за участю у розгляді справи заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

Відкрите акціонерне товариство "ПМК - 210" (надалі -ВАТ) звернулося зпозовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - СПД) про визнання дійсним договору дарування від 17.12.2003р. об'єкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,136 га, укладеного між сторонами.

До прийняття рішення по суті, а саме в березні 2007 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1подано зустрічний позов до відкритого акціонерного товариства "ПМК - 210" про визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003р. об'єкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,136 га, укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.03.2007р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні СПД було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі - РВ ФДМУ).

29.03.2007р. заступником прокурора Чернігівської області було подано заяву про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі РВ ФДМУ.

04.02.2009р. СПД було подано до господарського суду заяву про відмову від зустрічного позову до ВАТ та визнання первісного позову ВАТ. В обґрунтування даної заяви СПД посилається на постанову Вищого господарського суду України від 11.09.2007р. по даній справі та на заяву ВАТ про застосування позовної давності до позовних вимог СПД. Також СПД просить відмовити в задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області позов відкритого акціонерного товариства "ПМК - 210" задоволено повністю.

Визнано дійсним договір від 17.12.2003р. дарування об'єкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,136 га, укладений між відкритим акціонерним товариством "ПМК - 210" (код 01037809) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(код НОМЕР_1).

Прийнято відмову від зустрічного позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 17.12.2003р. дарування об'єкту незавершеного будівництва плавального басейну, припинивши провадження у справі в цій частині.

Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області відмовлено в позові повністю.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернігів, АДРЕСА_2 (р/р НОМЕР_2 в Чернігівській філії Банку "БІГ ЕНЕРГІЯ", м. Чернігів, МФО 353508, код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "ПМК - 210", м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30 (р/р 2600630218900 в ЧОД "Укрсоцбанк", м. Чернігів, МФО 353014, код 01037809) 85 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 4409 грн. 60 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області подало на нього апеляційну скаргу у якій просить апеляційну інстанцію скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2009р. по справі № 18/330/21/11 (9/87-9/119).Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 04.04.2007 № 8/6/1401 - визнати недійсним договір дарування об'єкту незавершеного будівництва плавального басейну, що розташований за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,136 га, укладений Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1. та Відкритим акціонерним товариством "ПМК-210".Від оплати держмита регіональне відділення звільнене, оскільки є органом приватизації (п.35 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт стверджує, що господарський суд поклав в основу рішення висновок експерта, який не є, ані первинним документом (саме тим засобом доказування в розумінні статті 34, який б підтвердив бухгалтерську документацію),ані доказом який не потребує доказування (стаття 35 ГПК). Тим самим фактично без будь-яких пояснень звільнивши ВАТ "ПМК-210" від обов'язку передбаченого статтею 33 ГПК України, а саме документально довести факт оприбуткування ОНБ плавального басейну та факт наявності його по бухгалтерській, статистичній, інвентаризаційній документації.

Також Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області у апеляційній скарзі зазначає, що даний договір підлягає нотаріальному посвідченню на підставі ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу УРСР, адже вартість подарованого майна становить 20000,00 грн. (п.5 договору)."

Апелянт стверджує, що господарським судом, не дотримано вимог статті 43 ГПК України, в частині відсутності всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник Відкритого акціонерного товариства "ПМК-210" просив суд залишити рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Представник СПД також просив суд залишити рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Представник прокуратури апеляційну скаргу підтримала.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між РВ ФДМУ та фізичною особою ОСОБА_1. був укладений договір купівлі - продажу державного майна об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1.

Даний договір в цей же день було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шмунєвською Л.А. (реєстровий номер 206).

Згідно умов даного договору ОСОБА_1. отримав у власність вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва за ціною 20000,00 грн.

Підпунктами 5.1.3, 5.1.4 п. 5.1 договору купівлі - продажу від 28.01.2000р. на ОСОБА_1. були покладені обов'язки по завершенню будівництва об'єкта без збереження основного профілю, забезпеченню введення його в експлуатацію до 01.02.2005р., а також не продавати об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку на якій розташований цей об'єкт до моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію.

Додатковою угодою від 03.03.2000р., посвідченою нотаріально приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шмунєвською Л.А. (реєстровий номер 618), до договору купівлі - продажу державного майна об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну від 28.01.2000р. були внесені зміни в частині термінів розрахунку за придбаний об'єкт - надано розстрочку платежу строком на 5 років на залишок несплаченої суми 9678,00 грн.

На підставі договору від 24.10.2000р., укладеного між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та ОСОБА_3., останній отримав у тимчасове користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,136 га для обслуговування незавершеного будівництва.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи за НОМЕР_3 надалі іменується "Дарувальник"), з однієї сторони, та Відкрите акціонерне товариство "ПМК-210", код ЄДРПОУ 01037809, в особі Голови Правління Сороновича Лева Івановича, що діє на підставі Статуту (надалі іменується "Обдаровуваний"), з іншої сторони,(в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона") 17.12.2003 р. уклали договір дарування.

Відповідно до пункту 1 договору дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному таке майно: об'єкт - незавершеного будівництва плавального басейну, що розташований за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,136 га. та належить Дарувальнику на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 від 28.01.2000 р.

Пунктом 3 договору зазначено, що право приватної власності на майно у Дарувальника виникло на підставі договору купівлі-продажу державного майна об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну, що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 від 28.01.2000 року, посвідченого нотаріально і зареєстрованого в реєстрі за № 206.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2004 р. ВАТ звернулося до СПД з листом № 10-02/04 яким повідомило про необхідність нотаріально посвідчити договір дарування від 17.12.2003р., оскільки законодавством, чинним на момент укладення договору, було передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення даного виду угод (ч. З ст. 244 та ст. 227 Цивільного кодексу УРСР).

СПД листом від 10.03.2004р. № 14 повідомив ВАТ про відмову від нотаріального посвідчення договору дарування від 17.12.2003р.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.06.2005р. по справі № 2-3073/2005, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Чернігівської області від 02.09.2005р. та Верховного Суду України від 02.10.2006р., розірвано договір від 28.01.2000р. купівлі - продажу державного майна об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, укладений між РВ ФДМУ та фізичною особою ОСОБА_1. та зобов'язано останнього повернути до державної власності об'єкт приватизації.

Господарським судом Чернігівської області по даній справі було призначено технічну експертизу документів для встановлення відповідності дати на договорі дарування від 17.12.2003р. з часом фактичного виготовлення даних документів та щодо періоду їх виготовлення, але з'ясувати це питання виявилося неможливим.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Чернігівської області по даній справі було призначено судово-економічну експертизу.

У відповідності до висновку судово-економічної експертизи від 22.02.2008 р. №1525-1526-Ц, експертом було встановлено:

- документально та нормативно підтверджується оприбуткування ВАТ об'єкта незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,136га;

- за даними бухгалтерського обліку ВАТ об'єкт незавершеного будівництва обліковується станом на 01.01.2004р.;

- об'єкт незавершеного будівництва рахується у ВАТ на рахунку бухгалтерського обліку 15 "Капітальні інвестиції";

- у платника податку у відповідності до норм діючого податкового законодавства об'єкт незавершеного будівництва не впливає на формування даних податкової звітності.

У зв'язку з тим, що ВАТ в податковому обліку не створено об'єкт основних фондів, тобто об'єкт незавершеного будівництва, тому не має нормативного підгрунття для застосування вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто нарахування амортизації, що підтверджується даними податкового обліку підприємства за період 2004 - 2006 p.p.

- результатами дослідження підтверджується, що дані бухгалтерського обліку ВАТ за 2004 - 2006 p.p. (в частині відображення об'єкту незавершеного будівництва) відповідають даним статистичної звітності (в тій же частині) за той же період.

Враховуючи відсутність облікових регістрів, головної книги, статистичної звітності за 2003 рік на підставі акту про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, підтвердити чи спростувати висновок, що дані бухгалтерського обліку ВАТ за 2003 рік (в частині відображення об'єкту незавершеного будівництва) відповідають даним статистичної звітності (в тій же частині) за той же період не представляється можливим;

- результатами дослідження підтверджується, що дані інвентаризації майна ВАТ щодо об'єкту незавершеного будівництва за 2006 - 2007 p.p. відповідають даним бухгалтерського обліку за цей же період.

Підтвердити чи спростувати висновок щодо відповідності даних інвентаризації майна ВАТ щодо об'єкту незавершеного будівництва за 2004 -2005 p.p. даним бухгалтерського обліку за цей же період не представляється можливим, оскільки згідно довідки від 29.01.2008р. № 29/01-01 на підприємстві станом на 01.01.2005р. та в 2005 році інвентаризація майна не проводилась.

На момент укладення договору купівлі-продажу від 28.01.2000 р. був чинним Указ Президента України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" 28.05.1999 р. № 591/99 (591/99) , який встановлював інші обов'язкові умови для договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва.

Так, згідно пункту 22 вище згаданого Указу (591/99) обов'язковими умовами приватизації (умова договору купівлі-продажу) об'єктів незавершеного будівництва є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; заборона продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт до моменту завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування з укладенням додаткового договору.

Відповідні положення Указу Президента України від 28.05.1999 р. № 591/99 (591/99) знаходять своє відображення в пункті 5.1.4. договору купівлі-продажу від 28.01.2000 р.

Отже, заборонено було лише продавати об'єкти незавершеного будівництва, проте не було заборонено вчиняти щодо таких об'єктів інші угоди, які мали наслідком відчуження об'єкту незавершеного будівництва, наприклад, дарування, міни, застави, оренди з правом викупу, тощо.

Щодо посилань апелянта на порушення сторонами договору дарування від 17.12.2003 р. положень ч. 1 ст. 244 ЦК УРСР, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вище вказаної статті договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей -на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Вище вказана стаття зазначає, що договір дарування грошових коштів на суму 500 карбованців, а валютних цінностей на суму понад 50 карбованців підлягає нотаріальному посвідченню, тобто, у випадку якщо укладається договір дарування грошових коштів. Однак, у даному випадку укладався договір дарування об'єкту нерухомості і не на суму 500 карбованців, а майно, що дарувалося мало вартість. Проте поняття суми і вартості є різними поняттями.

Згідно пункту 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (v_111800-99) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі (стаття 47 Цивільного кодексу). Зокрема, вимоги щодо обов'язкової нотаріальної форми угоди встановлені для довіреності на укладення угод, що потребують нотаріальної форми (стаття 65 Цивільного кодексу), довіреності за якою повноваження передаються іншій особі (стаття 68 Цивільного кодексу), договору іпотеки (стаття 32 Закону України "Про заставу"), договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (стаття 27 Закону України "Про приватизацію державного майна") та інших договорів, щодо яких це передбачено законом.

У зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат" (3425-12) .

Вирішуючи відповідні спори, господарські суди повинні перевіряти, чи підлягала укладена угода такому посвідченню та чому сторона за договором ухилилася від нотаріального посвідчення угоди.

Якщо однією зі сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Однак, якщо угода містить протиправні умови, відповідний позов не може бути задоволений.

Отже, судом було правомірно відхилено доводи третьої особи про те, що в силу ст. 47 Цивільного кодексу УРСР, угода, яка не була нотаріально посвідчена, є недійсною в момент її укладення незалежно від пред'явлення позову і рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 06.02.2009 р, яке було прийнято по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, суд апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 06.02.2009року у справі № 18/330/21/11 (9/87-9/119) залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області - без задоволення.