ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( Додатково див. рішення апеляційного суду Донецької області (rs9175247) )
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 9 березня 2011 року справу за позовом ОСОБА_4 до міської психоневрологічної лікарні №2 м. Донецька, третя особа – ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді завідуючої жіночим загально-психіатричним відділенням міської психоневрологічної лікарні № 2 м. Донецька.
Наказом від 31 липня 2009 року № 194-к її звільнено з роботи із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи, що її звільнено з роботи незаконно, оскільки звільнення проведено під час її тимчасової непрацездатності, подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником розглянуто профспілковим комітетом без неї, викладений у наказі від 31 липня 2009 року № 137 висновок комісії є необґрунтованим, позивачка просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час змушеного прогулу й 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У процесі розгляду справи ОСОБА_4 доповнила позовні вимоги, просила визнати незаконним п. 1 наказу від 24 вересня 2009 року № 166, яким був змінений наказ від 31 липня 2009 року в частині дати її звільнення з 31 липня 2009 року на 15 серпня 2009 року, а також просила визнати незаконним наказ від 24 вересня 2009 року № 261-к про зміну дати її звільнення, який був прийнятий як кадровий наказ на підставі наказу від 24 вересня 2009 року № 66 з урахуванням листка про тимчасову непрацездатність.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 4 березня 2010 року позов задоволено частково: ухвалено визнати незаконними п. 1 наказу від 31 липня 2009 року № 137 "Про усунення недоліків та винесення дисциплінарного стягнення" у частині звільнення ОСОБА_4 з 31 липня 2009 року з роботи, наказ від 31 липня 2009 року № 194-к, п. 1 наказу від 24 вересня 2009 року № 166, наказ від 24 вересня 2009 року № 261-к; зобов’язати міську психоневрологічну лікарню № 2 м. Донецька поновити ОСОБА_4 на посаді завідуючої жіночим загально-психіатричним відділенням з 31 липня 2009 року; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час змушеного прогулу в розмірі 9 953 грн. 92 коп. і 500 грн. на відшкодування моральної шкоди 500 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням того ж суду від 10 березня 2010 року зазначене рішення від 4 березня 2010 року в частині зобов'язання міської психоневрологічної лікарні № 2 м. Донецька поновити ОСОБА_4 на роботі допущено до негайного виконання.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції від 4 березня 2010 року скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду
України
А.Г. Ярема
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін