КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2009 № 41/350
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Гаращенко Т.М.
За участю представників:
Від позивача: Тунік А.В. (дов. №48-2008D від 07.07.2008)
Від відповідача: Лозинська О.Л. (дов. №788/0/2-09 від 27.02.2009)
Від третьої особи: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Перший Інвестиційний Банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008
у справі № 41/350 (суддя Спичак О.М.)
за позовом ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
до ВАТ "Перший Інвестиційний Банк"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінбус-Транс"
про стягнення 240000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2008р. у справі №41/350 задоволено позов: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" на користь Відкритого акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" 240000 грн.- гарантійної суми та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008р. у справі №41/350 скасувати повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи.
Скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що реквізити договору, який зазначений в гарантії, не відповідають реквізитам договору, зазначеному у вимозі, тому у скаржника на момент отримання вимоги були всі підстави для відмови у виплаті, оскільки документ містить вимогу сплатити не за тим зобов’язанням, за яким видана гарантія.
Також відповідач вважає, що позивачем не підтверджено факт неналежного виконання третьою особою зобов’язань за договором купівлі – продажу за смарт – картками №4 від 01.01.2007р., а тому у нього відсутні підстави для здійснення виплати гарантійної суми.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням всіх норм чинного законодавства, підстав для його скасування немає.
Ухвалою від 25.02.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 24.03.2009.
Представники сторін у судове засідання з’явилися, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 41-44) по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника третьої особи.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк", дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ВАТ "Концерн Галнафтогаз" до ВАТ "Перший інвестиційний банк" про стягнення 240000,00грн. – гарантійної суми.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач всупереч умовам Гарантійного листа №11/1098 від 19.04.2007р. не сплатив на користь позивача, за його вимогою, гарантійну суму в розмірі 240000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд першої інстанції відмовити в задоволенні зазначеної позовної заяви, посилаючись на те, що реквізити договору, який зазначений в гарантії, не відповідають реквізитам договору, зазначеному у вимозі. Крім того, відповідач зазначає, що умови оплати, викладені в Додатку №1 від 01.01.2007р., не відповідають умовам оплати.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Відкритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінбус – Транс" (третя особа) укладено договір купівлі - продажу за смарт - картками № 4 від 01.01.2007р. (далі - Договір).
Відповідно до п. 3.1 Договору продавець (ВАТ "Концерн Галнафтогаз") зобов’язується відпустити (передати) покупцю (ТОВ "Вінбус – Транс") товари у власність, а покупець зобов’язується прийняти товари та оплатити їх на умовах, вказаних у п. 4.2 Договору та у додаткових угодах до нього.
Відпуск товару здійснюється відповідно до чинних цін на автозаправних станціях на момент здійснення операцій по відпуску (передачі) товару покупцеві.
Розрахунки за товар здійснюються в гривнях покупцем на умовах попередньої (авансової) оплати товарів (якщо інший порядок оплати не передбачений в додатках до Договору) шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний у Договорі (пункти 4.1. 4.2. Договору).
Згідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору від 01.01.2007р. покупець зобов’язаний здійснити оплату отриманих товарів протягом трьох місяців після отримання товару.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати укладення та діє протягом одного року, а в частині виконання грошових зобов’язань до моменту їх повного виконання.
Позивач на виконання умов Договору передав у власність третьої особи дизельне паливо на загальну суму 1 369 243,42 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарів та відповідно до Додатку № 1 Договору передав смарт-картки в кількості 20 штук, що засвідчується актом прийому-передачі смарт-карток від 01.01.2007р.
Покупець - ТОВ "Вінбус – Транс" отримав нафтопродукти, однак, всупереч умовам зазначеного Договору, вартість товару в повному обсязі не сплатив, що підтверджується банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2008р., та рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.11.2008р. по справі №13/111-08 за позовом ВАТ "Концерн Галнафтогаз" до ТОВ "Вінбус – Транс" про стягнення 436532,87 грн., яким з третьої особи на користь позивача стягнуто борг за Договором в сумі 382977,89 грн.
Тобто у третьої особи перед позивачем у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання щодо оплати вартості переданого товару, виник борг на суму 382977,89грн.
В якості забезпечення виконання зобов’язань покупцем, між ВАТ "Перший інвестиційний банк" (гарант) та ТОВ "Вінбус – Транс" (принципал) укладено договір про надання гарантії № 08/0711-Г від 19.04.2007р. (далі – Гарантійний договір).
Відповідно до п. 1.1 Гарантійного договору гарант (відповідач) надає гарантійний лист на користь ВАТ "Концерн Галнафтогаз" (бенефіціар), яким гарантує, у випадку невиконання принципалом (третя особа) зобов’язань стосовно проведення розрахунків перед бенефіціаром (позивач) за Договором купівлі-продажу за смарт-картками № 4 від 01.01.2007р. та Додатковою угодою № 1 від 01.01.2007р., сплатити бенефіціару за його вимогою, складеною відповідно до умов Банківської гарантії, грошову суму у розмірі не більше 240 000,00 грн. (гарантійна сума).
ВАТ "Перший інвестиційний банк" на підставі укладеного між гарантом та принципалом Гарантійного договору, видав та надіслав на користь ВАТ "Концерн Галнафтогаз" Гарантійний лист №11/1098 від 19.04.2007р. (далі – Гарантійний лист), відповідно до змісту якого у випадку невиконання або неналежного виконання принципалом умов оплати за Договором та Додатковою угодою № 1 від 01.01.2007р., укладеного між принципалом та бенефіціаром, гарант зобов’язується сплатити на користь бенефіціара за його вимогою, що буде викладена у письмовій формі, гарантійну суму у розмірі не більше 240 000,00 грн.
Гарантійний лист, відповідно до п. 2, набирає чинності з 19.04.2007р. та діє до 10.10.2008р. включно.
Вимога бенефіціара про сплату гарантом, гарантійної суми надаються гаранту в письмовій сумі. Вимога має бути підписана першою особою бенефіціара та скріплена печаткою. Вимога має бути надіслана гаранту з обов’язковим наданням, належним чином засвідченої копії, претензії бенефіціара про необхідність здійснення виплати гарантійної суми. У вимозі бенефіціар обов’язково зазначає сутність порушення принципалом зобов’язань, в забезпечення якого надано Гарантійний лист.
Вимога бенефіціара повинна бути пред’явлена до гаранта до закінчення строку дії цього Гарантійного листа.
Після отримання вимоги бенефіціара, складеної з дотриманням вимог, встановлених Гарантійним листом. Гарант протягом 5 банківських днів зобов’язується сплатити гарантійну суму на умовах, встановлених Гарантійним листом але не більше визначеної ним Гарантійним листом гарантійної суми.
Бенефіціар разом з наданням письмової вимоги зобов’язаний підтвердити факт невиконання або неналежного виконання принципалом зобов’язань за договором купівлі-продажу (пункти 3,4,5 Гарантійного листа).
Позивач, керуючись п. 3 Гарантійного листа, 04.08.2008р. звернувся до відповідача з вимогою № 3209/07-02 про сплату гарантом гарантійної суми у розмірі 240 000,00 грн., до якої були додані всі необхідні документи відповідно до вимог Гарантійного листа.
Відповідач у своїй відповіді № 2890/0/2-08 від 29.08.2008р. відмовив позивачу в задоволені його вимоги, мотивуючи тим, що номер договору, який зазначений в гарантії не відповідає реквізитам договору (наданому відповідачу) зазначеному у вимозі.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), виникли цивільні права та обов’язки.
Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 560 ЦК України законодавець передбачив, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Згідно ст. 562 ЦК України зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання.
В силу ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
В силу положень ч. 1 ст. 568 ЦК України зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов’язків за гарантією.
В матеріалах справи відсутні будь - які документи, які б підтверджували припинення зобов’язання гаранта, а також будь –які докази, які б підтверджували відмову бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення до банку-гаранта оригіналу гарантії або шляхом подання банку-гаранту (резиденту) письмового підтвердження або повідомлення про звільнення банку-гаранта від зобов’язань за гарантією.
Зважаючи на вищезазначене, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що, вимога позивача про стягнення 240 000, 00 грн. – гарантійної суми є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що позовні вимоги позивача є необгрунтовані.
Судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на те, що заперечення відповідача, в частині невідповідності реквізитів Договору № 4 від 01.01.2007р., зазначеного в гарантії, з реквізитами Договору № 4 (547/04-07 В 02/04) від 01.01.2007р., який був пред’явлений банку у вимозі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, додаткова нумерація до Договору № 4 від 01.01.2007р. присвоєна позивачем в односторонньому порядку для внутрішнього обліку договорів позивача. Зазначена в дужках нумерація проставлена лише на екземплярі позивача і з доказів, які містяться в матеріалах справи, випливає, що в двосторонньому порядку сторонами нумерація договору не змінювалася. Інші договори між позивачем та третьою особою не укладались, у позивача та третьої особи інших зобов’язань поза межами зазначеного Договору не існувало.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що факт наявності боргу третьої особи перед позивачем підтверджується матеріалами справи, а саме банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2008р., та рішенням Господарського суду Вінницької області по справі №13/111-08, а тому є необгрунтованими посилання скаржника на відсутність підстав для здійснення виплати гарантійної суми.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008р. у справі №41/350 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008р. у справі №41/350 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" – без задоволення.
2.Матеріали справи № 41/350 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О. Судді Куровський С.В Михальська Ю.Б.