КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2009 № 3/372-30/328
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури: Демидок Д.А. – посв. №123 від 24.03.2005;
від позивача: не з’явився
від відповідача 1: Фролова А.В. – представник за дов. №10 від 10.01.2009;
від відповідача 2: Ткаченко О.М. – представник за дов. №1/1-1246 від 30.12.2008;
Гарам Л.М. – представник за дов. №1/1-44 від 20.01.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонд державного майна України та апеляційне подання Заступника прокурора Чернігівської області
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.2008
у справі № 3/372-30/328 (суддя
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради
до Фонду державного майна України
ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та спонукання передати об’єкт державного житлового фонду у комунальну власність,
Суть рішення і апеляційної скарги:
Заступника прокурора Чернігівської області у липні 2007 року звернувся в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (далі – позивач) до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі – відповідач 1) та Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" (далі – відповідач 2), згідно якого просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики "Сіверянка" від 09.09.1993 в частині, що стосується гуртожитку по вул. Шевченка, 246-А в м. Чернігові; зобов’язати Закрите акціонерне товариство виробничо-торгову фірму "Сіверянка" передати гуртожиток, розташований по вул. Шевченка, 246-А в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з відповідною технічною документацією на нього.
Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що прокуратурою Чернігівської області та Чернігівською міською радою було порушено загальний строк позовної давності, який передбачено статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, що відповідно до статті 80 цього Кодексу, є підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/371-30/328 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідач 1 в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) позов визнав у повному обсязі згідно заяви від 13.11.2008 №10-25-16409.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 є необґрунтованим, оскільки прийняте без урахування вказівок Верховного Суду України, зазначених в постанові від 02.09.2008 у справі №3/372. Апелянт вказує, що під час нового розгляду справи сторонами не було надано суду доказів, що позивачеві та прокуратурі було відомо про порушення законодавства під час приватизації та включення гуртожитку до статутного фонду Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" у 1993 році.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 у справі №3/371-30/328 (у складі колегії суддів: головуючий суддя – Григорович О.М., судді – Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу Фонду державного майна України було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/371-30/328 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційне подання мотивоване тим, що прокуратура міста Чернігова та прокуратура Чернігівської області не проводили перевірку законності приватизації гуртожитку по вул. Шевченка, 246-А в місті Чернігові в 1993 - 1997 роках. Перевірка законності приватизації саме гуртожитку по вул.Шевченка, 246-А в місті Чернігові була проведена прокуратурою Чернігівської області лише в 2007 році за зверненням мешканців вказаного гуртожитку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 у справі №3/371-30/328 (у складі колегії суддів: головуючий суддя – Григорович О.М., судді – Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційне подання Заступника прокурора Чернігівської області було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2009 розгляд апеляційної скарги та апеляційного подання відкладався на підставі статті 77 ГПК України, а також оголошувалася перерва у судовому засіданні 09.02.2009 до 18.03.2009.
16.02.2009 голова правління Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" Лавренюк Д.О. через канцелярію подав заяву, в якій порушив питання про передачу справи на розгляд іншого складу суду з метою прискорення розгляду справи.
Ухвалою в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 у справі №3/371-30/328 заяву голови правління Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка" Лавренюка Д.О. про зміну складу суду у справі №3/371-30/328 залишено без задоволення.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/4 від 16.02.2009 у зв’язку з виробничою необхідністю – завантаженістю колегії суддів у складі: головуючий суддя – Григорович О.М., судді – Гольцова Л.А., Рябуха В.І., розгляд апеляційної скарги та апеляційного подання у справі №3/371-30/328 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Андрієнко В.В., судді – Буравльов С.І., Вербицька О.В.
05.03.2009 Заступник прокурора Чернігівської області через канцелярію суду подав заяву про відвід судді Андрієнка В.В.
Ухвалою в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 у справі №3/371-30/328 заяву Заступника прокурора Чернігівської області про відвід судді Андрієнка В.В. залишено без задоволення.
05.03.2009 суддя Андрієнко В.В. подав заяву про самовідвід, зазначивши, що в ході підготовки справи до слухання виявив, що постановою Верховного Суду України скасовано постанову, прийняту за його участі.
Ухвалою в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 у справі №3/371-30/328 заяву судді Андрієнка В.В. про самовідвід задоволено. Апеляційне подання Заступника прокурора Чернігівської області та апеляційну скаргу Фонду державного майна України передано для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Алданова С.О., Коротун О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 (колегією суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Алданова С.О., Коротун О.М.) апеляційне подання Заступника прокурора Чернігівської області та апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/371-30/328 було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.03.2009.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/1 від 23.03.2009 у зв’язку з виробничою необхідністю (виходом судді Коротун О.М. у щорічну відпустку) розгляд апеляційної скарги та апеляційного подання у справі №3/372-30/328 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г, судді – Алданова С.О., Гарник Л.Л.
В судове засідання 24.03.2009 з’явилися представники прокуратури та відповідачів. Представник позивача в судове засідання 24.03.2009 не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції суду №9057149 від 16.03.2009.
Отже, позивач знав про дату розгляду апеляційної скарги та апеляційного подання у даній справі 24.03.2009, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника. Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також в зв’язку з ненадходженням від позивача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу та апеляційне подання у справі №3/372-30/328 за відсутності представника позивача.
Представник прокуратури у судовому засіданні 24.03.2009 просив суд апеляційне подання задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача 1 підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 24.03.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційне подання прокуратури підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні 24.03.2009 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та апеляційного подання, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу та апеляційне подання. Зокрема, відповідач 2 посилається на те, що під час нового розгляду справи судом першої інстанції були досліджені всі докази, що підтверджують проведення прокурорської перевірки, в тому числі і перевірки прокуратури Чернігівської області, про що свідчить копія відповіді прокуратури міста Чернігова від 21.02.2008 №211-08. Також, відповідач 2 зазначає, що Чернігівська міська рада не має права вимоги передачі спірного гуртожитку до комунальної власності, оскільки інтереси територіальної громади міста Чернігова ні в якому разі не могли бути порушені з огляду на те, що до проведення приватизації це майно належало до державної власності. З огляду на вищевказане, на думку відповідача 2, в позовній заяві заступника прокурора Чернігівської області взагалі не обґрунтовано в чому полягає порушення саме інтересів держави, оскільки мова йде про порушення інтересів територіальної громади міста Києва, яка, як відомо, не уособлює державу.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу та апеляційне подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
29.10.1992 між Організацією орендарів орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики "Сіверянка" (далі - організація орендарів) та відповідачем 1 було укладено договір оренди державного майна Чернігівської орендної швейної фабрики "Сіверянка" №Д-1399.
15.07.1993 відповідачем 1 було прийнято рішення №105-ІК про приватизацію державного майна, орендованого організацією орендарів, яке підлягає приватизації шляхом викупу згідно пункту 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду".
Наказом Фонду державного майна України №5-ДУ від 17.08.1993 було уповноважено укласти додаткову угоду до договору №Д-1399 від 29.10.1992 на підставі рішення Фонду державного майна України про приватизацію №105-ІК від 15.07.1993, здійсненої інвентаризації та оцінки державного майна орендованого організацією орендарів, яке підлягає приватизації шляхом викупу згідно з пунктом 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду".
21.08.1993 між Фондом державного майна України та організацією орендарів було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна Чернігівської орендної швейної фабрики "Сіверянка" за №Д-1399 від 29.10.1992 (далі - додаткова угода), відповідно до якої організація орендарів, як орендар, викупила, а відповідач-1, як орендодавець, продав орендоване державне майно - цілісний майновий комплекс Чернігівської швейної фабрики "Сіверянка" згідно протоколу інвентаризації майна та акту оцінки майна, затверджених наказом №5-ДУ від 17.08.1993 за 621607 тис. крб.
Пунктом 3 додаткової угоди було визначено, що об'єкти, які не підлягають викупу організацією орендарів орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики "Сіверянка" згідно Декрету Кабінету міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" №26-92 від 31.12.1992 (26-92) , відсутні.
Пунктом 5 додаткової угоди встановлено наявність об'єктів, які входять до складу орендованого майна та підлягають особливому режиму приватизації, зокрема, житлові будинки.
Згідно додатку №7 до додаткової угоди про внесення змін серед майна, що підлягало приватизації, значиться гуртожиток №6 на 608 місць, розташований у м. Чернігові по вул. Шевченка, 246-А.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.1993 між відповідачем 1 (продавець) та організацією орендарів, (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна державного підприємства №КП-154 (далі - договір), який був зареєстрований державним нотаріусом у реєстрі за №1-5658, а також 01.10.1993 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було зареєстровано в журналі реєстрації договорів купівлі-продажу за №3.
Відповідно до пункту 1 договору, відповідач 1 продав, а організація орендарів придбала державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства Чернігівської швейної фабрики "Сіверянка", що знаходиться за адресою: 250020, м.Чернігів, вул. Малиновського, 36, і відповідно до договору оренди між відповідачем-1 та організацією орендарів №Д-1399 від 29.10.1992 було передано організації орендарів в тимчасове платне користування з правом викупу.
Згідно пункту 3 договору, строки та організаційні форми приватизації підтверджуються додатковою угодою від 21.08.1993 до Договору оренди за №Д-1399 від 29.10.1992, яка є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.
Відповідно до акту прийому-передачі від 05.11.1993 відповідач 1 передав, а організація орендарів прийняла викуплену нею частку державного майна цілісного майнового комплексу за договором, сплативши 70203000 крб. Переказ решти коштів підтверджується приватизаційним платіжним дорученням-ордером № 1191 від 29.10.1993.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.1993 відповідачем 1 було видано організації орендарів свідоцтво про право власності на викуплену нею частку державного майна цілісного майнового комплексу за реєстраційним номером П-99.
Таким чином, спірний гуртожиток перейшов у власність організації орендарів, яка згідно з розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №223-р від 28.12.1993 була зареєстрована як Акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка", правонаступником якої є Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка". При перетворенні організації орендарів на Акціонерне товариство до статутного фонду останнього було включено спірний гуртожиток.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2007 Комунальним підприємством Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради було зареєстровано право власності відповідача 2 на гуртожиток, який знаходиться по вул. Шевченка, 246-А в м. Чернігові, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №175 від 17.07.2007, про що останнім було видано свідоцтво.
Посилаючись на те, що за звернення громадян мешканців гуртожитку, прокуратурою Чернігівської області у 2007 році було проведено перевірку, за результатами якої було встановлено порушення вимог чинного законодавства при приватизації спірного майна у зв'язку з чим порушено право останніх на житло та приватизацію житлової площі у гуртожитках, заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до суду з даним позовом.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (стаття 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення її права. Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами – конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах.
Відповідно до приписів статті 2 ГПК України з позовною заявою в інтересах держави має право звернутися прокурор або його заступник. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 08.04.1999 №3-рп/99, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення факту порушення прав, відповідно до статті 33 ГПК України, покладається на позивача.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з мотивувальної частини оспорюваного рішення, застосувавши правила про позовну давність, судом першої інстанції не було досліджено та надано обґрунтування щодо наявності та порушення суб’єктивного матеріального права позивача та наявності підстав для його правового захисту, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв’язку з необґрунтованістю самої вимоги. (Позиція Верховного Суду України викладена у постанові №П-9/161-16/165 від 12.06.2007).
Відповідно до статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції чинній на час спірних правовідносин, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об’єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.' /P'
Частиною першою розділу VI Положення про план приватизації (затверджений наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992), чинного на момент приватизації спірного гуртожитку, встановлено, що щодо приватизації об’єкта з боку місцевих Рад народних депутатів за місцезнаходженням об’єкта приватизації можуть встановлюватися вимоги та обмеження стосовно об’єктів соціальної інфраструктури, які знаходяться на балансі підприємства.
Матеріалами справи не підтверджується факт встановлення до спірного об’єкта обмежень, передбачених вищезазначеним Положенням.
Рішенням Чернігівської міської ради від 30.03.2004 затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова об’єктів соціальної інфраструктури (далі-Положення).
Пунктом 2 Положення передбачено, що серед іншого, об’єктами передачі в комунальну власність є житловий фонд та інші об’єкти інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Пунктом 18 Положення визначено, що підставою для проведення роботи щодо передачі житлового фонду до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова є рішення міської ради про надання згоди на таку передачу.
Як вже було зазначено вище, спірний гуртожиток перейшов у власність організації орендарів, яка згідно з розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №223-р від 28.12.1993 була зареєстрована як Акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка", правонаступником якої є Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка". При перетворенні організації орендарів на Акціонерне товариство до статутного фонду останнього було включено спірний гуртожиток. 20.07.2007 Комунальним підприємством Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради було зареєстровано право власності відповідача 2 на гуртожиток, який знаходиться по вул. Шевченка, 246-А в м. Чернігові, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №175 від 17.07.2007, про що останнім було видано свідоцтво.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що зазначене рішення виконкому Чернігівської міської ради оскаржувалось чи було скасовано.
Суду також не надано доказів, які підтверджують факт вирішення питання щодо передачі у комунальну власність спірного гуртожитку у відповідності до Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 (891-95-п) .
Відповідно до пункту 1 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" №2558-ХІІ від 07.07.1992 (2558-12) , Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в результаті приватизації спірного гуртожитку інтереси територіальної громади не було порушено, оскільки до приватизації спірне майно перебувало у державній власності та доказів передачі зазначеного майно до комунальної власності суду не надано.
Оскільки Фонд державного майна України здійснював управління спірним майном, зокрема вносив його до списку об’єктів, які підлягають приватизації здійснював повноваження орендодавця, а також враховуючи відсутність у Чернігівської міської ради суб’єктивного права щодо спірного майна, судова колегія, дійшла висновку, що звертаючись до суду з даним позовом, заступником прокурора Чернігівської області не вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги та апеляційного подання у зв’язку з відмовою в їх задоволенні, розподіляються відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Заступника прокурора Чернігівської області та апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 залишити без змін.
3. Матеріали справи №3/372-30/328 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Судді
30.03.09 (відправлено)
/P'
Частиною першою розділу VI Положення про план приватизації (затверджений наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992), чинного на момент приватизації спірного гуртожитку, встановлено, що щодо приватизації об’єкта з боку місцевих Рад народних депутатів за місцезнаходженням об’єкта приватизації можуть встановлюватися вимоги та обмеження стосовно об’єктів соціальної інфраструктури, які знаходяться на балансі підприємства.
Матеріалами справи не підтверджується факт встановлення до спірного об’єкта обмежень, передбачених вищезазначеним Положенням.
Рішенням Чернігівської міської ради від 30.03.2004 затверджено Положення про порядок передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова об’єктів соціальної інфраструктури (далі-Положення).
Пунктом 2 Положення передбачено, що серед іншого, об’єктами передачі в комунальну власність є житловий фонд та інші об’єкти інфраструктури, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Пунктом 18 Положення визначено, що підставою для проведення роботи щодо передачі житлового фонду до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова є рішення міської ради про надання згоди на таку передачу.
Як вже було зазначено вище, спірний гуртожиток перейшов у власність організації орендарів, яка згідно з розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №223-р від 28.12.1993 була зареєстрована як Акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка", правонаступником якої є Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка". При перетворенні організації орендарів на Акціонерне товариство до статутного фонду останнього було включено спірний гуртожиток. 20.07.2007 Комунальним підприємством Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради було зареєстровано право власності відповідача 2 на гуртожиток, який знаходиться по вул. Шевченка, 246-А в м. Чернігові, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №175 від 17.07.2007, про що останнім було видано свідоцтво.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що зазначене рішення виконкому Чернігівської міської ради оскаржувалось чи було скасовано.
Суду також не надано доказів, які підтверджують факт вирішення питання щодо передачі у комунальну власність спірного гуртожитку у відповідності до Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 (891-95-п) .
Відповідно до пункту 1 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" №2558-ХІІ від 07.07.1992 (2558-12) , Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в результаті приватизації спірного гуртожитку інтереси територіальної громади не було порушено, оскільки до приватизації спірне майно перебувало у державній власності та доказів передачі зазначеного майно до комунальної власності суду не надано.
Оскільки Фонд державного майна України здійснював управління спірним майном, зокрема вносив його до списку об’єктів, які підлягають приватизації здійснював повноваження орендодавця, а також враховуючи відсутність у Чернігівської міської ради суб’єктивного права щодо спірного майна, судова колегія, дійшла висновку, що звертаючись до суду з даним позовом, заступником прокурора Чернігівської області не вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за подання апеляційної скарги та апеляційного подання у зв’язку з відмовою в їх задоволенні, розподіляються відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Заступника прокурора Чернігівської області та апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2008 у справі №3/372-30/328 залишити без змін.
3. Матеріали справи №3/372-30/328 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Судді
30.03.09 (відправлено)