ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року м. Київ
( Додатково див. рішення апеляційного суду Донецької області (rs9289506) )
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,
Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до ОСОБА_3 про стягнення збитків за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" (далі – ВАТ "Донецькобленерго") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 березня 2009 року під час технічної перевірки електролічильника у будинку АДРЕСА_1, власником якого є відповідач, було виявлено порушення останнім Правил користування електричною енергією для населення (далі – Правила) (1357-99-п) , а саме самовільне підключення проводів (електроустановок, токоприймачів) до мережі енергопостачальника прихованою електропроводкою, знайти яке представники енергопостачальника при контрольній перевірці не мали можливості (безоблікова розетка), про що складено відповідний акт. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив відшкодувати завдані відповідачем матеріальні збитки в розмірі 11 005 грн. 70 коп.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 5 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2010 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" заподіяні збитки в розмірі 1 105 грн. 70 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов ВАТ "Донецькобленерго", апеляційний суд виходив із того, що при складанні акта про порушення Правил був присутній ОСОБА_4, родич відповідача, який і підписав акт, погодившись з виявленими порушеннями. Крім того, акт був підписаний ще трьома працівниками ВАТ "Донецькобленерго", які засвідчили правильність його складання. Особи, що підписали акт, не зробили зауважень і не заперечували проти виявленого порушення.
Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки їх суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Так, судом установлено, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1, згідно з актом про порушення Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) від 18 березня 2009 року, який був підписаний ОСОБА_4 і трьома працівниками ВАТ "Донецькобленерго", у будинку виявлено самовільне підключення проводів (електроустановок, токоприймачів) до мережі енергопостачальника прихованою електропроводкою, знайти яке представники енергопостачальника не мали можливості (безоблікова розетка).
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (z0919-99) (далі – Методика).
Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 53 Правил (1357-99-п) у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.
У ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а згідно з п. 2 Правил (1357-99-п) об’єктом споживача є житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування .
Проте у порушення зазначених норм закону апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4, який є родичем ОСОБА_3, але не є членом його сім’ї, є споживачем у будинку, в якому він користується послугами електропостачання та дозволив працівникам позивача провести перевірку.
При цьому апеляційний суд, ухвалюючи рішення, фактично виходив із припущення, що ОСОБА_4 користується послугами електропостачання, без доведення цих обставин. Однак, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Крім того, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України апеляційний суд не дав оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 не є членом його сім’ї, зареєстрований за іншою адресою, мешкає разом зі своїм батьком, а отже не дав правової оцінки складеному акту відповідно до вимог наведених вище положень закону.
У зв’язку з наведеним, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.В. Патрюк
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко