Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор з постановленим рішенням не погодився, вніс апеляційне подання, в якому просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що КЕВ м. Мукачево стало водокористувачем з 01.01.2006 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття-передачі основних засобів від 01.01.2006 року, затвердженим начальником КЕВ м. Мукачево, та звітами за формою 2-ТП (водгосп), які підписувалися особисто керівником КЕВ м. Мукачево та подавалися уповноваженому органу з 2006 року, а дозвіл на спецводокористування відповідач одержав лише 28.12.2007 року. Покликається на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги довідку № 1678 від 02.11.2007 року, підписану начальником КЕВ м. Мукачево, згідно тексту якої відповідач визнає, що являється водокористувачем з 2006 року і складає та подає відповідні звіти. Крім того, зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи статзвітності за 2006-2007 роки відповідачем самовільно без відповідного дозволу на спецводокористування забрано 81,4 тис. м. куб. води, що є порушенням ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідач –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 року не виконав, відзиву на апеляційне подання у відповідності до вимог ст. 96 ГПК України не подав.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 року за клопотанням позивача до участі у справі залучено Навчально-спортивну базу "Тисовець"в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 18.03.2009 року.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 3966104 та № 3966139, тому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційного подання за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача доводи, викладені в апеляційному поданні, підтримали, просили задоволити апеляційне подання, рішення господарського суду Закарпатської області від 22.12.2008 року у справі № 17/149 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Розглянувши апеляційне подання, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення вимог законодавства та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

При цьому колегія виходила з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що в результаті проведення Державною екологічною інспекцією у Львівській області перевірки дотримання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево вимог водоохоронного законодавства складено акт № 576 від 10.10.2007 року, яким встановлено, що з січня 2006 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево самовільно здійснюється забір води (згідно статзвітності за 2006-2007 роки відповідачем самовільно здійснено забір 81,4 тис. м. куб. води), оскільки дозвіл на спецводокористування виданий Навчально-спортивній базі "Тисовець", а водозабір переданий на баланс КЕВ м. Мукачево, що є порушенням ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Крім того, даним актом встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування із затвердженими нормами гранично допустимих скидів для КЕВ м. Мукачево відсутній, що є порушенням ст. ст. 44, 70, 95, 100 Водного кодексу України. За наслідками проведеної перевірки до адміністративної відповідальності притягнуто посадову особу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево. У зв’язку з цим, Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом у даній справі.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини, колегією встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування –це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно п. 9 ст. 44 цього Кодексу водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Поряд з цим, п. п. 7, 11 ст. 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов’язані здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами, своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.

Наказом Держкомстату України від 30.09.1997 року № 230 (z0480-97) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп), яка розроблена у відповідності із ст. 25 Водного кодексу України і Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) і є обов'язковою для використання підприємствами (організаціями) –водокористувачами незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності. Звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами (п. 1.1 Інструкції).

Згідно п. 1.3 даної Інструкції всі водокористувачі, що включені в перелік звітуючих підприємств згідно п. 1.1, зобов'язані в термін, вказаний органами Держводгоспу України, але не пізніше 5 числа, наступного за звітним кварталом, подати звіти по формі N 2-ТП (водгосп) про використання води регіональним органам Держводгоспу України. Одночасно копії звітів подаються водокористувачами своїй вищестоящій організації, місцевим органам охорони навколишнього природного середовища та місцевим податковим адміністраціям.

Поряд цим, наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219 (z0711-99) затверджено Інструкцію про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (на даний час Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води), яка визначає єдиний порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, складання розрахунків, їх подання до органів державної податкової служби та сплату до бюджетів і є обов'язковою до виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами –суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики, і підприємствами водного транспорту.

Згідно вимог п. п. 1.7 та 2.1 цієї Інструкції за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод справляється збір за спеціальне використання водних ресурсів. Платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни –суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Пунктами 6.1, 6.2 даної Інструкції передбачено, що водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року. Збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів.

Постановляючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що водокористувачем із джерела водопостачання –водосховища в с. Сухий Потік як у період перевірки так і під час судового розгляду була Навчально-спортивна база зимових видів спорту "Тисовець", яка здійснювала водокористування на підставі дозволу, виданого їй Державним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області 02.09.2002 року на термін до 02.09.2005 року, який був продовжений до 23.01.2006 року та 01.02.2009 року, а не КЕВ м. Мукачево, як стверджує позивач. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з 28.12.2007 року –після передачі у встановленому порядку закріпленого за Навчально-спортивною базою зимових видів спорту "Тисовець"нерухомого майна, в тому числі будівель, споруд водозабору, на баланс КЕВ м. Мукачево водокористування бази здійснювалося на підставі дозволу, виданого військовому містечку № 35 КЕВ м. Мукачево 28.12.2007 року.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, господарським судом Закарпатської області не досліджено належним чином моменту передачі закріпленого за НСБ "Тисовець"нерухомого майна на баланс КЕВ м. Мукачево, оскільки в матеріалах справи знаходиться копія акту прийняття-передачі основних засобів від 01.01.2006 року, згідно якого Навчально-спортивна база зимових видів спорту "Тисовець"передала КЕВ м. Мукачево будівлі та споруди, в тому числі очисні споруди "Струя", мережі каналізації, мережі водопостачання і водовідведення, за допомогою яких здійснювався забір води з водосховища р. Сухий Потік для військового містечка № 35 КЕВ м. Мукачево. Проте, зазначений акт місцевим господарським судом залишено поза увагою.

Відповідач та третя особа вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 року не виконали, оригінали акту прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка від 26.12.2007 року та акту прийняття-передачі основних засобів від 01.01.2006 року, укладені між КЕВ м. Мукачево та Навчально-спортивною базою зимових видів спорту "Тисовець", для огляду в судовому засіданні не представили. Однак, зважаючи на положення ст. 43 ГПК України, згідно якого господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, колегія оцінює вищезазначені акти з урахуванням інших доказів у справі.

Так, з’ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що КЕВ м. Мукачево було створено відповідно до директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005 року та включено до ЄДРПОУ 01.12.2005 року (а. с. 41-42). В матеріалах справи знаходиться лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України та начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 року (а. с. 40), в якому йдеться про те, що на виконання директив Міністра оборони України № Д-332/1/03 від 20.01.2005 року, № Д-322/1/10 від 20.04.2005 року та № Д-322/1/14 від 30.06.2005 року передача закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями нерухомого майна на баланси квартирно-експлуатаційних відділів повинна була бути проведена на протязі січня 2006 року шляхом складання відповідних актів прийому-передачі основних засобів.

Згідно Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 17.11.2006 року, відповідач є державною установою, юридичною особою, яка заснована на базі Мукачівської квартирно-експлуатаційної частини району і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Відповідно до п. 5.1.6 цього Положення КЕВ м. Мукачево на підставі зареєстрованого Засновником свідоцтва про реєстрацію як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах України має право займатись господарською діяльністю без мети отримання прибутку, зокрема, збором, очищенням та розподіленням води, здійснювати водопровідні та каналізаційні роботи.

Поряд з цим, з аналізу оскаржуваного рішення колегією встановлено, що місцевим господарським судом не було досліджено питання, чи НСБ "Тисовець"як водокористувач відповідно до вимог законодавства та у встановленому порядку щоквартально подавала уповноваженому органу звіти про обсяг фактично використаної води та сплачувала збір за спеціальне використання водних ресурсів.

Натомість, проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією встановлено, що протягом 2006-2007 років звіти про використання води (форма № 2-ТП (водгосп) з водосховища р. Сухий Потік щоквартально до Львівського обласного виробничого управління водного господарства подавало не НСБ "Тисовець", яка згідно Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах України (реєстраційний № 201 від 31.07.2001 року) та Довідки з ЄДРПОУ є юридичною особою, а КЕВ м. Мукачево, керівник якого і підписував дані звіти. Поряд з цим, відповідачем до матеріалів справи долучено розрахунки, на підставі яких КЕВ м. Мукачево сплачувало збір за спеціальне використання водних ресурсів за 2006-2007 роки (на даний час це збір за спеціальне водокористування в частині використання води). Зазначені розрахунки також підписані керівником КЕВ м. Мукачево і скріплені печаткою останнього. А як уже було зазначено вище, згідно вимог законодавства подання звітів про обсяг фактично використаної води та сплату збору за спеціальне використання водних ресурсів здійснюють саме водокористувачі. Крім того, в матеріалах справи знаходиться довідка № 1678 від 02.11.2007 року, видана начальником КЕВ м. Мукачево про те, що згідно звітності 2-ТП (водгосп) відповідачем зібрано води та скинуто стічних вод за 2006 рік –38,6 тис. м. куб., а за 10 міс. 2007 року –24,8 тис. м. куб. Хоча, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, дозволу на спеціальне водокористування у зазначений період у КЕВ м. Мукачево не було, оскільки такий дозвіл відповідачу було видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області лише 28.12.2007 року (а. с. 61).

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, колегією встановлено, що з моменту передачі закріпленого за НСБ "Тисовець"нерухомого майна, в тому числі водогосподарських споруд, на баланс КЕВ м. Мукачево, а саме з моменту підписання акту прийняття-передачі основних засобів від 01.01.2006 року, право НСБ "Тисовець"на спеціальне водокористування припинилося на підставі п. 4 ч. 1 ст. 55 Водного кодексу України. Доказів того, що зазначені водогосподарські споруди були передані у користування та під матеріальну відповідальність Навчально-спортивній базі зимових видів спорту "Тисовець", на що покликається відповідач у відзиві на позовну заяву (а. с. 28), матеріали справи не містять. А тому висновки місцевого господарського суду про те, що після передачі у встановленому порядку будівель, споруд водозабору на баланс КЕВ м. Мукачево водокористування бази здійснювалося на підставі дозволу, виданого військовому містечку № 35 КЕВ м. Мукачево 28.12.2007 року, суперечать матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Зважаючи на викладені обставини справи, колегія дійшла висновку, що наявні у матеріалах справи та додатково подані скаржником докази дають підставу вважати, що фактично протягом 2006-2007 років водокористувачем, який здійснював забір поверхневих вод з р. Сухий Потік і скид стічних вод з очисних споруд, щоквартально подавав уповноваженому органу звіти про обсяг фактично використаної води та сплачував збір за спеціальне використання водних ресурсів (збір за спеціальне водокористування в частині використання води), було КЕВ м. Мукачево, на балансі якого перебували водогосподарські споруди, за допомогою яких здійснювалося таке водокористування. Однак, дозволу на спеціальне водокористування у зазначений період у КЕВ м. Мукачево не було, що є порушенням вимог ст. ст. 44 та 49 Водного кодексу України.

Крім того, вина відповідача у самовільному спеціальному водокористуванні підтверджується також постановою про накладення адміністративного стягнення № 03-647 від 22.10.2007 року, якою посадову особу КЕВ м. Мукачево визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води) та ч. 1 ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення (забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища). Постанова № 03-647 від 22.10.2007 року про стягнення штрафу виконана, штраф стягнуто відділом Державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції.

У відповідності до вимог ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Частина 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"містить аналогічне положення, згідно якого відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Згідно ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що згідно розрахунку розміру відшкодування збитків при самовільному спеціальному водокористуванні, проведеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі та у відповідності до вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству № 290 від 29.12.2001 року (z0044-02) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2002 року за № 44/6332 (z0044-02) , сума збитків, завданих КЕВ м. Мукачево внаслідок самовільного спеціального водовикористання (без дозволу на спеціальне водокористування) становить 23 127,13 грн.

Скаржник доказів відшкодування ним збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства та законодавства про охорону навколишнього природного середовища колегії не представив. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що відповідач внаслідок самовільного спеціального водокористування заподіяв державі збитки в розмірі 23 127,13 грн., а висновки місцевого господарського суду в цій частині не відповідають матеріалам та дійсним обставинам справи.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 22.12.2008 року у справі № 17/149 як такого, що прийняте з порушенням вимог законодавства та за невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, та прийняття нового рішення про задоволення позову. Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита в суді першої та апеляційної інстанцій слід покласти на відповідача. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційному поданні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційне подання Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора № 1 вих. 09 від 08.01.2009 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.12.2008 року у справі № 17/149 скасувати та прийняти нове рішення. Позов задоволити. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів на спеціальний рахунок Козівської сільської ради Сколівського району Львівської області кошти в сумі 23 127,13 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.