розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2009

у справі № 42/250 (суддя

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м.Києва

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 86418,45 грн.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі за текстом – позивач, АЕК "Київенерго") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва (далі за текстом - КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва, відповідач) про стягнення 67203,01 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. у справі №42/261 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 41078,29 грн. боргу, 22520,10 грн. – збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3604,62 грн. – 3% річних з простроченої суми, 672,03 грн. – витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. у справі №42/261 зупинити до вирішення пов’язаної з нею справи 8/131, залучити до розгляду справи Комунальне підприємство "ГІОЦ" та Київську міську державну адміністрацію.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 р. у справі №42/261 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.07.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено до провадження в судовому засіданні на 09.09.2009 р.

Представники сторін в судовому засіданні 09.09.2009 р. подали узгоджену заяву б/н від 09.09.2009 р. про продовження строку вирішення спору у справі на підставі ст. 69 Господарсько процесуального кодексу України.

В судове засідання 09.09.2009 р. представник відповідача надав розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, та просив залучити до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.09.2009 р. представник Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 30.09.2009 р. не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.10.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", як енергопостачальною організацією, та Комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва, як абонентом, укладено договір №510483 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п. 1.1 договору позивач зобов’язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2 до договору, відповідно до якого відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) Київської міської адміністрації, а також до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Пунктами 4.1, 4.3 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання, діє до 31 грудня 2003 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Поясненнями позивача, поданих ним до місцевого господарського суду розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток споживання теплової енергії за березень 2006 – лютий 2009 років, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, підтверджується факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії за договором протягом вказаного періоду в розмірі 330589,09 грн., а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 289510,80 грн.

Колегією суддів встановлено, що розмір заборгованості відповідача за договором №510483 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 р. березень 2006 – лютий 2009 років становить 41078,29 грн.

В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №510483 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 р. за березень 2006 – лютий 2009 років в розмірі 41078,29 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми трьох відсотків річних – 3604,62 грн., індексу інфляції за період прострочення оплати за договором – 22520,10 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування суми трьох відсотків річних - 3604,62 грн., індексу інфляції за період прострочення оплати за договором - 22520,10 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за договором №510483 від 01.10.2003 р. в розмірі 41078,29 грн., суми трьох відсотків річних – 3604,62 грн., індексу інфляції за період прострочення оплати за договором – 22520,10 грн.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2009 р. у справі № 42/261 залишити без змін.

Матеріали справи № 42/261 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.