Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" (надалі –ТОВ "Світлиця ЛТД", Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (надалі –ТОВ "БЗБК", Відповідач) про стягнення 1735298,91 грн. заборгованості, пені, річних відсотків, інфляційних втрат, та збитків нарахованих за Договором № 09/1-33 від 01.02.2005 року пайової участі будівництва житлового буднику №7 за адресою: м.Бровари, вул.Грушевського, зі змінами та доповненнями, відповідно до укладених додаткових угод до нього.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2008 року позовні вимоги ТОВ "Світлиця ЛТД"задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 1704226,02 грн., а саме: 444548,83 грн. надмірно сплачених грошових коштів, 4409,05 грн. –3% річних, 50349, 39 грн. –інфляційних витрат, 1187886,64 грн. –пені, нарахованої за порушення термінів здачі закінченим будівництвом об’єкту інвестування в експлуатацію. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. В решті частини позовних вимог про стягнення 48060,00 грн. – збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання (вартість невстановлених електричних плит) відмовлено. Рішення місцевого господарського суду в цій частині мотивовано недоведеністю наявністю складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області, ТОВ "БЗБК" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 17.12.2008 року по справі №10/357-08/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Світлиця ЛТД" в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, доповненнях до апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті апеляційної скарги та доповненнях до неї. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги п.5.9 Договору, відповідно до якого, за переконанням скаржника, позивач позбавлений права вимагати від відповідача виконання умов Договору №09/1-33 від 01.02.2005 року в разі переуступлення права вимоги іншій особі або якщо він здійснив відчуження проінвестованої ним квартири. Апелянт стверджує, що судом не взято до уваги листи позивача, відповідно до яких, останній повідомив відповідача щодо відступлення ним (позивачем) майнових прав на отримання у власність квартир у спірному будинку на користь фізичних осіб.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року апеляційну скаргу ТОВ "БЗБК" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2008 року у справі №10/357-08/21 прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2009 року.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 16.03.2009 року оголошувалась перерва до 23.03.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу і зібрані судом, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2005 року між ТОВ "Свiтлиця ЛТД"(як Пайовиком) та ТОВ "Броварський заводобудiвельний комбінат"(як Забудовником) було укладено Договір № 09/1-33 пайової участі у будiвництвi житлового будинку №7 за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського (том 1, арк. справи 24). На час розгляду спору в суді Договір № 09/1-33 дійсний, доказів щодо визнання його недійсним у встановленому законом порядку сторонами не надано. Не було надано доказів щодо визнання договору недійсним і під час апеляційного провадження у справі.

Відповідно до умов п.1 Договору № 09/1-33 ТОВ "Броварський заводобудiвельний комбінат"(забудовник за договором, відповідач у справі) зобов’язався на власний ризик своїми силами i засобами, за рахунок залучених від пайовиків коштів, збудувати та здати в експлуатацію багатоповерховий 630-ти квартирний житловий будинок (далі —об’єкт пайової участі) i передати ТОВ "Свiтлиця ЛТД"(пайовик за договором, позивач у справі) по акту приймання —передачі визначену договором кількість квартир згідно з їх розподілом, а позивач зобов’язався забезпечити інвестування будівництва зазначеного об’єкта пайової участі за узгодженим сторонами графіком інвестування та приймає визначену кількість квартир у власність на умовах цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору сторони домовились, що позивач вносить інвестиції на будівництво 89 квартир у житловому будинку №7 по вул. Грушевського у м. Бровари —загальною проектною площею квартир 4258,60 кв. м. вартістю 11285290,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Після проведення корегування проекту об’єкта інвестування кiлькiсть квартир та їх загальна площа будуть уточнені за письмовим узгодженням сторін.

Вiдповiдно до п. 2.4 Договору, позивач здійснює інвестування будівництва за погодженим сторонами графiком, що додається до цього договору i є його невід’ємною частиною, а саме: шляхом передачi товаро-матерiальних цінностей у кiлькостi та номенклатурi, погоджених з відповідачем по графiку передачi ТМЦ, Протоколу узгодження цiн, якi є невiд’ємною частиною цього договору; шляхом перерахування коштiв на розрахунковий рахунок відповідача та, iншими способами, якi не суперечать законодавству України. У разi здiйснення позивачем iнвестування будiвництва шляхом передачi товаро-матерiальних цінностей, їх вартість визначаеться по фiксованiй на момент iнвестування вартостi даних цiнностей, а відповідач в свою чергу здiйснює будівництво житла по фiксованiй на момент інвестування вартості цього об’єкту. За таким розрахунком позивач отримує у власність визначені квартири або частки об’єкту пайової участі у межах обсягу пайового внеску (п. 2.5 Договору).

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року пайової участі будівництва житлового буднику №7 за адресою: м.Бровари, вул. Грушевського сторонами були укладені Додатковi угоди №7-8 вiд 02.11.2007 року, Додатки № 9 та № 10 вiд 03.11.2005 року, Додатки № 11 та № 12 вiд 3 1.03.2006 року, Додатки № 13 та № 14 i Зведений акт звірки обсягів інвестування спорудження 360-ти квартирного будинку вiд 12.07.2006 року, Додаткова угода вiд 05.12.2006 року, Додатки № 15 та № 16 вiд 25.06.2007 року (том 1, арк. справи 29-54), відповідно до яких сторонами уточнювався обсяг пайової участі позивача, його форма, поточна вартість об’єкту пайової участі, адресний перелік квартир, що передаються позивачу та якими було врегульовано питання органiзацiйного характеру між сторонами.

Поряд з цим, 31.10.2007 року, на виконання Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року пайової участі будівництва житлового буднику №7 за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, між сторонами була укладена Додаткова угода щодо порядку здійснення кінцевих розрахунків за фактичними (за обмірами БТI) даними загальної площi житлового будинку №7 по вул. Грушевського у м. Бровари (том 1, арк. справи 55), вiдповiдно до п. 1 якої, сторони встановили, що позивач здійснив iнвестування на суму 15223968,55 грн.

Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторонами було погоджено опосередковану вартість одного квадратного метра загальної площі у сумі 3235,20 грн. у тому числі ПДВ 539,20 грн.

Пунктом 4 цієї Додаткової угоди, передбачено, що остаточні розрахунки за Договором сторони проводять на таких умовах: у разі, якщо фактична загальна площа об’єкту інвестування менша, ніж загальна площа за проектом, відповідач повертає позивачу кошти, які були надмірно сплачені, в сумі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об’єкту інвестування, на яку зменшилась його загальна площа. Повернення здійснюється за визначеною сторонами ціною вимірної одиниці об’єкту інвестування, вказаної у п.2 Додаткової угоди.

Згідно з п.5 Додаткової угоди від 31.10.2007 року, протягом 20 днів після здійснення сторонами остаточних розрахунків за даними державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач отримує від відповідача довідку щодо повної оплати вартості об’єкту інвестування а також Акт передавання-приймання такого об’єкту інвестування.

На виконання п. 5 Додаткової угоди від 31.10.2007 року, сторонами був складений та підписаний Акт від 15.01.2008 року передавання-приймання об’єктів інвестування у 360-ти квартирному будинку за адресою: м. Бровари, Київська область, вул.Грушевського, 7 (том 1, арк. справи 64).

Пунктом 3 зазначеного Акту сторони визначили зменшення фактичної площі об’єкту інвестування порівняно iз загальною проектною площею у розмiрi 137,41 кв. м. на суму 444548,83 грн.

Згідно з п. 5 Акту від 15.01.2008 року сторони погодили фактичну вартість загальної площі об’єктів інвестування (квартир) у сумі 14779419,72 грн. у тому числі ПДВ. Пунктом 6 вказаного Акту встановлено, що відповідач зобов’язується повернути позивачу кошти на поточний рахунок позивача за різницю площі, що склала 137,41 кв. м. у розмiрi 444548,83 грн. Зазначений Акт від 15.01.2008 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що 15.01.2008 року позивачем були складені та підписані Акти приймання-передачі об’єкту інвестування у 360-ти квартирному житловому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського, 7, відповідно до умов яких, позивач передав фізичним особам майнові права на отримання у власність об’єктів інвестування у новозбудованому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського, 7 (том 2, арк. справи 2-91). Пунктом 2 цих актів визначено, що фізичні особи, які є сторонами відповідних актів, підтверджують готовність прийняти відповідні квартири, закінчені будівництвом від відповідача –ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат".

Поряд з цим, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції встановила, що 30.01.2008 року позивачем надісланий відповідачу Лист №522, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про те, що керуючись умовами інвестиційного договору від 01.02.2005 року ТОВ "Свiтлиця ЛТД" використало право щодо переуступки майнових прав на отримання у власність проінвестованих квартир за Договором № 09/1-33 від 01.02.2005 року на користь третіх осіб (том 2, арк. справи 231), що в момент оформлення договорів купівлі-продажу майнових прав із фізичними особами ТОВ "Свiтлиця ЛТД", згідно вимог ЦК України (435-15) , втрачає своє право на отримання у власність відступлених квартир за договором. Відповідно до п.4 цього Листа, позивач зазначив, що переуступка майнових прав означає перехід права вимоги з боку фізичних осіб до забудовника (відповідача у справі), а ТОВ "Свiтлиця ЛТД"таке право втрачає.

Як було вірно встановлено місцевими господарським судом, та вбачається з матеріалів справи, на виконання п.7.1 Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року (відповідно до якого сторони встановили досудовий порядок врегулювання спорів), 20.03.2008 року позивачем була надіслана на адресу вiдповiдача претензія № 544 з вимогою сплатити 444548,83 грн. надмірно сплачених позивачем коштів, а також 11935,83 грн. пені.

В зазначеній претензії позивач вказав, що ним у складі iнвестицiй оплачена вартість електричних плит на всю кiлькiсть квартир, а фактично такі плити у 90 квартирах не встановлено, тому позивач вимагав повернути йому вартiсть плит, що складас 48060,00 грн., що з урахуванням інфляції станом на 01.03.2008 року складає 66034,44 грн. (том 1, арк. справи 70).

11.04.2008 року, відповідачем було надіслано відповідь на претензію (лист №01/48), відповідно до якого останній відмовив у задоволені претензії, зазначив про факт переуступки майнових прав на отримання у власність квартир від ТОВ "Свiтлиця"до фізичних осіб, вказав, що позивач вiдповiдно до п. 5.9 Договору №09/1-33 не володіє правом вимагати від вiдповiдача виконання будь-яких умов цього Договору (том 1, арк. справи 24).

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, та підтверджується матеріалами справи, предметом позовних вимог у даній справі є надмiрно сплаченi грошовi кошти за Договором № 09/1-33 в розмiрi 444548,83 грн., а також 3% річних та інфляційній витрати, які нараховані позивачем в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне повернення відповідачем цих коштів; пені за прострочення відповідачем термінів здачі об’єктів інвестування та завданих неналежним виконанням умов Договору № 09/1-33 збитків.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасованню виходячи з наступних обставин.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст. 101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позов, дійшов висновку про те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за Договором № 09/1-33 ( з врахуванням додатків до нього), не повернув надмірно сплачених коштів позивачу, прострочив строк введення об’єкта в експлуатацію.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі висновки місцевого господарського суду неправомірними та такими, що не ґрунтуються на обставинах справи та нормах матеріального права.

Як було встановлено господарським судом першої інстанції, впродовж 2005 –2007 років позивачем було укладено 91 договір купівлі-продажу майнових прав з фізичними особами (том 1, арк. справи 89,90, 100-337). З даних Договорів вбачається, що предметом (товаром) за договором купівлі –продажу є "майнові права на одержання у власність... квартири", що були предметом інвестування за договором № 09/1-33 від 01.02.2005 року.

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, у такий спосіб позивачем відбулось відчуження права на одержання у власність 91 квартири в будинку № 7 по вул. Грушевського в м. Бровари, тобто усіх квартир, передання яких позивач мав право вимагати від відповідача згідно умов Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що дійсним предметом (товаром) за договорами купівлі-продажу майнових прав є права вимоги за Договором № 09/1-33 від 01.02.2005 року. Оскільки, право вимоги за Договором № 09/1-33 від 01.02.2005 року пов’язане з відчуженням квартир (майна) –ці права були названі позивачем та фізичними особами "майновими".

Надаючи оцінку договорам купівлі-продажу майнових прав, укладених із фізичними особами, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з положення ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, згідно якого справжня воля особи, яка вчинила правочин, має встановлюватися з урахуванням її подальшої поведінки.

Обставини справи свідчать про те, що воля позивача та фізичних осіб, яким позивач продав майнові права на одержання у власність квартир, була спрямована на передання і прав вимоги, належних позивачу згідно умов Договору №09/1-33 від 01.02.2005 року.

Так, зокрема, 30.01.2008 року та 17.04.2008 року позивачем були направлені на адресу відповідача листи, у яких фактично визнано факт відступлення (переуступки) права вимоги за Договором №09/1-33 від 01.02.2005 року, у зв’язку з укладенням договорів купівлі-продажу майнових прав між позивачем та фізичними особами, повідомлено відповідача про необхідність передання належних позивачу квартир безпосередньо фізичним особам –покупцям майнових прав.

Зазначена обставина підтверджується підписаними між позивачем та фізичними особами актами приймання передачі об’єкту інвестування у 360-ти квартирному житловому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського, 7, відповідно до яких, позивач передав фізичним особам майнові права на отримання у власність об’єктів інвестування у новозбудованому домі (том 2, арк. справи 2 - 91). Пунктом 2 цих актів зазначено, що фізичні особи, які є сторонами відповідних актів, підтверджують готовність прийняти відповідні квартири, закінчені будівництвом від відповідача –ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не вчинялися дії щодо подальшої державної реєстрації свого права власності на квартири, які він мав право та обов’язок одержати від відповідача, згідно умов Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року, оскільки, такі дії були вчиненні безпосередньо фізичними особами внаслідок того, що право отримання об’єктів інвестування від відповідача перейшло від позивача до фізичних осіб на підставі укладених між позивачем та фізичними особами відповідних договорів купівлі-продажу (копії договорів представлені в матеріалах справи) та складання 15.01.2008 року актів приймання - передачі об’єкту інвестування у 360-ти квартирному житловому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського,7 (копії актів представлені в матеріалах справи). Зазначені обставини додатково підтверджуються колективною заявою, наданою під час здійснення апеляційного провадження

Згідно п. 3.1 Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року позивач мав право переуступити право вимоги за договором на користь третіх осіб.

Однак, пунктом п. 5.9 Договору № 09/1-33 від 01.02.2005 року встановлено, що позивач не має право вимагати від відповідача виконання будь-яких умов за Договором №09/1-33 від 01.02.2005 року в разі переуступлення права вимоги іншій особі, або якщо він здійснив відчуження проінвестованої квартири.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позивач позбавлений права вимагати від відповідача зобов’язань, підставою виникнення яких є Договір №09/1-33 від 01.02.2005 року, а тому, за наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів, а також 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну їх сплату у позивача відсутні.

За наведених обставин, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення пені, за порушення виконання зобов’язання за Договором №09/1-33 від 01.02.2005 року, а саме порушенні термiнiв здачі закінченим будівництвом об’єкту інвестування в експлуатацію, в розмiрi 1187886,64 грн.

Крім того, як вбачається з п. 6.7.1 Договору №09/1-33 від 01.02.2005 року, обов’язок відповідача щодо сплати на рахунок позивача пені в розмiрi подвійної облікової ставки НБУ у випадку порушення термiнiв здачі закінченим будівництвом об’єкту інвестування в експлуатацію або передачі квартири інвестору вiдповiдно до їх розподілу настає лише за умови 100% сплати інвестування інвестором свого обсягу інвестування. Тим самим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлені позовні вимоги в цій частині спростовують твердження позивача, які ґрунтуються на тому, що ним не були відступлені права за Договором №09/1-33 від 01.02.2005 року, так, як за переконанням позивача, не були виконані вимоги п.2.8 Договору, відповідно до якого, позивач набуває право передачі майнових прав на квартиру після її 100% оплати.

Щодо посилань відповідача на рішення Солом’янського районного суду у справі №2-3432/09 за позовом Зубкової О.В. до ТОВ "Світлиця ЛТД"про стягнення грошових коштів за неповне та несвоєчасне виконання зобов’язань, пені, завданих збитків та моральної шкоди, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з тексту судового рішення Солом’янського районного суду, судом були досліджені правовідносини між сторонами договору купівлі - продажу об’єкту інвестування, а саме фізичними особами та позивачем, водночас, ці договірні відносини були досліджені із встановленням відповідних фактів без дослідження правовідносин між ТОВ "Світлиця ЛТД"та безпосереднім забудовником, яким у цій справі є відповідач. А тому, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає це рішення Солом’янського районного суду як обставини, на яких позивач ґрунтує свої заперечення апеляційної скарги поряд з іншими доказами у цій справі.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що предметом позовних вимог громадян до ТОВ "Світлиця ЛТД"є кошти, що становлять різницю вартості куплених громадянами за договором купівлі-продажу та фактично переданих фізичним особам квадратних метрів –площі квартири за обмірами БТІ (за ціною одного квадратного метра, визначеного у договорах купівлі - продажу), а предметом позову у даній справі є кошти, що становлять різницю вартості квадратного метра про інвестованої квартири (що неодноразово змінювалася сторонами додатковими угодами до договору інвестув ання). Отже, правова природа коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі і фізичними особами до ТОВ "Світлиця ЛТД" не однакові.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності позовних вимог в частині заявлених до стягнення 48060,00 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання (вартість невстановлених електричних плит).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної шкоди) є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків. Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено, що одним із способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні приписи містяться в ст. 22 ЦК України, відповідно до якої, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміється: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, з приписів наведених норм слідує, що юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом,

Враховуючи зазначене, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції дійшла до висновку, що при розгляді таких вимог, необхідно з’ясувати та встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (збитки, шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і збитками (шкодою).

Пунктом 4.1 Договору №09/1-33 було встановлено, що будинок в цілому та кожна конкретна квартира повинні вiдповiдати БНIП, державним стандартам, санітарним i гiгiєнiчним нормам та вимогам, передбаченим Договором i змісту проектної документації. Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач у складi iнвестицiй оплатив вартiсть електричних плит на всю кiлькiсть квартир, але фактично ці плити не встановлено. Зазначена обставина сторонами спору не заперечується.

Поряд з цим, вiдповiдач своїм листом №09/179 вiд 27.11.2007 року повiдомив позивача, що електричнi плити встановлюватись не будуть в результатi внесения змiн проектним iнститутом у робочу документацiю. Повернення коштiв буде здiйснюватись при кiнцевих розрахунках в залежності від вартостi 1 кв. м. проiнвестованого житла. Отже, вартість плит увійшла до складу загальної суми інвестицій, обрахована сторонами при визначені суми 444548, 83 грн., що виключає можливість заявлення окремих збитків.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення збитків заявлених позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому випадку це стосувалось позивача, який мав би довести підстави для задоволення позовних вимог.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом не було надано належну оцінку наявним у справі матеріалам, відповідно з якою господарський суд дійшов до невірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2008 року частково.

Зважаючи на наведене вище, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 99, 101, п.2) ст. 103, ст. 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2008р. у справі № 10/357-08/21 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.12.2008р. у справі № 10/357-08/21 в частині стягнення 444 548,83 грн. надмірно сплачених коштів, 4 409,05 грн. –3% річних, 50 394,39 грн. –інфляційних втрат, 1 187 886,64 грн. пені –скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД"(03151, м.Київ, вул.Донецька,30) на користь відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат"(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Порошкова,2) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 8 436,20 грн.