ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року
м. Київ
( Додатково див. рішення Печерського районного суду міста Києва (rs7330914) )
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", до якої приєдналось закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що з 1981 року працювала на дочірньому підприємстві "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі – ДП "Санаторій "Курпати"), у 1991 році була переведена на посаду шеф-кухаря, а потім призначена на посаду завідуючої харчовим виробництвом. Наказом від 7 травня 2009 року № 85 її було попереджено про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом від 14 липня 2009 року № 229-л її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників. Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_6 просила визнати недійсним наказ від 7 травня 2009 року № 85 про скорочення посади завідуючої виробництвом, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 10 тис. грн. моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано недійсним наказ ДП "Санаторій "Курпати" від 7 травня 2009 року № 85 про скорочення посади завідуючої виробництвом; поновлено ОСОБА_6 на посаді завідуючої виробництвом ДП "Санаторій "Курпати" з 14 липня 2009 року; стягнуто з ДП "Санаторій "Курпати" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 липня 2009 року до 10 червня 2010 року в розмірі 56 814 грн. 14 коп., 8 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь держави судовий збір у розмірі 576 грн. 65 коп.
У касаційній скарзі ДП "Санаторій "Курпати", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_6 був повністю дотриманий його порядок, зокрема: запропоновано переведення на іншу роботу та надано згоду профспілковою організацією.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка в порушення вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України звільнена з роботи без отримання згоди профспілкового органу на її звільнення, у порушення ст. 49-2 КЗпП України їй не була запропонована інша робота, чим грубо порушені її права та охоронювані законом інтереси.
Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (зі змінами) роз’яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу.
Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 працювала на ДП "Санаторій "Курпати" на посаді завідуючої виробництвом. Наказом директора ДП "Санаторій "Курпати" від 7 травня 2009 року № 85 "Про скорочення чисельності працівників санаторію" у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці було прийнято рішення про скорочення посади завідуючої виробництвом, про що повідомлено позивачку. Наказом директора підприємства від 14 липня 2009 року № 229-л ОСОБА_6 було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників, на що дана згода виборного органу первинної профспілкової організації, про що свідчить протокол спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП "Санаторій "Курпати" від 7 травня 2009 року № 4 (а.с. 30-32). Крім того, позивачці пропонувалась інша робота, а саме посада повара 6 розряду, від якої вона відмовилась (а.с. 25); перевести ОСОБА_6 на іншу роботу підприємство не мало можливості.
Т аким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України не дав правової оцінки вищенаведеному, а його висновок про те, що позивачці не була запропонована інша робота та не надана згода профспілкового органу на її звільнення є передчасними.
З матеріалів справи вбачається, що з 13 травня 2009 року ОСОБА_6 знаходилась на лікарняному, однак листом від 9 червня 2009 року № 351, який було вручено особисто під розписку, їй було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві на посаді повара 6 розряду (а.с. 25). Проте від позивачки згода на переведення на іншу посаду так і не надійшла. Також згідно з протоколом від 7 травня 2009 року № 4 на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ДП "Санаторій "Курпати" більшістю голосів було прийнято рішення надати згоду відповідно до ст. 49-2 КЗпП України на внесення змін до штатного розкладу зі скороченням посади завідуючої виробництвом, попередивши працівника про звільнення.
Апеляційний суд не дав оцінки зазначеному протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП "Санаторій "Курпати" та не визначився з тим, чи є він достатньою підставою (попередньою згодою профспілки) саме для звільнення позивачки.
Крім того, як убачається з доводів касаційної скарги, ОСОБА_6 є членом профспілкового комітету ДП "Санаторій "Курпати" і про це свідчить такий же запис у протоколі від 7 травня 2009 року № 4 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ДП "Санаторій "Курпати".
Отже, апеляційному суду слід було встановити зазначені фактичні обставини, оскільки вони впливають на правильне вирішення спору, та дати їм правову оцінку, а саме - чи виконано роботодавцем вимоги ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" щодо отримання попередньої згоди вищого органу профспілки, до складу якого входить професійна організація ДП "Санаторій "Курпати", на звільнення позивачки, якщо вона є членом профспілкового комітету.
Ураховуючи те, що фактичні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", до якої приєдналось закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.В. Патрюк
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко