ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Балюка М.І.,
Романюка Я.М.,
Григор’євої Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Деснянське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - Деснянське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку. Позивачка зазначала, що 4 березня 2008 року за договором купівлі-продажу придбала у відповідача ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, однак відповідач, звільнивши квартиру, не знявся з реєстраційного обліку, чим створює їй перешкоди у користуванні об’єктом права приватної власності. У зв’язку з цим позивачка просила усунути зазначені перешкоди шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку у спірній квартирі.
У серпні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що квартира є його єдиним житлом, наміру її продавати він не мав і не продавав, з ОСОБА_6 не знайомий і документів на продаж квартири не підписував.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2010 року у позові ОСОБА_6 відмовлено а позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у первісному та зустрічному позовах відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення про визнання укладеного сторонами договору купівлі-продажу квартири недійсним суд першої інстанції виходив із того, що в момент його вчинення продавець ОСОБА_7 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи нове рішення про відмову у визнанні зазначеного договору недійсним апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції на порушення встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності самостійно змінив підставу позову, хоча ОСОБА_7 вимагав визнати договір недійсним як такий, що порушує публічний порядок, а підстав для цього апеляційним судом не встановлено.
Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
У своєму позові про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним ОСОБА_7 посилався на те, що наміру продавати квартиру не мав і її не продавав, оскільки це його єдине житло, з ОСОБА_6 не знайомий і жодних документів на продаж квартири не підписував.
Посилаючись на те, що договір не відповідає його волевиявленню та вимогам закону, з підстав, передбачених ст.ст. 203 та 215 ЦК України ОСОБА_7 просив визнати договір недійсним (а.с. 35-36).
Такі посилання позивача суд першої інстанції правильно кваліфікував по ст. 225 ЦК України.
Оскаржуючи рішення в апеляційному порядку ОСОБА_6 на те, що судом першої інстанції самостійно змінено правову підставі позову ОСОБА_7 не посилалася, а зазначила ряд інших доводів (а.с. 205-214).
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив та помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_7 з підстав, на які особа, яка подала апеляційну скаргу, не посилалася.
Таким чином, в частині вирішення позову ОСОБА_7 апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції в цій частині і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку в ній апеляційний суд правильно вказав, що ОСОБА_7 є неналежним відповідачем за цією вимогою, оскільки фактично позовна вимога ОСОБА_6 зводиться до зобов’язання Деснянського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві вчинити дії зі зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку у спірній квартирі, а воно у справі відповідачем не є, а залучене до участі у справі як третя особа.
Таким чином, в цій частині рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків зазначеної частини рішення суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення зазначеної частини рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ч. 2 ст. 338, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема Судді: М.І. Балюк Л.І. Григор’єва Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін