Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т. В., Хуторной В.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників

позивача: Сокол Ю.Ю., дов. б/н від 02.03.2009 р.;

Мідяний Є.О., дов. б/н від 02.03.2009 р.

відповідача: Лемешко А.О., дов. б/н від 03.03.2009 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р.

у справі № 18/191/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ето К", м. Запоріжжя

69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2

до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м. Запоріжжя

69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50

про стягнення 274.405,80 грн.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ето К", м. Запоріжжя

про визнання недійсним п. 3.5 договору № 08/01/08 від 08.01.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ето К", м. Запоріжжя, (далі - позивач), звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м. Запоріжжя, (далі - відповідач), про стягнення 274.405,80 грн., які складаються з 11.100,00 грн. основного боргу за договором № 08/01/08 на виготовлення поліграфічної продукції від 08.01.2008 р., 260.850,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1.647,40 грн. пені за неналежне виконання умов договору, 808,40 грн. втрат від інфляції (з урахуванням уточнень позовних вимог, прийнятих судом першої інстанції до розгляду).

До прийняття рішення у справі відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом про визнання недійсним п. 3.5 договору № 08/01/08 на виготовлення поліграфічної продукції від 08.01.2008 р., укладеного між позивачем і відповідачем. Ухвалою від 03.10.2008 р. у цій справі вказана зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 08.12.2008 р. у справі № 18/191/08 (суддя Носівець В.В.) первісний позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 260.850,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1.290,75 грн. пені, 808,40 грн. втрат від інфляції, 2.740,49 грн. державного мита, 117,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 11.100,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано наступним.

Правовідносини між сторонами врегульовані договором № 08/01/08 на виготовлення поліграфічної продукції від 08.01.2008 р., згідно з умовами якого позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу продукцію, визначену замовленням у зазначений в ньому термін. Відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11.100,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення 11.100,00 грн. основного боргу суд першої інстанції провадження у справі припинив, у зв’язку з оплатою відповідачем під час розгляду справи. Керуючись ст. ст. 625, 692, 536 ЦК України, суд першої інстанції визнав розрахунки позивача обґрунтованими, а вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції в сумі 808,40 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 260.850,00 грн., такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення пені судом першої інстанції задоволені частково в сумі 1.290,75 грн., оскільки згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаною.

В задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції відмовлено, оскільки підставою визнання угоди недійсною згідно зі ст. 215 ЦК України є недодержання вимог ст. 203 ЦК України саме в момент вчинення правочину стороною (сторонами). Як свідчать матеріали справи, договір на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01/08 від 08.01.2008 року підписаний сторонами у повному обсязі без будь-яких зауважень.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р. у справі № 18/191/08 прийнято з порушенням норм матеріального права, просить рішення скасувати частково й прийняти нове рішення, зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним п. 3.5 договору № 08/01/08 на виготовлення поліграфічної продукції від 08.01.2008 р., в задоволенні первісного позову в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами відмовити. На думку відповідача, нарахування на суму заборгованості в розмірі 11.100,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 260.850,00 грн. є порушенням положень ст. 3 ЦК України щодо принципів справедливості та розумності, оскільки такі умови договору є вкрай невигідними для відповідача і суперечать моральним засадам суспільства.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р. у даній справі апеляційна скарга відповідача прийнята до розгляду, який призначений на 19.03.2009 р.

Позивач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Позивач зазначає, що п. 3.5 договору № 08/01/08 на виготовлення поліграфічної продукції від 08.01.2008 р. повністю відповідає ст. ст. 536, 694 ЦК України. У ст. 3 ЦК України дійсно закріплені принципи розумності та справедливості, але у цій статті також закріплений принцип свободи договору. Також позивач вказує, що проценти за користування чужими грошовими коштами виникають не самі по собі, а лише у тому випадку, коли відповідач починає користуватися чужими грошовими коштами – з моменту несвоєчасного їх перерахування позивачу за виготовлену і передану продукцію.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 514 від 19.03.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Мойсеєнко Т.В., Хуторного В.М.

Представники сторін підтримали в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 19.03.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

08.01.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01/08 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач поставляє відповідачу поліграфічну і презентаційну продукцію відповідно до специфікації або замовлення.

Строки, вартість, обсяг та інші параметри виготовлення продукції або надання послуг зазначаються у специфікації або замовленні і вважаються узгодженими, якщо сторони підписали замовлення або специфікацію (п. 2.2. Договору).

Сторонами узгоджено Додаток № 2 до Договору, згідно з яким відповідачем зроблено замовлення на виготовлення до 06.03.2008 р. продукції на загальну суму 17.100,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата за продукцію або послуги здійснюється в національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача в наступному порядку:

- передоплата у розмірі 6.000,00 грн.,

- 11.100,00 грн. протягом 14 календарних днів з дня здачі - приймання продукції та послуг по замовленню.

Згідно п. 4.1 Договору продукція вважається прийнятою з моменту підписання відповідачем накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей і належним чином оформленої довіреності або факт прийняття продукції та послуг посвідчується печаткою відповідача на накладній або акті виконаних робіт зазначених послуг.

На виконання умов Договору відповідачем 09.01.2008 р. здійснено передоплату в сумі 6.000,00 грн., що підтверджується двостороннім підписаним актом звірки від 05.11.2008 р. (а.с. 100) і не заперечується сторонами.

Позивач на виконання умов Договору передав відповідачу продукцію на суму 17.100,00 грн., що підтверджується накладною № 0041 від 29.02.2008 р. та довіреністю на отримання цінностей НБИ № 255823 від 28.02.2008 р. (а.с. 10, 11).

Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо оплати отриманої продукції виконав частково, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 11.100,00 грн.

Стягнення з відповідача на користь позивача 274.405,80 грн., які складаються з 11.100,00 грн. основного боргу за Договором, 260.850,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1.647,40 грн. пені за неналежне виконання умов Договору, 808,40 грн. втрат від інфляції – за первісним позовом, визнання недійсним пункту 3.5 Договору – за зустрічним позовом, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 11.100,00 грн. основного боргу, оскільки після звернення позивача до суду, відповідач сплатив позивачу 11.100,00 грн. заборгованості за поставлену позивачем продукцію за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 203 від 05.11.2008 р. (а.с. 56).

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у випадку прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та оплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В пункті 3.5 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 3.3 Договору, згідно зі ст. 536 ГК України, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування чужими коштами у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції або послуг за кожний день прострочення з дня, коли продукція або послуги мали бути оплачені, до дня її фактичної оплати.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 260.850,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 808,40 грн. втрат від інфляції за заявлений позивачем період обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку прострочки платежу відповідачем, позивач має право: …; вимагати від відповідача відшкодування неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати, яка діє в тому періоді, за який пеня нараховується.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм та змісту Договору щодо стягнення пені (п. 7.1), колегія суддів дійшла висновку, що сторони не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки сторонами не зазначено від якої суми обчислюється пеня.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1.647,40 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання п. 3.5 Договору недійсним задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В пункті 3.5 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 3.3 Договору, згідно зі ст. 536 ГК України, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування чужими коштами у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції або послуг за кожний день прострочення з дня, коли продукція або послуги мали бути оплачені, до дня її фактичної оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у випадку прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та оплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим нормативним актом. Тобто, розмір відсотків законодавцем не встановлюється, тому сторони мають право самостійно встановити розмір відсотків за користування чужими коштами. Розмір процентів, що встановлюється договором, чинним законодавством не обмежується.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст 179 ГК України (436-15) ).

Колегія суддів не вбачає суперечностей змісту пункту 3.5 Договору з діючим законодавством.

До того ж, як свідчать матеріали справи, Договір підписаний сторонами у повному обсязі без будь-яких зауважень.

У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню через порушення норм матеріального права.

Судові витрати за розгляд справи згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2008 р. у справі № 18/191/08 скасувати частково. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів", м. Запоріжжя, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ето К", м. Запоріжжя, 260.850,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 808,40 грн. втрат від інфляції, 2.727,58 грн. державного мита, 117,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Припинити провадження в частині стягнення 11.000,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити."

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.