ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є.,
Луспеника Д.Д.,
Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Прогресивної соціалістичної партії України (далі – ПСПУ) до ОСОБА_6 про ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2001 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2002 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2001 року ПСПУ звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2000 році ОСОБА_6 під час виборів народного депутата України розповсюдив на передвиборчому плакаті неправдиві відомості про те, що він очолює Миколаївський обком ПСПУ, хоча ще 21 серпня 1999 року був виключений з лав ПСПУ. Указані відомості ганьблять ділову репутацію ПСПУ, оскільки наведені поряд із передвиборчою програмою, яка не відповідає програмі ПСПУ. У цей же період у тому самому виборчому округу від ПСПУ балотувалася ОСОБА_7, і таке становище призвело до створення у виборців уяви про відсутність дисципліни в партії, єдиної програми та кандидатів від партії. ПСПУ просило визнати зазначені відомості такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ПСПУ; зобов’язати ОСОБА_6 власним коштом опублікувати спростування таких відомостей у газетах "Південна правда" та "Вечірній Миколаїв"; стягнути з ОСОБА_6 на користь ПСПУ 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2001 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2002 року, позов задоволено частково: визнано такими, що не відповідають дійсності та принижують ділову репутацію ПСПУ відомості, викладені у розповсюдженому протягом виборчої кампанії по 130 виборчому округу в 2000 році передвиборчому плакаті ОСОБА_6, а саме: "Я…очолюю Миколаївський обком Прогресивної соціалістичної партії України"; зобов’язано ОСОБА_6 у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили за власні кошти оприлюднити в газетах "Південна правда" та "Вечірній Миколаїв" витяг з цього рішення, який складається з часу та місця ухвалення рішення, назви суду, що його ухвалив, прізвищ та ініціалів судді, секретаря судового засідання, переліку сторін, прізвищ та ініціалів представників позивача, відповідача, його представника, повної назви позову, висновків суду щодо задоволення чи незадоволення позову, зазначення того, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію позивача, строк, протягом якого спростування має бути здійснено, розподіл судових витрат, строк та порядок оскарження рішення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.
У травні 2002 року ОСОБА_6 подав касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2001 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2002 року, в якій просив скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2001 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2002 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2002 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2002 року, касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2001 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2002 року залишено без розгляду та повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 лютого 2005 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково: ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2002 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.
До Верховного Суду України справа за касаційною скаргою ОСОБА_6 надійшла в серпні 2010 року.
Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що розповсюджена ОСОБА_6 у передвиборчому плакаті інформація про те, що він очолює Миколаївський обком ПСПУ, не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію ПСПУ, оскільки репутацію партії становить її програма та особистість членів партії; наявність різних за змістом програм ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як кандидата від ПСПУ, призвели до того, що в громадськості склалася думка про відсутність у партії єдиної програми.
З висновками судів погодитись не можна з таких підстав.
За положеннями ст. 7 ЦК України 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності. Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається. Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.
До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність, ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Тобто, вирішуючи спір, суди повинні були виходити з того, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Інформацією, яка завдає шкоди діловій репутації особи, є така інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до ділової репутації.
При розгляді справи судом установлено, що під час виборів народного депутата України у 2000 році кандидат у депутати ОСОБА_6 на передвиборчому плакаті указав на те, що він очолює Миколаївський обком ПСПУ, хоча був виключений з лав ПСПУ ще 21 серпня 1999 року. Позивач вважає цю інформацію недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права (честь, гідність та ділову репутацію), оскільки у тому самому виборчому округу від ПСПУ балотувалася ОСОБА_7 і таке становище призвело до створення у виборців уяви про відсутність дисципліни в партії, єдиної програми та кандидатів від партії. ПСПУ.
Виходячи з положень ст. ст. 202 - 203 ЦПК України 1963 року, чинного на час розгляду справи, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У порушення зазначених вимог матеріального та процесуального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ділову репутацію ПСПУ під час виборів визначали: особистість кандидата від партії ОСОБА_7 та передвиборча програма; що передвиборча програма ОСОБА_6 відрізнялася від програми ПСПУ, а тому інформація про те, що він очолює Миколаївський обком ПСПУ, принижує ділову репутацію партії з точки зору дотримання нею норм Закону "Про об’єднання громадян" (2460-12) .
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного суду України вважає, що спірна інформація хоча і не відповідає дійсності, проте не є такою, що принижує ділову репутацію ПСПУ.
Крім того, обираючи спосіб спростування недостовірної інформації, суд залишив поза увагою вимоги ч. 2 ст. 7 ЦК України 1963 року про те, що відомості, які порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 301 - 302 ЦПК України 1963 року на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи судами неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 7 ЦК України 1963 року, а тому судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню з ухваленням з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2001 року, ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2002 року в частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Прогресивної соціалістичної партії України до ОСОБА_6 про захист ділової репутації відмовити.
рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко