Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ляхевич А.А.

суддів: Будішевської Л.О.

Веденяпіна О.А.

при секретарі Кузнєцовій Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Басенко Г.Г. - представника за довіреністю від 20.12.2008 р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельба-Інвест", м. Київ

на рішення господарського суду Вінницької області

від "22" грудня 2008 р. у справі № 2/177-08 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Приватного підприємства "Ельба-Інвест", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор", с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області

про стягнення 27040 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.12.2008 р. усправі №2/177-08 у позові Приватного підприємства "Ельба-Інвест", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор", с.Деребчин Шаргородського району Вінницької області про стягнення 27040 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та передати справу на новий розгляд. Зважаючи на повноваження господарського суду апеляційної інстанції, визначені ст. 103 ГПК України, вимоги про передачу справи на новий розгляд, вказані позивачем в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає безпідставними викладені у рішенні висновки місцевого господарського суду щодо неналежного виконання позивачем своїх обов"язків протягом травня-червня 2008 року, а саме "в період з 26.05.2008 р. по 11.05.2008 р.", оскільки у вказаний період були здійснені крадіжки, що зафіксовано у відповідних актах від 06.05.2008 р. та від 10.05.2008 р. При цьому, судом не взято до уваги умови договору між сторонами (п.5.3.), за якими "факти крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об"єкт, що охороняється ... або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону, встановлюється органами дізнання, слідства або судом.

Не враховано судом, на думку позивача, також умов п.5.4., п.5.5., п.6.3. договору, та крім того, не оцінено лист позивача за вих. №267/ю від 08.06.2008 р., надісланий відповідачу, щодо відсутності вини позивача у самостійно виявлених відповідачем фактах крадіжки майна, а також не досліджено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до органів слідства, суду, які б свідчили про достовірність інформації щодо фактів таких крадіжок. Вина позивача повинна бути доведена органами слідства або судом за відповідним позовом відповідача, та не є доведеною у процесі розгляду даної справи, а тому, на думку скаржника, висновки суду першої інстанції з даного приводу, не відповідають дійсним обставинам справи та, крім того, є перевищенням повноважень суду, визначених ст. 83 ГПК України.

Позивач вказує, що приймаючи рішення по справі, місцевий господарський суд не взяв до уваги визнання відповідачем свого боргу перед позивачем за послуги, надані у травні 2008 року (хоча акти і не підписані), про що свідчить часткове проведення розрахунків за цією заборгованістю 19.09.2008 р.

Крім того, помилковим вважає скаржник висновок суду першої інстанції про те, що послуги, надані позивачем у червні 2008 року (за 3 дні червня) не підлягають оплаті через розірвання договору 30.05.2008р. Однак, згідно п.8.4. договору, договір розривається в 3-денний термін з дня отримання такого повідомлення. Тобто, договір дійсно припинив свою дію з 4 червня 2008 року, про що сторони підписали акт зняття постів охорони, проте, оплата за послуги охорони, які позивач вимагає до стягнення за позовом, нарахована ним на три повних доби червня 2008 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просить скаргу задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог.

ТОВ "Шаргородцукор", яке є відповідачем у справі, свого представника у засідання суду не направило та надіслало на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість його представника у цей день по іншій господарській справі (вх.№02-01/1541/09 від 13.03.2009 р.).

Вказане клопотання розглянуто судовою колегією та відхилено, з огляду на положення ст. 28 ГПК України, згідно з якими відповідач як юридична особа мав можливість направити для участі у справі будь-якого іншого представника згідно довіреності.

Крім того, з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2002 р. між сторонами у справі - Приватним підприємством "Ельба-Інвест" (охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор" (замовник) укладено договір №22 про надання охоронних послуг (а.с.9-11), за яким замовник передає, а охорона приймає під охорону об"єкт, вказаний в дислокації (додаток №1 до договору). Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони.

Згідно п.1.2. договору, сума даного договору складає 18250,00 грн. щомісяця.

Договір набирає чинність з 01.01.2003 р. та діє до 31.12.2003 р. (пункт 9.1. договору).

При цьому, пунктом 9.2. договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим та невизначений термін, але кожна сторона має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 10 діб.

У п.8.2. договору сторони передбачили, що дія договору може бути припинена достроково, причому, сторона-ініціатор припинення договору, інформує про це іншу сторону у письмовій формі не менше, ніж за 60 днів.

Згідно п.8.4. договору, в односторонньому порядку договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона-ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менше як за 3 доби.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до пункту 9.2., договір був поновленим на невизначений термін.

За час дії договору до нього сторонами були внесені зміни, зокрема, до додатку №1 - дислокація об"єктів, які передаються-охороняється ПП "Ельба-Інвест" (з 01.01.2003 р., з 01.01.2007 р. та з 01.01.2008 р., а.с.12-14).

Сторонами укладено також додаткову угоду від 01.08.2007 р. до договору про надання охоронних послуг, згідно якої досягнуто згоди, що вартість одного цілодобового посту з 01.08.2007 р. складає 4700,00 грн. на місяць (з ПДВ). Загальна вартість охоронних послуг по договору про надання охоронних послуг з 01.08.2007 р. складає 14100,00 грн. на місяць (з ПДВ) (а.с.15).

01.02.2008 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання охоронних послуг №22 від 27.12.2002 р., якою внесено зміни щодо вартості охоронних послуг, а саме погоджено, що вартість одного цілодобового посту з 01.02.2008 р. складає 5300,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість охоронних послуг згідно дислокації (додаток 31 до договору) з 01.02.2008 р. складає 15900,00 грн. (з ПДВ) (а.с.16).

У відповідності до п.7.1., п.7.2 договору, за надані послуги замовник сплачує охороні щомісячно суму оплати договору, обумовлену сторонами. Оплата щомісячної суми договору здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним, за безготівковим розрахунком.

Акт про надання охоронних послуг підписується замовником в останній день місяця (п.7.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з листопада 2007 року по квітень 2008 року ПП "Ельба-Інвест" надавались відповідачу послуги з охорони визначених товариством у дислокації об"єктів, про що свідчать відповідні, підписані обома сторонами та згідно п.7.3. договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.18-23).

На підставі листа замовника б/н від 27.05.2008 р., 4 червня 2008 року охорона (ПП "Ельба-Інвест") зняла всі пости охорони (3 цілодобових пости), що були розташовані в с.Деребчин Шаргородського району Вінницької області відповідно договору про надання охоронних послуг №22 від 27.12.2002 р. та дислокації об"єктів, що зафіксовано в акті зняття охорони (постів) (а.с.38).

Згідно пункту 4 акту від 04.06.2008 р. сторони підтверджують, що відповідно до даного акту припиняється дія договору №22 від 27.12.2002 р., крім частини проведення замовником остаточних розрахунків з охороною.

24.09.2008р. Приватне підприємство "Ельба-Інвест" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор" про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг, а саме за послуги з охорони, надані відповідачу у квітні, травні та червні 2008 року на загальну суму 27040 грн. (а.с.2-6).

У зв"язку з частковим погашенням відповідачем боргу по договору про надання охоронних послуг 19.09.2008 р., позивач, у відповідності до ст. 22 ГПК України, звернувся до господарського суду із заявою від 20.10.2008 р. про зменшення суми позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 17390,00 грн. (а.с.57).

У відзиві на позов ТОВ "Шаргородцукор" заперечило проти позовних вимог ПП "Ельба-Інвест", посилаючись на неналежне виконання позивачем протягом травня 2008 року своїх зобов"язань за договором про надання охоронних послуг. Зокрема, відповідач зазначив, що:

- у період з 26 квітня по 11 травня 2008 року невстановленими особами була вчинена крадіжка двигуна з території товариства та транспортерної рамки з території, що охоронялась вартістю 2800 та 5500 грн. відповідно, що було зафіксовано актами від 06.05.2008 р. та від 10.05.2008 р.;

- в ніч з 14.05.2008 р. на 15.05.2008 р. з території відповідача було викрадено 64 комплекти огороджувальної сітки та 20 транспортерних роликів балансовою вартістю 3200,00 грн. та 2000,00 грн. відповідно, про що 15.05.2008 р. складено відповідний акт ;

- в період з 16.05.2008 р. по 19.05.2008 р. з території, що охоронялась, був вкрадений електродвигун вартістю 4000 грн., про що 19.05.2008 р. складено відповідний акт.

У відзиві на позов відповідач посилався також на інші порушення позивачем умов договору, в т.ч. відображені і в акті від 12.05.2008 р. та вказав, що у зв"язку із зазначеними порушеннями, відповідач був змушений звернутися до позивача з листом від 27.05.2008 р. про розірвання договору в односторонньому порядку з 30.05.2008 р.

За результатами розгляду даного господарського спору, господарським судом Вінницької області прийнято рішення від 22.12.2008 р., що оскаржується. Як вбачається зі змісту рішення, суд дійшов висновку, що позивач неналежним чином виконував свої зобов"язання за договором протягом травня-червня, що призвело до істотних збитків відповідача, а тому прийняв рішення про відмову у позові.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

У відповідності до п.4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тобто, оскільки правовідносини між сторонами за договором від 27.12.2002 р. виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , однак, продовжували існувати після набрання чинності цим кодексом (з 1 січня 2004 року), то в даному випадку, до спірних правовідносин застосовуються норми, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) .

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором про надання послуг (охорона).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на наведені приписи чинного законодавства, зокрема, ст. 903 ЦК України, якою передбачено обов"язок замовника оплатити надану послугу, місцевий господарський суд повинен був вичерпно з"ясувати обставини, пов"язані з фактичним наданням замовникові послуг з охорони, зокрема, у травні-червні 2008 року, перевіривши посилання сторін з даного приводу належними засобами доказування; всебічно та повно з"ясувати і об"єктивно, в сукупності з іншими доказами, оцінити причини непідписання відповідачем актів виконаних робіт (надання послуг) за вказаний період.

При дослідженні відповідних обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, колегію суддів враховуються також наступні умови договору.

Відповідно до п.5.1. договору, охорона несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов"язань, зокрема, заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об"єкту під охороною, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання охороною встановленого на об"єкті порядку вивозу (виносу) товарно-матеріальних цінностей (пункт 5.1.1. ).

Згідно п.5.3. договору, факти крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна замовника сторонніми особами, які проникли на об"єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об"єкту, встановлюються органами дізнання, слідства або судом.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що відшкодування замовнику заподіяних з вини охорони збитків здійснюється за поданням замовника охороні постанови органу дізнання, слідства або рішення суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об"єкт, що охороняється. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, складених за участю охорони та звірених з бухгалтерськими даними замовника.

Проте, відповідачем не було надано суду доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов"язань за договором про надання охоронних послуг чи заподіяння йому з вини охорони збитків.

Так, подані відповідачем до суду документи, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень (акти від 06.05.2008р., від 10.05.2008р., від 12.05.2008р., від 15.05.2008р., від 19.05.2008 р., а.с.39-43), складені в односторонньому порядку, а тому не можуть бути належними доказами по справі.

Водночас, постанов органу дізнання, слідства або рішення суду, яким було б встановлено факт крадіжки, грабежу, розбою, знищення або пошкодження майна, тощо з вини працівників позивача, відповідачем не надано. Не подано суду навіть доказів звернення ТОВ "Шаргородцукор" до правоохоронних органів щодо фактів крадіжок його майна, та щодо стосовно яких складено відповідачем вищезазначені акти.

Крім того, у розділі 6 договору сторонами визначено підстави звільнення охорони від відповідальності за збитки. Зокрема, в п.6.3. договору встановлено, що охорона звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником самостійно, без відповідальних працівників охорони, при відсутності письмового повідомлення останньої про час визначення розмірів збитків та зняття товарно-матеріальних цінностей.

У даному випадку, матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення охорони про час визначення розміру збитків, що, відповідно до умов договору, є підставою для звільнення охорони від відповідальності за завдані збитки.

Умовами договору (п.5.7.) встановлено, що претензії по відшкодуванню матеріальних збитків подаються замовником і розглядаються охороною згідно з діючим законодавством.

Згідно ч.1 ст. 906 Цивільного кодексу України, передбачено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, а саме, встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У даному випадку, листом від 27.05.2008р. (а.с.87), ТОВ "Шаргородцукор" повідомило позивача про систематичне невиконання охороною в квітні-травні 2008 року умов договору №22 від 27.12.2002 р. та про одностороннє розірвання вказаного договору згідно п.8.4. договору з 30.05.2008 р.

Листом від 08.06.2008 р. (а.с.45) позивач прийняв пропозицію щодо розірвання договору, та водночас, зазначив, що у зв"язку з отриманням листа відповідача 30.05.2008 р., передача об"єктів охорони буде здійснена найближчим часом.

Фактично, зняття охорони (постів) відбулось 04.06.2008 р., що засвідчено відповідним актом (а.с.38), відповідно до якого і було припинено дію догово ру №22 від 27.12.2002 р.

Тобто, зобов"язання, яке, на думку замовника за договором, було порушено, припинено внаслідок розірвання договору між сторонами.

Що ж до таких наслідків порушення зобов"язання як відшкодування збитків чи сплата неустойки, то вони можуть бути предметом розгляду у іншій справі за відповідним позовом ТОВ "Шаргородцукор" та не є предметом доказування у даному господарському спорі, з огляду на те, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору, не передбачено звільнення замовника від оплати наданих йому послуг.

Так, як уже зазначалось, предметом доказування у даній справі є факт надання охоронних послуг Приватним підприємством "Ельба-Інвест" Товариству з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор" у травні-червні 2008 року. При цьому, у передбаченому договором порядку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000719 від 31.05.2008 р. та №ОУ-0000903 від 04.06.2008 р. відповідачем не підписані (а.с.64,65).

Разом з тим, вказані акти не є єдиними належними доказами надання послуг з охорони у травні 2008 року та з 1 по 3 червня 2008 року; водночас, непідписання даних актів відповідачем не підтверджує факту ненадання йому послуг у вказаний період.

З урахуванням наведеного, у процесі перегляду справи відповідно до ст. 101 ГПК України, судовою інстанцією було досліджено наявні у справі, а також додатково подані, на вимогу ухвал суду згідно ст. 38, 99 ГПК України, докази.

Зокрема, досліджено наказ ПП "Ельба-Інвест" від 01.05.2008р. №5/1 "Про відрядження у зв"язку з виробничою потребою", з якого вбачається направлення у відрядження до ТОВ "Шаргородцукор" працівників позивача у травні 2008 року, та наказ ПП "Ельба -Інвест" від 01.06.2008 р. №6/1, що свідчить про направлення у відрядження до ТОВ "Шаргородцукор" з метою охорони об"єкта працівників позивача з 01.06.2008 р.

Крім того, судом досліджено табель чергувань підрозділу охорони ПП "Ельба-Інвест" на ТОВ "Шаргородцукор" за травень 2008 року (з 01.05.2008 р. по 31.05.2008 р.) та табель чергувань підрозділу охорони за червень 2008 року (з 01.06.2008 р. по 03.06.2008 р.).

Вищевказані документи є належними засобами доказування, які в сукупності з актом зняття охорони (постів), обопільно підписаним сторонами 04.06.2008р., підтверджують факт щодо прийняття об"єкта під охорону та зняття його з охорони, присутності на ньому охоронців підприємства та виконання останніми своїх обов"язків у травні 2008 року та з 01.06.2008 року по 03.06.2008 р.

Отже, надання ПП "Ельба-Інвест" послуг з охорони об"єкту ТОВ "Шаргородцукор" у травні та червні (три дні) 2008 р. є доведеною у відповідності до ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України обставиною, а тому надані позивачем послуги з охорони у цей період, відповідно до ст. 903, 525 ЦК України, підлягають оплаті відповідачем.

У відповідності до умов договору, позивачем нараховано до сплати відповідачу за надані у травні-червні 2008 року послуги з охорони 15900,00 грн. та 1590,00 грн відповідно (рахунки-фактури №СФ-0000719 від 30.05.2008 р. та №СФ-0000903 від 03.06.2008 р., а.с.28,29).

19.09.2008 р. відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, а саме, сплативши за послуги надані у квітні 2008 року (згідно призначення платежу у платіжному дорученні), 9650,00 грн.,

При цьому, як зазначено у заяві про зменшення позовних вимог (а.с.57), борг за квітень 2008 року становив 9550,00 грн., а 100,00 грн. зі сплаченої відповідачем суми зараховано позивачем в погашення заборгованості за послуги, надані у травні 2008 року. Таким чином, за травень 2008 року відповідач заборгував 15800,00 грн., а за червень 2008 року - 1590,00 грн., що разом складає 17390,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 17. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. №01-8/2351 (v2351600-06) надано роз"яснення щодо правових наслідків зменшення розміру позовних вимог, а саме зазначено, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин справи, позов ПП "Ельба-Інвест" щодо стягнення вказаної суми - 17390,00 грн. підлягає задоволенню, а відповідно, рішення місцевого господарського суду щодо відмови у позові - підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельба-Інвест", м.Київзадовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 22 грудня 2008 р. у справі №2/177-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор" (23532 с. Деребчин, Шаргородського району Вінницької області вул. Леніна, 1, МФО 302010, код ЄДРПОУ 31870748) на користь Приватного підприємства "Ельба-Інвест" (03057, м.Київ, вул. Молдавська, 2 офіс 55, МФО 300131, код ЄДРПОУ 31808088) 17390,00 грн. боргу, 173,90 грн. витрат по оплаті державного мита, 75,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу № 2/177-08 повернути до господарського суду Вінницької області.