У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", м. Київ (далі за текстом –ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №015/657 від 22.10.08 з вимогами про стягнення з Малого підприємства "Баланс", м. Первомайськ Луганської області (далі за текстом –МП "Баланс", відповідач), боргу у сумі 42390 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 571 грн. 39 коп., за договором №268 від 31.07.07.

В обґрунтування позову позивач посилався на наступне:

-31.07.07 між позивачем та відповідачем було укладено договір №268 на поставку силікатної цегли. Згідно умов цього договору позивач зобов’язувався передати, а відповідач –прийняти та оплатити силікатну цеглу, при цьому пунктом 7.2 згаданого договору визначено, що така продукція постачається на дерев’яних піддонах;

-відповідно до п. 7.3 договору відповідач зобов’язувався повернути позивачу дерев’яні піддони на протязі 10 днів з моменту їх надходження разом з продукцією у пункт поставки;

-на час подачі позову позивачу відповідачем не повернуто 942 дерев’яних піддони на загальну суму 42390 грн. 00 коп. Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку неповернення піддонів у зазначений строк, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача вартість кожного піддону, що не був повернутий, а позивач зобов’язаний передати піддони у власність відповідача, оформивши всі необхідні документи, при цьому вартість 1 піддону складає 45 грн. 00 коп. з ПДВ;

-відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми. 3% річних нараховуються на суму 42390 грн. 00 коп. за період з 26 квітня 2008 року по 06 жовтня 2008 року, тобто за 164 дня у розмірі 571 грн. 39 коп.;

-положення ст.ст. 526, 527, 599 Цивільного кодексу України;

-відповідач взяте на себе зобов’язання щодо повернення піддонів або сплати їх заставної вартості не виконав.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №7/225 позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі 42390 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 476 грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 428 грн. 67 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 74 коп.

Це рішення суду першої інстанції обґрунтовано наступним:

-положеннями ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України;

-між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) 02.01.08 було укладено договір №98, за умовами якого Постачальник зобов’язується передати у визначені в договорі терміни у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти таку продукцію та оплатити її по встановленим у договорі цінам (п. 1.1 договору);

-згідно п. 7.2 договору Постачальник зобов’язується постачати продукцію на дерев’яних піддонах; Покупець зобов’язаний повернути піддони Постачальнику за адресою: м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101, на протязі 10 днів з моменту їх надходження разом з продукцією у пункт поставки (п. 7.3 договору); у разі порушення своїх зобов’язань, визначених в пункті 7.3 договору, Покупець на одинадцятий день з моменту поставки Продукції у пункт поставки, зобов’язаний сплатити на користь Постачальника вартість кожного піддону, що не був повернутий, а Постачальник зобов’язаний передати піддони у власність Покупця, оформивши всі необхідні для цього документи. Заставна вартість 1 піддону складає 37 грн. 50 коп., крім того ПДВ 20% - 7 грн. 50 коп., всього 45 грн. 00 коп. (п. 7.4 договору);

-на виконання укладеного договору позивач виконав свої зобов’язання та поставив відповідачу продукцію на дерев’яних піддонах у кількості 1080 піддонів, про що свідчать відповідні накладні за період з 16.04.08 по 30.05.08, які додані до матеріалів справи (а.с.9-105); зобов’язання з повернення піддонів та по перерахуванню позивачеві їх вартості в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою;

-відповідачем позов не оспорено, доказів перерахування заборгованості не надано;

-за умовами п. 7.3 договору відповідач мав повернути піддони позивачу на протязі 10 днів з моменту їх надходження, що ним не було зроблено у повному обсязі, неповернутими залишились 942 піддона, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем;

-вартість неповернутих піддонів складає 42390 грн. 00 коп., яку відповідач мав сплатити позивачу відповідно до умов п. 7.4 договору;

-зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості піддонів в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 42390 грн. 00 коп., тому, факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем;

-при розгляді справи було встановлено, що за станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилася та складає 42390 грн. 00 коп.;

-щодо стягнення 3% річних, то вимоги позивача у цій частині підлягають до задоволення частково, оскільки при обчисленні періоду прострочення відповідачем зобов’язання з оплати вартості піддонів, позивачем не було враховано умови п. 7.4 договору щодо строків оплати. Крім того, обчислення періоду слід здійснювати за кожною накладною окремо, оскільки піддони були поставлені не в один день, а у певний період;

-за розрахунком суду першої інстанції розмір 3% річних складає 476 грн. 97 коп. У стягненні решти суми 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №7/225, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.02.09 б/н, в якій, з урахуванням уточнень за заявою від 23.02.09 б/н, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

-оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, також були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи;

-в порушення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що рішення та ухвали розсилаються сторонам, які брали участь в судовому процесі, не пізніше п’яти днів після їх прийняття або вручення їм під розписку, ні ухвали про призначення справи до судового розгляду, ні саме оскаржуваного рішення відповідачем отримано не було. Це порушення, на думку апелянта, призвело до позбавлення відповідача права подати свої заперечення у справі та надати у підтвердження своїх заперечень докази, що є порушенням ст.ст. 4-2, 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України;

-при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми статті 84 Господарського процесуального кодексу України, а саме: в мотивувальній частині рішення вказано, що "суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю", а в резолютивній частині рішення вказано, що "позов задоволено частково";

-представлені позивачем накладні разом з позовною заявою не мають вказівки на те, що піддони дерев’яні були поставлені позивачем на виконання та на підставі саме укладеного договору поставки №98 від 02.01.08. Судом першої інстанції взагалі вказаний факт не з’ясований, тому твердження суду, що позивач поставив дерев’яні піддони на виконання укладеного договору безпідставні;

-з представлених позивачем накладних не зрозуміло взагалі, хто приймав товар, оскільки у деяких накладних в графі "прийняв" вказане –ТОВ "Аталант" та ТОВ "УБТ Оселя 2006". Таким чином, судом першої інстанції не були досліджені представлені накладні і з’ясовані всі обставини, що важливі по цій справі;

-не зрозуміло з яких письмових доказів судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що неповернутими залишилися 942 піддона. Звірка з цього приводу позивачем з відповідачем не проводилась. На думку відповідача цей факт має важливе значення, оскільки їх вартість судом першої інстанції була стягнута з відповідача;

-згідно видатковій накладній №4876 від 14.05.08 відповідачем прийняті 348 шт. піддонів дерев’яних на загальну вартість 15660 грн. 00 коп. На підставі рахунку позивача від 21.04.08 відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 15660 грн. 00 коп. Інших документів, оформлення яких передбачено п. 7.4 договору №98 від 02.01.08 відповідач від позивача не отримував;

-відповідач приписи норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України не порушував;

-позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відзивом від 04.03.09 №01/83 на апеляційну скаргу позивач доводи апелянта відхилив, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Повноважний представник позивача у судове засідання, яке відбулося 24.03.09, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 25.02.09 для розгляду апеляційної скарги Малого підприємства "Баланс", м. Первомайськ Луганської області, від 20.02.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №7/225 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя – Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між Відкритим акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та Малим підприємством "Баланс" були укладені договір поставки №268 від 31.07.07 та договір поставки №98 від 02.01.08.

Підставою позову ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" визначило договір поставки №268 від 31.07.07 (далі за текстом –договір №268 від 31.07.07).

Позивачем до справи (т.1, а.с. 9-105) надано 97 накладних, з яких слідує, що відповідач по кожній з них отримав по 12 дерев’яних піддонів, тобто у загальній кількості 1164 піддона.

За 90 накладними, зі згаданих накладних, відповідач отримав від позивача 1080 дерев’яних піддонів у 2008 році, а за 7-ми накладними –84 дерев’яних піддона.

За якими саме накладними відповідач не повернув 942 дерев’яних піддона позивач на вимогу судової колегії не конкретизував.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Договір №268 від 31.07.07 позивачем до позову не додавався та місцевим господарським судом його умови не досліджувались.

Замість договору №268 від 31.07.07 позивач додав до позову договір №98 від 02.01.08, який не є підставою позову.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Судова колегія апеляційної інстанції витребувала від сторін примірники договору №268 від 31.07.07 (оригінали –для огляду, засвідчені належним чином їх копії –до справи).

Позивачем вимоги судової колегії залишені без виконання.

Відповідачем свій примірник оригіналу договору №268 від 31.07.07 був наданий для огляду судовій колегії, а засвідчена його копія надана до матеріалів даної справи у судовому засіданні 10.03.09.

За умовами договору №268 від 31.07.07 позивач зобов’язувався поставити відповідачу продукцію, цеглу силікатну, а відповідач, згідно п. 5.1 договору №268 від 31.07.07, - оплатити вартість кожної партії продукції, послуги з пакетування та транспортування продукції на умовах передоплати.

За умовами п. 7.2 договору №268 від 31.07.07 позивач зобов’язувався постачати продукцію на дерев’яних піддонах.

Згідно з п. 7.3 договору №268 від 31.07.07 відповідач зобов’язувався повернути піддони позивачу як поворотну тару, за умови самостійного вивозу піддонів позивачем. Піддони підлягають поверненню у строк 10 (десяти) календарних днів з дати здійснення поставки продукції.

Пунктом 12.1 договору №268 від 31.07.07 сторони встановили строк його дії –до 31.12.07.

Позивач у позові зазначає, що відповідач не повернув йому 942 дерев’яних піддона на суму 42390 грн. 00 коп. та стверджує, що пунктом 7.4 договору (на підставі якого заявлено позов) передбачено, що у випадку неповернення піддонів у зазначений строк, відповідач зобов’язаний сплатити вартість кожного піддону, що не був повернутий.

Разом з тим, з умов договору №268 від 31.07.07 слідує, що при його укладання пункт 7.4 у ньому сторони не передбачили.

Ніяким іншим пунктом договору №268 від 31.07.07 при його укладанні сторони не передбачили обов’язок відповідача оплачувати вартість піддонів у випадку їх несвоєчасного повернення.

Доказів внесення змін до умов договору №268 від 31.07.07, зокрема, про його доповнення пунктом 7.4 щодо обов’язку відповідача оплатити несвоєчасно повернуті піддони, сторонами не надано.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42390 грн. 00 коп. на підставі договору №268 від 31.07.07, що складається з вартості неповернутих 942 дерев’яних піддонів, є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.

За необґрунтованістю основних вимог –щодо стягнення боргу в сумі 42390 грн. 00 коп. на підставі договору №268 від 31.07.07 не підлягають до задоволення і додаткові вимоги –щодо стягнення 3% річних в сумі 571 грн. 39 коп., які нараховані на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції виклав два протилежних висновків, а саме: спочатку в мотивувальній частині рішення вказав, що "суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю", а потім нижче зазначив, що "вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково".

Таким чином, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення місцевим господарським судом норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача судовою колегією залишаються поза увагою.

На підставі викладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку про: задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №7/225 та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 429 грн. 61 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. за подання позовної заяви, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 214 грн. 34 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на позивача –Відкрите акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", м. Київ.

У судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 38, 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

1.Апеляційну скаргу відповідача –Малого підприємства "Баланс", м. Первомайськ Луганської області, від 20.02.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №7/225 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.08 у справі №7/225 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.У задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", вул. Степана Сагайдака, буд. 101, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код №04012299, на користь Малого підприємства "Баланс", вул. Тимошенка, буд. 1, м. Первомайськ Луганської області, 93200 (вул. Театральна, буд. 5"а", м. Первомайськ Луганської області, 93200), ідентифікаційний код №13381937, витрати по сплаті державного мита у сумі 214 грн. 34 коп. за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постано ва набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.