На розгляд суду передано вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 133525,00грн. орендної плати з 29.05.2008 по 01.12.2008 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2009 у справі №51/291 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на необґрунтованості позовних вимог, оскільки орендні правовідносини між сторонами припинились у зв'язку з припиненням дії договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 133525,00грн. за оренду офісного приміщення.

В обгрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач наполягає на тому, що договір оренди, укладений між сторонами, продовжує свою дію, оскільки відповідач заперечує проти припинення договірних відносин, а у судовому порядку питання щодо розірвання договору не вирішувалося. Судом не з'ясовано підстави, у відповідності до яких відповідач має намір розірвати договір, а нотаріально завірена заява відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку не може імперативно позбавити юридичної сили договір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г. - головуюча; Алданова С.О., Моторний О.А.) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.03.2009.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 16.03.2009, у зв'язку з перебуванням судді Моторного О.А. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г. - головуюча, Алданова С.О., Шапран В.В.

В судове засідання 17.03.2009 з'явився представник відповідача. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, а звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Розглянувши вищезазначене клопотання та заслухавши думку представника відповідача щодо заявлено клопотання, судова колегія вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні представника позивача. При цьому, судом також враховано, що явка представників сторін у засідання апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, а тому колегія суду вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі та просив Київський апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими.

У наданих суду письмових поясненнях щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначив, що умов договору, зокрема підпункт 8.4 пункту 8 договору допускається дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, а зазначені умови повністю відповідають вимогам статей 651 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України (435-15) ) та статті 188 Господарського кодексу України (далі- ГК України (436-15) ). Посилання позивача на частини 2-4 статті 188 ГК України є безпідставними, оскільки зазначеними нормати врегульовано порядок дострокового розірвання договору за згодою сторін у тому випадку, якщо договором не передбачено можливість його розірвання в односторонньому порядку. Матеріалами справи також підтверджується факт використання майна, що є предметом договору оренди, третьою особою, що підтверджує факт визнання позивачем, що договір є розірваним, отже вимоги про стягнення орендної плати з відповідача є необґрунтованими.

Крім того, відповідач звернувся до суду з повідомленням про понесення судових витрат пов'язаних з розглядом даної справи судом апеляційної інстанції у вигляді витрат в сумі 35000,00грн. на послуги адвокатів, які відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

Між позивачем та відповідачем 17.07.2006 було укладено договір орендинежилого приміщення (далі-договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування на умовах оренди нежиле приміщення - комплекс загальною площею 171,7кв.м., розташований за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1 (підпункт 1.1 пункту 1 договору).

Зазначений факт підтверджується актом приймання - передачі нежилого приміщення від 17.07.2006, підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками осіб.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору, строк оренди встановлено сторонами з 17.07.2006 по 17.07.2009 та починається з дати підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6 договору відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі згідно вимог договору, розмір яких визначено підпунктами 4.2. та 4.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується письмовими поясненнями позивача 14.02.2008 відповідачем на адресу позивача було направлено лист №412 від 14.02.2008, в якому відповідач, у зв'язку зі зміною організаційної структури, запропонував позивачеві достроково, з 20.05.2008, або в інший термін до цієї дати розірвати договір оренди.

У відповідь на зазначене звернення, позивач направив на адресу відповідача лист від 27.05.2008, яким зазначив, що вищевказаними діями відповідач порушує вимоги чинного законодавства України в частині розірвання договору в односторонньому порядку. Також позивач наголосив на тому, що якщо відповідач має намір достроково припинити орендні правовідносини між сторонами, то позивач має право звернутися до відповідача з вимогою компенсувати йому понесені витрати по виконанню ремонтно - будівельних робіт.

Відповідач, листом №1544 від 11.06.2008 повідомив позивача, що договір розірвано достроково з 02.06.2008, про, що свідчить заява відповідача зареєстрована в реєстрі за №3420, яка передана позивачеві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною.

Посилаючись на те, що вищезазначена заява не може бути підставою розірвання договірних відносин, оскільки розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за період з 29.05.2008 до 01.12.2008 згідно договору оренди від 17.07.2006, який, на думку позивача, є чинним станом на день розгляду справи.

Підпунктом 3.2 пункту 3 договору передбачено, що строк оренди може бути скорочено або подовжено лише за згодою сторін, за винятком випадків дострокового припинення, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до підпункту 8.4 пункту 8 договору, у випадку односторонньої відмови позивача або відповідача від договору, сторона, виступаюча ініціатором розірвання даного договору повинна повідомити в письмовій формі іншу сторону за 3 місяці.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що звертаючись до позивача з нотаріально засвідченою заявою, зареєстрованою за №3420, відповідач реалізував своє право на односторонню відмову від договору з дотриманням порядку та строків, погоджених сторонами в договорі.

Надані відповідачем акт обстеження об'єкту оренди від 22.09.2008 та додатки до нього підтверджують той факт, що будівля в м. Кіровограді по вул. Урожайній, 19 використовується як офіс іншою особою, а саме: Фінансовою групою "Страхові традиції".

Стаття 291 ГК України передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Виходячи з приписів статті 188 ГК України, зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, зважаючи на те, що підстави для реалізації відповідачем свого права на односторонню відмову від договору оренди визначено сторонами на власний розсуд і погоджено ними в добровільному порядку підпунктом 8.4 пункту 8 договору, суд дійшов висновку, що вказані умови є обов'язковими для виконання відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач не довів факту користування відповідачем приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Кіровоград, АДРЕСА_1 після припинення дії договору; доказів, представлених відповідачем щодо користування вказаним приміщенням іншою особою - Фінансовою групою "Страхові традиції" не спростував.

Відповідно до положень Господарського кодексу України (436-15) , як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту зазначених норм випливає, що орендна плата сплачується орендарем на користь орендодавця за користування об'єктом оренди.

Оскільки, у зв'язку з достроковою відмовою відповідача від договору з 02.06.2008, договір оренди припинив свою дію, відповідач втратив статус орендаря та не продовжував користуватися приміщенням, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам за період з 29.05.2008 по 01.12.2008 є необгрнутованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2009 у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, та не вбачає підстав для його скасування.

В процесі розгляду апеляційної скарги, відповідач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи у Київському апеляційному господарському суді у розмірі 35000,00грн.

Відповідно до приписів статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (аналогічна позиція міститься в пункті 1 роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

На підтвердження своїх вимог відповідачем надано суду договір про надання послуг адвоката та представництво в суді, укладений 20.02.2009 між відповідачем та Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма Ілляшев і Партнери". Предметом зазначеного договору є представництво інтересів відповідача в Київському апеляційному господарському суді у справі №51/291. Відповідно до пункту 3 якого відповідач зобов'язувався своєчасно здійснювати розрахунки з юридичною фірмою у повній відповідності з положеннями цього договору. Вартість послуг юридичної фірми за представництво в Київському апеляційному господарському суді, що надаються у відповідності з договором становить 35000,00грн. в тому числі ПДВ 5833,33грн. (підпункт 5.1 пункту 5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатським об'єднанням "Юридична фірма Ілляшев і Партнери" було виставлено позивачу рахунок №7/АО від 20.02.2009 на суму 35000,00грн. за адвокатські послуги щодо представництва інтересів у Київському апеляційному господарському суді у справі №51/291 за позовом ОСОБА_1.

02.03.2009 відповідачем було перераховано Адвокатському об'єднанню "Юридична фірма Ілляшев і Партнери" грошову суму у розмірі 35000,00грн., що підтверджується банківською випискою, копію якої залучено до матеріалів справи.

Оскільки нормами чинного законодавства, зокрема статтями 44 та 49 ГПК України, не встановлено обмежень щодо розміру суми витрат на послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню, судова колегія вважає, що заявлена позивачем сума підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що витрати, пов'язані з наданням послуг адвокатами, є судовими витратами та не входять до суми позову, а стягуються окремо від неї. Тому при заявленні до стягнення суми судових витрат не потрібно збільшувати та сплачувати державне мито.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів,-

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2009 у справі №51/291 без змін.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(м.Кіровоград, АДРЕСА_1; р/рНОМЕР_1 в Укрексімбанку м.Кіровоград, МФО 323389, код ЄДРПОУ 2151404565, а в разі відсутності грошових коштів з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04112, м.Київ, вул.Дегтярівська, 62; п/р26509001305735 в "Райффайзенбанк Україна", МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) 35000(тридцять п'ять тисяч)грн.00коп.- витрат на оплату адвокатських послуг за розгляд справи у Київському апеляційному господарському суді.