Львівського національного університету ім. І.Франка від 26 листопада 2008 року відкрито кафедру адміністративного та фінансового права на юридичному факультеті шляхом поділу кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права; доручено кафедрі міжнародного права факультету міжнародних відносин викладання навчального курсу "Міжнародне публічне право" для студентів юридичного факультету за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для усіх форм навчання.
На виконання рішення вченої ради наказом в.о. ректора університету від 22 грудня 2008 року з 2 січня 2009 року утворено на юридичному факультеті кафедру адміністративного та фінансового права; доручено кафедрі міжнародного права факультету міжнародних відносин викладання навчального курсу "Міжнародне публічне право" для студентів юридичного факультету за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для усіх форм навчання.
Наказом в.о. ректора університету від 16 січня 2009 року № 74 та п. 3 наказу в.о. ректора Львівського національного університету ім. І.Франка від 30 квітня 2009 року ОСОБА_3, який забезпечував викладання навчального курсу "Міжнародне публічне право", переміщено на кафедру міжнародного права зі збереженням істотних умов трудового договору, на яких він виконував свої посадові обов’язки до 2 січня 2009 року (посадові обов’язки, посадовий оклад, надбавки, доплати, термін перебування на посаді, юридична адреса установи тощо).
Також безпідставними є доводи позивача про те, що переведення з бюджетної форми фінансування на позабюджетну призвело до істотних змін умов праці щодо системи оплати праці, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про оплату праці" основною організацією оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики, а зміна форми фінансування (джерела надходження коштів) не свідчить про зміну системи оплати праці.
Таким чином, рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
А.Г. Ярема
М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін
Я.М. Романюк