Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2008 по справі № 47/33 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Міського комунального підприємства "Злочівтеплоенерго" 962362,39грн. боргу та 9632,62грн державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, і просив рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт посилався на порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначав, що прокурор звернувся по майновому позову, який виник з господарського договору, укладеного комунальним підприємством та інтересів держави у даному спорі не існує, тому суд помилково порушив провадження у справі за позовом неналежної особи; п.п.8.3 та 9.2 договору, передбачено обов’язок відповідача щодо оплати послуг переробки, поставлений в залежність від настання конкретної умови (події) – надходження коштів від споживачів теплової енергії за іншим договором – Договором комісії №12/05-333 від 01.10.2005 укладеного між сторонами; судом неправильно застосовано норми частини 1 та частини 2 статті 530 ЦК України.

Прокурор Золочівського району подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апелянта та просив залишити рішення Господарського суду від 25.11.2008 без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Міським комунальним підприємством "Злочівтеплоенерго" також було подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останнє просило також залишити рішення господарського суду міста Києва в силі.

Ухвалою від 28.01.2009 порушено апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 26.02.2009.

Ухвалою від 26.02.2009 розгляд справи відкладено на 19.03.2009 у зв’язку з неявкою представників прокуратури та позивачів.

19.03.2009 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання.

19.03.2009 представники позивача1 в судове засідання не з’явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Колегія суддів вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що причини неявки відповідача в судове засідання не є неповажними, оскільки відповідачем є Дочірнє підприємство "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а не конкретний представник.

Судова колегія визнала за можливе розглядати справу без участі представників позивача1 та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача2, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.10.2005 Міським комунальним підприємством "Золочівтеплоенерго" (підрядник) та Дочірнім підприємством "Газ-Тепло" (замовник) був укладений договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-332 (надалі-договір), згідно умов якого сторони погодили, що з метою виконання умов цього договору, підрядник за завданням замовника здійснює послуги з переробки природного газу в готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування готової продукції до споживачів, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплати підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів. При цьому, природний газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція (вироблена теплова енергія) є власністю відповідача і на баланс позивача не передається (п. п. 1.1, 1.3 договору).

Замовник передає підряднику природний газ для виробництва готової продукції в обсягах, визначених п. 3.1 цього договору. Замовник зобов'язаний прийняти від підрядника готову продукцію, вироблену з використанням природного газу з додержанням умов цього договору. Замовник сплачує підряднику вартість отриманих послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором згідно акту, вказаного в п. 9.1 цього договору (п.п.8.1-8.3 договору).

На виконання умов укладеного договору, МКП "Золочівтеплоенерго" виконало послуги з переробки природного газу, наданого ДП "Газ-Тепло", та транспортуванню теплової енергії вартістю 1980778,12 грн., що підтверджується актом № 10 П/332 виконаних робіт за жовтень 2005 року від 31.10.2005 року, актом № 11 П/332 виконаних робіт за листопад 2005 року від 31.11.2005 року, актом № 12 П/332 виконаних робіт за грудень 2005 року від 31.12.2005 року, актом № 01 П/332 виконаних робіт за січень 2006 року від 31.01.2006 року, актом № 02 П/332 виконаних робіт за лютий 2006 року від 28.02.2006 року, актом № 03 П/332 виконаних робіт за березень 2006 року від 31.03.2006 року, актом № 04 П/332 виконаних робіт за квітень 2006 року від 30.04.2006 року, актом № 05 П/332 виконаних робіт за травень 2006 року від 31.05.2006.року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши лише 1018415,73 грн., в зв'язку з чим за ДП "Газ-Тепло" рахується заборгованість в розмірі 962362,39 грн.

Отже, спір виник внаслідок невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 9.2. 1 договору сторони погодили, що грошові кошти, зазначені в п. 9.2 цього договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.

У відповідності до п. 9.1 договору сторони погодили, що підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою в додатку № 5 цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що умовами договору передбачено, що підставою для розрахунків за надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії є підписані акти виконаних робіт.

Матеріали справи містять акти виконаних робіт, а саме : акт № 10 ПУ332 виконаних робіт за жовтень 2005 року від 31.10.2005 року, акт № 11 П/332 виконаних робіт за листопад 2005 року від 31.11.2005 року, акт № 12 П/332 виконаних робіт за грудень 2005 року від 31.12.2005 року, акт № 01 П/332 виконаних робіт за січень 2006 року від 31.01.2006 року, акт № 02 П/332 виконаних робіт за лютий 2006 року від 28.02.2006 року, акт № 03 П/332 виконаних робіт за березень 2006 року від 31.03.2006 року, акт № 04 П/332 виконаних робіт за квітень 2006 року від 30.04.2006 року, акт № 05 П/332 виконаних робіт за травень 2006 року від 31.05.2006 року. Доказів про те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги не надано.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на п.п.8.3 та 9.2 договору, про те, що обов’язок відповідача щодо оплати послуг переробки, поставлений в залежність від настання конкретної умови (події) – надходження коштів від споживачів теплової енергії за іншим договором – Договором комісії №12/05-333 від 01.10.2005 укладеного між сторонами не приймається судом до уваги з огляду на наступне. Розподіл коштів, встановлений договором, судом не приймається до ваги, оскільки така умова договору стосується виключно порядку розподілу між сторонами коштів тих коштів, які надійшли на рахунок відповідача і звільняє відповідача від обов'язку розрахуватись з позивачем надані послуги в повному обсязі (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.07.2007 року № 7/375).

Крім того, слід відмітити, що відповідачем по справі частково було проведено розрахунки по договору №17/05-332 на суму 1018415,73грн., що не спростовується відповідачем. Отже, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що строк виконання зобов’язання визначений вказівкою на подію, яка має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події є необґрунтованим оскільки відповідачем вже частково проводились розрахунки з позивачем за спірним договором на загальну суму 1018415,73грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія констатує, що сторонами не встановлений строк виконання зобов'язання, 04.09.2007 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо оплати решти вартості наданих послуг, проте відповідач залишив вимогу без належного виконання. Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 962362,39 грн. є обґрунтованою.

Доводи апелянта про те, що прокурор звернувся по майновому позову, який виник з господарського договору, укладеного комунальним підприємством та інтересів держави у даному спорі не існує, тому суд помилково порушив провадження у справі за позовом неналежної особи не приймається судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. №3-рп/99 (v003p710-99) . Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Аналогічна правова позиція міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду № 01-8/482 від 13.08.2008 (v_482600-08) .

Отже, у поданому позові прокурор підставно визначив та оцінив наявність порушення чи загрозу порушень державним інтересам та звернувся господарського суду в особі Золочівської міської ради та Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго".

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі прийняте з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та відповідність висновків викладених в рішенні дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.