розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"та голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року,

у справі № 16/216 (суддя Плеханова Л.Б.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія", с. Горошино, Полтавська область,

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с. Сазонівка, Полтавська область, про стягнення 206 585,94 грн.,

при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщенко О.В., Шевченко Т.М. –представники за дов. б/н від 20.01.2009 р.;

Шапіро М.І. –представник за дов. б/н від № 23.02.2009 р.;

від відповідача: не з’явились;

У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"(далі за текстом –позивач, ТОВ "Агротехнічна компанія") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"(далі за текстом –відповідач, СТОВ "Маяк") про стягнення 206 585,94 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 33-34), в якому позовні вимоги не визнає повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року в задоволенні позову ТОВ "Агротехнічна компанія"відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Агротехнічна компанія"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року у справі № 16/216 та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ "Агротехнічна компанія".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р. апеляційна скарга позивача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, голова ліквідаційної комісії ТОВ "Агротехнічна компанія"подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року у справі № 16/216 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2008 р. апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії ТОВ "Агротехнічна компанія"було прийнято та об’єднано з апеляційною скаргою позивача в одне провадження, оскільки вони подані на один і той же процесуальний документ в одній і тій же справі.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

На вимогу ухвал апеляційної інстанції від 08.12.2008 р. та 10.12.2008 р., відповідач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення від 10.11.2008 р. у справі № 16/216 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.

В судовому засіданні 03.03.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 17.03.2009 року.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, відповідно до підписаної в судовому засіданні розписки про оголошення перерви.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали вимоги апеляційної скарги.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні апеляційного господарського суду, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце засідання суду відповідач належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. Колегія суддів вирішила здійснити розгляд справи у відсутності вказаного представника, оскільки визнала, що матеріали справи містять достатньо доказів для здійснення апеляційного перегляду справи № 16/216 та прийняття правильного по суті рішення.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року у справі № 16/216 має бути скасовано виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 20.07.2006 року ТОВ "Агротехнічна компанія"(за договором - виконавець) та СТОВ "Маяк"(за договором - замовник) уклали договір № 050 (далі - Договір), згідно якого позивач (виконавець) зобов’язується надати послуги по збиранню сільськогосподарських культур на наданих відповідачем (замовником) сільськогосподарських угіддях, а замовник зобов’язується надати площі для збирання врожаю, прийняти і оплатити послуги виконавця відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна сума Договору складає 232 905, 48 грн.

Пунктом 2.1 Договору передбачена ціна послуг по збиранню врожаю на одному гектарі і становить 141, 67 грн.

Згідно ч. 1 п. 5.1 Договору фактичний обсяг і вартість наданих позивачем послуг по збиранню кожної сільськогосподарської культури фіксується актом виконаних робіт, який підписується сторонами не пізніше двох календарних днів після фактичного завершення робіт. Частиною 2 п. 5.1 Договору допускається оформлення акта виконаних робіт по кожному фактично прибраному полю.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме надав послуги по збиранню сільськогосподарських культур (ячменю) на площі 442,0 га., насіння соняшника на площі 300, 0 га. та кукурудзи на площі 173, 0 га. Загальна вартість вказаних послуг становить 138 820,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт по Договору № 050 від 20 липня 2006 року від 20.08.2006 р., 29.09.2006 р., 20.12.2006 р., які свідчать, що позивачем належним чином були виконані зобов'язання по Договору і у відповідача відсутні зауваження та претензії щодо наданих послуг.

Також позивач зазначив, що в порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов’язання та не оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого за СТОВ "Маяк"виникла заборгованість в розмірі 138 820,00 грн.

Проте, 27.02.2007 року між СТОВ "Маяк"(Відповідач), СТОВ "Першотравневе"та ТОВ "Агротехнічна компанія"(Позивач) була укладена угода про переведення боргу, відповідно до п. 1.2. якої кредитор (Позивач) дав дозвіл на часткове переведення боргу за договором № 050 від 20.07.2006 р. у сумі 20 320, 00 грн.

На виконання вказаної угоди СТОВ "Першотравневе"погасило 20 320,00 грн. з суми боргу відповідача.

З урахуванням викладеного, борг відповідача перед позивачем становить 118 500, 00 грн., який на момент звернення ТОВ "Агротехнічна компанія"з позовом до суду не сплачено.

Позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, а саме, прийнявши послуги, належним чином надані позивачем, відповідач не здійснив їх оплату в повному обсязі, хоча претензій та зауважень щодо наданих послуг в передбаченому договором порядку направлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2007 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків по Договору № 050 від 20.07.06 р. (а.с. 17), відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем. Однак, відповідач позов не визнає, оскільки вважає, що позивачем належним чином не доведено виконання умов вищевказаного Договору щодо кількості та якості робіт.

Проте, матеріали справи містять належним чином підписані та завірені акти виконаних робіт по Договору № 050 від 20.07.2006 р, 20.08.2006 р., 29.09.2006 р., 20.12.2006 р. (а.с. 14-16), в яких зазначено фактичний обсяг і вартість наданих позивачем послуг по збиранню сільськогосподарських культур. Дані акти свідчать про факт виконання позивачем належним чином зобов'язання за Договором та погодження виконання відповідачем, а також про те, що у відповідача відсутні будь-які зауваження та претензії щодо наданих послуг.

Тому колегія суддів зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що вищезазначені акти не є належними доказами у справі, є неправомірним, оскільки останні містять повну інформацію щодо дій позивача за Договором та скріплені підписами і відтисками печатки обох сторін за Договором.

Крім цього, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оплати відповідачем суми основного боргу, в розумінні ст. 34 ГПК України.

А тому, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому колегія апеляційного господарського суду враховує, що належне виконання зобов’язання –це виконання зобов’язання належними суб’єктами, в належному місці, в належний строк, належним предметом та у належний спосіб. Зобов’язання є належно виконано при дотриманні усіх зазначених складових цього принципу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства, належним чином не виконав свої зобов'язання по оплаті за надані послуги ТОВ "Агротехнічна компанія"та дійсно вимога позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 118 500,00 грн. підлягає задоволенню. Не беруться апеляційним судом до уваги твердження відповідача, що акти повинні бути підписаними агрономом-технологом та обліковцем, оскільки це не передбачено умовами Договору. Такі твердження також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також позивачем, на підставі п. 6.2 Договору, була заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення, що складає 43 133,52 грн.

Як вбачається з п. 6.2 Договору, зазначений сторонами розмір пені перевищує, передбачену законодавством, подвійну облікову ставку Національного банку України.

Тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені (договірний розмір пені), він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, на підставі норм чинного законодавства вважає правомірним (про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені відповідач не заявив) нарахування позивачем пені за період з 23.08.2006 р. по 23.02.2007 р., з 02.10.2006 р. по 02.04.2007 р. та з 23.12.2006 р. по 23.06.2007 р., однак, вбачає підстави для обмеження розміру пені в сумі 43 133,52 грн. подвійною обліковою ставкою Національного банку України. В зв’язку з чим, колегією здійснено власний розрахунок суми пені відповідно до вимог чинного законодавства.

За актом виконаних робіт від 20.08.2006 року сума боргу складає 54 820 грн. (75140 грн. - 20320 грн. (переведення боргу за угодою) = 54 820 грн.). Пеня з цієї суми складає 6 474,06 грн. (75 140 грн. (сума боргу) Х 17 (подвійна облікова ставка з 10.06.2006 р.) х 185 днів/100/365 днів).

За актом виконаних робіт від 29.09.2006 року сума боргу складає 36 000 грн. Пеня з цієї суми складає 2 982,39 грн. (36 000 грн. (сума боргу) х 17 (подвійна облікова ставка з 10.06.2006 р.) х 148 днів/100/365 днів; 30 730,43 грн. (сума боргу) х 17 (подвійна облікова ставка з 10.06.2006 р.) х 35 днів/100/365 днів).

За актом виконаних робіт від 20.12.2006 року сума боргу складає 27 680 грн. Пеня з цієї суми складає 2 341,72 грн. (27 680 грн. (сума боргу) х 17 (подвійна облікова ставка з 10.06.2006 р.) х 66 днів/100/365; 23 628,29 грн. (сума боргу) х 17 (подвійна облікова ставка з 10.06.2006 р.) х 94 дні/100/365 днів; 23 628,29 грн. (сума боргу) х 16 (подвійна облікова ставка з 01.06.2007 р.) х 23 дні/100/365 днів.)

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню складає 11 798,17 грн.

Згідно норм ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції з весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків у розмірі 38 956,12 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 5 996,30 грн. колегія суддів зазначає наступне. В доданому до позовної заяви розрахунку, сума інфляційних складала 38956,12 грн., однак вірною є сума, вказана в розрахунку, що доданий до апеляційної інстанції. Разом з тим, стягнення інфляційних та трьох відсотків річних у збільшених розмірах не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України апеляційний суд позбавлений права розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тобто виходити за межі позовних вимог. Тому судова колегія не бере до уваги розрахунок позивача, який поданий до апеляційної інстанції.

Отже, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків та трьох відсотків річних у розмірах, заявлених до стягнення в суді першої інстанції в сумі 38 956,12 грн. та 5 996,30 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог є невірним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором і разом з цим відсутні будь-які докази щодо погашення заборгованості відповідачем перед позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"та голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року у справі № 16/216 необхідно скасувати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"та голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"у справі № 16/216 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 року у справі № 16/216 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"(Полтавська область, Оржицький район, с. Сазонівка; код ЄДРПОУ 03773010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"(38220, Полтавська область, Семенівський район, с. Горошине; код ЄДРПОУ 21077649) 118 500 (сто вісімнадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп. –основного боргу, 11 798 (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто вісім) грн. 17 коп. –пені, 38 956 (тридцять вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 12 коп. –інфляційних нарахувань, 5 996 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 30 коп. –3% річних. Видати наказ.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"(Полтавська область, Оржицький район, с. Сазонівка; код ЄДРПОУ 03773010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"(38220, Полтавська область, Семенівський район, с. Горошине; код ЄДРПОУ 21077649) 1750 (одна тисяча сімсот п’ятдесят) грн. 32 коп. державного мита за пода ння позовної заяви та 71 (сімдесят одну) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

7. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"(Полтавська область, Оржицький район, с. Сазонівка; код ЄДРПОУ 03773010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія"(38220, Полтавська область, Семенівський район, с. Горошине; код ЄДРПОУ 21077649) 875 (вісімсот сімдесят п’ять) грн. 16 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.