розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.09р. по справі № 10/256-08

за позовом: Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ

до: відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ

про стягнення заборгованості в розмірі 5 330 982 грн. 40 коп. та пені 589 692 грн. 42 коп.

В грудні 2008 р. Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ про стягнення заборгованості в розмірі 5 330 982 грн. 40 коп. та пені 589 692 грн. 42 коп., спричинених відповідачем в наслідок невиконання орендарем своїх зобов’язань за договором оренди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2009р. у справі № 10/256-08 (суддя –Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в повному обсязі.

При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що твердження позивача про порушення відповідачем зобов’язання за умовами договору оренди в наслідок неправомірного використання спірного майна без дозволу власника майна та наявності договору оренди відповідачем після закінчення строку дії договору є безпідставними, оскільки відповідач є його балансоутримувачем, позивач не довів належним чином факту заподіяння відповідачем матеріальної шкоди у вигляді упущеній вигоди, тобто існування реальної можливості укладання позивачем з іншою особою договору оренди нерухомого майна, яке перебуває на балансі відповідача і перешкоди останнього у надані в оренду зазначеного нерухомого майна позивачем в місцевий господарський суд не надано.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 03.02.08р. скасувати та задовольнити позовні вимоги, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відкритого акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ стверджує, що позивач не надав до місцевого господарського суду жодної матеріальної норми, в доказ неправомірності використання відповідачем орендованим майном ТЕЦ, також не обґрунтував розміру спричинених йому збитків, які могли б бути реально отримані ним у вигляді прибутку від передачі майна ТЕЦ в оренду, позивач не надав доказів укладення відповідних договорів оренди майна ТЕЦ з будь –якою особою. Просить рішення господарського суду залишити без змін, так як, воно прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, у зв"язку з цим, апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області та відкритим акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" м. Дніпродзержинськ 17.12.2002 р., укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 12/758-ОД, що належить до державної власності.

Відповідно до зазначеного договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало Відкритому акціонерному товариству "ДніпроАЗОТ", в оренду державне майно –групу інвентарних об’єктів ТЕЦ у кількості 1068 одиниць ( у тому числі споруди та обладнання ), які не ввійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" та знаходяться на його балансі, розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. С.Х. Горобця, 1, вартість якого згідно експертної оцінки становить 8 972 280 грн. Мета передачі майна в оренду –використання під виробничу діяльність ВАТ "ДніпроАЗОТ". Також сторонами підписано акт приймання-передачі державного майна в оренду.

За умовами пункту 10.1 договору строк його дії визначений з моменту підписання акту приймання –передачі, т.б. від 17.12.2002 р. по 31.12.2003 р. включно. В послідуючому вказаний договір оренди за згодою сторін був пролонгований до 15.01.05 року.

У зв’язку з направленням відповідачем письмової заяви про припинення договору на адресу позивача в строки, встановлені ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 15.01.2005 р. договір припинив дію в зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. зазначеного договору орендна плата встановлена в розмірі 74 769 грн. (базова) без ПДВ, яка за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 07 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарчої діяльності орендаря.

З 17.12.2002р. по 15.01.2005р. відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 2 065 288, 36 грн., фактично ж сплачено 1 990 507, 50 грн.

У пункті 3.6. договору оренди передбачено настання відповідальності за прострочення оплати орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. В частині 2 цієї статті визначено - збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної статті вбачається, що при визначенні недодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ч. 1 ст..623 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Постановою Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 (v0006700-92) Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди зазначено, шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 27 "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи суду першої інстанції, відповідач виконав зобов’язання за договором оренди нерухомого майна, він повернув позивачеві орендовані об’єкти ТЕЦ, але позивач необґрунтовано та безпідставно посилається на відшкодування завданої йому шкоди неправомірним користуванням майна ТЕЦ.

Матеріалами справи встановлено, що обумовлене договором нерухоме майно є власністю держави, оскільки воно не увійшло до статутного фонду ВАТ "ДніпроАЗОТ" при його створенні та було передано відповідачеві у повне господарське відання.

Статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не підтвердив наявність можливості укладення договору оренди спірного майна з іншою особою, у зв’язку з чим позивач вбачає порушення його майнового права, а саме недодержання державою доходів, які б вона могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Також посилання позивача в апеляційній скарзі на неправомірність користування відповідачем повернутих об’єктів оренди нерухомого майна доведено не було та є безпідставним, оскільки майно ТЕЦ було передано відповідачу державою та закріплено за ним на праві господарського відання Планом приватизації Дніпродзержинського виробничого об’єднання "Азот", затвердженого головою Фондом державного майна України від 21.12.94 року. Закон України від 21.09.2006 "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) визначив, що суб’єктами управління об’єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади ( уповноважені органи управління), органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, і які в межах компетенції, визначеної цим Законом, здійснюють повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням.

Відповідно до норм ст.ст. 133- 137 та 139 Господарського кодексу України (436-15) відповідач користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо цим майном, на праві повного господарського відання.

Згідно з ч. 1 ст.. 136 Господарського кодексу України (436-15) Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Що також закріплено в пункті 1.5 статуту відкритого акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ". Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 4 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об"єктами оренди об"єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 ст. 5 Закон України "Про приватизацію державного иайна".

На підставі вищезазначеного та те що вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підкріплюються належними доказами, колегія суддів приходить висновку, факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.09р. по справі № 10/256-08, є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, правильно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка. Висновки суду відповідають приписам закону та ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі - висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.08 р.–без змін.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.09р. - залишити без задоволення.