Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2008 р. позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8045020,46 грн. основного боргу, 913035,84 грн. пені, 790453,95 грн. – сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та три проценти річних в розмірі 163153,35 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегією встановлено наступне:

27.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Дніпрогаз" (Виконавець) та закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" (Замовник) був укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу № 19/66/Тр-07, згідно умов якого (п. 1.1. Договору) виконавець зобов'язувався прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні ВАТ "Дніпрогаз", від Пунктів приймання-передачі газу - газорозподільних станцій (далі - ГРС) на магістральних трубопроводах (далі - Пункти приймання-передачі) та /або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України (далі - ПВВГ) до Пунктів призначення - місця входу газопроводу на територію Споживача або від точки балансового розмежування газопроводів Споживачів для технічної передачі визначеним Замовником та доведеним (підтвердженим) до Виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" споживачам, здійснювати облік такого газу, а Замовник зобов'язувався відповідно до умов Договору оплатити надані Виконавцем послуги з транспортування газу.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт" (232/94-ВР) , Законом України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) та іншими актами законодавства України.

У відповідності до статті 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна схорона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою схороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином з наведеного вище вбачається, що умови Договору № 19/66/Тр-07 від 27.02.2007 року свідчать, що за своєю правовою природою договір є договором перевезення.

Згідно п.п. 4.1. та 4.2. Договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформлюється Замовником і Виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу. Надання послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення оформлюється Замовником і Виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення.

Вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі Акту, зазначеного в п. 4.1 Договору. Вартість наданих виконавцем замовнику послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах та пунктах призначення у звітному місяці визначається на підставі Акту, зазначеного в п. 4.2 Договору (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору Замовник здійснює попередню оплату послуг за даним Договором на підставі рахунків-фактур, виставлених Виконавцем Замовнику в порядку:

до 5 числа місяця надання послуг - 40% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітній місяць;

до 10 числа місяця надання послуг - 40% від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітній місяць.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених Виконавцем Замовнику на підставі Актів, зазначених в пунктах 4.1. та 4.2. даного Договору, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов Договору сторони підписали акт № УТГ-000867 здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за січень, відповідно до якого вартість наданих послуг за період з 01.01.2008 року по 31.01.2008 року становить 4360980,17 грн., вартість винагороди за надання послуг з технічного приймання-передачі газу становить 5663,62 грн., загальна сума за актом становить 4366643,79 грн., а також сторони підписали акт № УТГ-000864 здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за лютий, відповідно до якого вартість наданих послуг за період з 01.02.2008 року по 29.02.2008 року становить 36673605,76 грн., вартість винагороди за надання послуг з технічного приймання-передачі газу становить 4770,91 грн.

Таким чином, у відповідності до вищевказаних актів в січні - лютому 2008 року позивачем було надано відповідачу послуг по транспортуванню газу на суму 8034585,93 грн., а також у відповідності до п. 5. З Договору відповідач зобов'язаний сплати позивачу 10343,53 грн. винагороди за послуги з технічного приймання-передачі газу.

Позивач в позові зазначав, що відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги транспортування природного газу не розрахувався, суму винагороди не сплатив, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 8045020,46 грн., 3% річних в розмірі 165637,17 грн., та інфляційних витрат розмірі 801829,43 грн., 913035,84 грн. - сума пені, обґрунтований розрахунок яких знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач в апеляційній скарзі не визнає позовні вимоги та вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, посилаючись на те, що відповідно до п. 6.2 Договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем замовнику на підставі Актів, зазначених в пунктах 4.1 та 4.2 даного Договору, до 15 числа місяця, наступного за звітним. Проте позивачем не були надані відповідачу рахунки-фактури для здіснення розрахунку за надані послуги з транспортування природного газу у січні-лютому 2008 року.

Таким чином відповідач вважає, що ненадання позивачем даних рахунків-фактур зумовило порушення умов договору з боку відповідача та призвело до того, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов’язання щодо оплати послуг з транспортування природного газу у січні та лютому 2008 року.

Про те такі заперечення відповідача колегія вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги, виходячи із наступного.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що умовами Договору (п. 6.2 Договору) визначено, що попередня оплата послуг відповідачем та остаточні розрахунки сторін за Договором здійснюються на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем, при цьому остаточний розрахунок за відповідний місяць надання послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури виставленого до 15 числа місяця, наступного за звітним.

З аналізу умов Договору вбачається, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги з транспортування природного газу з огляду на наступне.

Предметом Договору є послуги з транспортування газу, за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата наданих послуг формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують надання позивачем послуг, тобто виконання ним своїх обов'язків є акти здачі-прийомки послуг з транспортування газу, а також реєстри фактично протранспортованих обсягів природного мережами ВАТ "Дніпрогаз" у січні, лютому 2008 року.

Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про об'єм протранспортованого газу, так і про вартість наданих послуг.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо оплати послуг за транспортування газу встановлений п. 6.2 Договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, сторонами у Договорі встановлений строк виконання зобов'язання, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, при цьому згідно з п. 6.2 Договору строк оплати прив'язаний до строку, що минув після настання звітного періоду (до 15 числа місяця наступного за звітним), а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури.

Крім того, колегія також відзначає, що відповідач сам по собі факт надання позивачем послуг з транспортування природного газу в січні-лютому 2008 року не заперечує. Таким чином відповідач був зобов’язаний виконати свій обов’язок за договором та оплатити за надані позивачем послуги з транспортування і у разі відсутності рахунку-фактури.

Таким чином враховуючи те, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги з транспортування природного газу в січні-лютому 2008 року повністю не розрахувався, суму винагороди не сплатив, колегія приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позивних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 8045020,46 грн. є обґрунтованим та такими, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 801829,43 грн. - інфляційні витрати та 165637,17 грн. - 3% річних за період прострочення платежу (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути на його користь 801829,43 грн. - інфляційних витрат та 165637,17 грн. - 3% річних на підставі наданого ним розрахунку пені.

Проте, під час розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що при визначенні розміру 3 % річних та інфляційних витрат, позивачем допущені помилки в розрахунку, зокрема невірно визначено кількість днів прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до зробленого судом першої інстанції перерахунку 3 % річних та інфляційних витрат, за заявлений позивачем період прострочення з 15.02.2008 року по 01.11.2008 року з відповідача підлягає стягненню 163153,35 грн. - 3 % річних, а також 790453,95 грн. інфляційних витрат.

Перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, колегія вважає, що визначена на його підставі сума боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 8835474,41 грн., та розмір інфляційних витрат, на яку збільшився борг, у сумі 790453,95 грн., відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 913035,84 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що у випадку непроведення у встановлені даним договором строки розрахунків, ЗАТ "Укргаз-Енерго" сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 % від вартості послуг транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла у період, протягом якого відбулася затримка виконання зобов'язання.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 913035,84 грн.

Відповідно до зробленого судом першої інстанції перерахунку пені, розмір пені за заявлений позивачем період становить 916821,25 грн. Таким чином, загальна сума пені за договором складає 916821,25 грн.

Проте, частиною 1 пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що позивач в суді першої інстанції відповідне клопотання не заявляв, колегія приходить до висновку про те, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 913035,84 грн. є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству.

За таких обставин, колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.