розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Самрад" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 11 грудня 2008 року у справі №5020-5/472

за позовом приватного підприємства "Самрад" (вул. Федорівська, 20, Севастополь, 99013)

до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040)

Домоуправління №2 КЕЧ Ялтинського району при військовій частині А 4515 (вул. Федорівська, 53, Севастополь, 99013)

про визнання недійсним рішення комісії оформленого протоколом №309 від 12.06.2007.

Приватне підприємство "Самрад" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання недійсним рішення відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", оформлене у вигляді протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил споживання електричної енергії №309 від 12.06.2007 року та стягнення з відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 10777,68 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя І.В. Євдокімов) в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заподіяної шкоди у сумі 10777,68грн. - відмовлено, провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення (оформленого у вигляді протоколу) засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил споживання електричної енергії №309 від 12.06.2007 - припинено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем правомірно було визначено вартість неврахованої електроенергії, а спори про визнання недійсними рішень постачальників електроенергії, які оформлені у вигляді протоколів засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною енергією, не підлягають розгляду господарськими судами, оскільки такі рішення не є актами, що породжують права та обов’язки у сторін.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у позивача станом на момент проведення перевірки не було заборгованості за спожиту електроенергію тобто не було підстав для визначення вартості неврахованої електроенергії, а також тим, що оформлене протоколом рішення комісії, прийняте за результатом розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією, за своєю правовою природою є актом ненормативного характеру, який має обов'язковий характер для споживача щодо сплати вартості недоврахованої електричної енергії.

У судовому засіданні 16 березня 2009 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача –відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" –проти вимог скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник відповідача –Домоуправління №2 КЕЧ Ялтинського району при військовій частині А 4515 –у засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2007 року представниками відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" була проведена перевірка дотримання Правил користування електричною енергією з боку приватного підприємства "Самрад".

За результатами перевірки був складений акт №0095243 від 08.06.2007 року, згідно якому було виявлено порушення пункту 5.1 Правил користування електричною енергією - самовільне підключення.

Зазначеним актом також підтверджено, що вказане порушення Правил було усунено шляхом відключення.

Відповідно до протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил споживання електричної енергії №309 від 12.06.2007 року було визначено вартість електроенергії, яку було спожито приватним підприємством "Самрад" без укладання договору з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго", у розмірі 8233,68 грн.

13.06.2007 року відповідачем був наданий рахунок-акт №28742 за відпущену електроенергію з 09.05.2007 року по 08.06.2007 року вартістю 8233,68 грн. з посиланням на договір №5532, який у свою чергу було укладено сторонами 16.06.2007 року.

Зазначені обставини стали підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу приватного підприємства "Самрад" такою, що підлягає частковому задоволенню, у зв’язку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, пунктом 6.41 Правил користування електричною енергією встановлено, що у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.

Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

Згідно пункту 6.42. Правил на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Позивач просив суд визнати недійсним протокол №309 від 12.06.2007 року засідання комісії позивача з розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією.

Згідно Роз'ясненням президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/53 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (v5_35800-00) " (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до пункту 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.

Крім того, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом способом, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржуване рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією у формі протоколу №309 від 12.06.2007 року за своїми ознаками до таких актів не відноситься.

В переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як визнання протоколу засідання комісії з розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією недійсним, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Отже, спірне рішення, оформлене протоколом №309 від 12.06.2007 року, може бути використане в якості доказу у разі звернення з позовом до суду відповідачем і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічну думку підтримано Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2008 року у справі №2-25/2539-2008, а також Верховним судом України у постанові від 12.06.2007 року у справі №07/181.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі підпункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з непідвідомчістю вказаного спору господарським судам.

Також господарський суд першої інстанції під час вирішення спору дійшов висновку, що оскільки позивач добровільно сплатив суму штрафних санкцій у розмірі 8233,68 грн., тому зазначену суму було правомірно визначено постачальником електроенергії.

Проте, з зазначеним висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може у зв’язку з тим, що це було умовою для підключення до електричних мереж, оскільки без електричної енергії неможливо було здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до вимог пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

А згідно частині 5 статті 277 Господарського кодексу України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Пунктом 6 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року N122 (122-2006-п) , на підставі акта виявлених порушень енергопостачальник розраховує розмір завданих внаслідок викрадення електричної енергії збитків та надсилає споживачеві електричної енергії рахунок для їх оплати.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" виходило з того, що користування електроенергією без укладення договору з ним призвело до спричинення збитків у вигляді спожитої не облікованої енергії за період з 09.05.2007 року по 08.06.2007 року.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між приватним підприємством "Самрад" та Домоуправлінням №2 КЕЧ Ялтинського району при в/ч А 4515 21.02.2001 року був укладений договір №5 на забезпечення електричною енергією суборендарів, запітаних від мереж жилих будинків ДУ-2 КЕЧ Ялтинського району, яким зокрема визначені умови постачання електричної енергії.

Пунктом 4 договору визначено, що договір діє з 21.02.2001 року до 31.12.2001 року та вважається продовженим на наступний період, якщо за місяць до закінчення договору не надійшло заяви від однієї з сторін про його припинення.

Будь-яких заяв про припинення вказаного договору від сторін не надходило, приватне підприємство "Самрад" своєчасно сплачувало вартість спожитої електричної енергії, тому на момент складання акту про порушення Правил користування електричною енергією №0095243 від 08.06.2007 року позивач не мав заборгованості перед Домоуправлінням №2 КЕЧ Ялтинського району при в/ч А 4515.

У відзиві на позов Домоуправління №2 КЕЧ Ялтинського району вих. №47 від 24.09.2008 року зазначено, що споживання електричної енергії приватним підприємством "Самрад" здійснюється через спільний прилад обліку, відповідно до показників якого ДУ-2 КЕЧ Ялтинського району розраховується з відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за спожиту електроенергію за договором №3648а. Заборгованості у ДУ-2 КЕЧ Ялтинського району перед ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" не має, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2007 року.

Таким чином, споживання електроенергії приватним підприємством "Самрад" без укладання договору не завдало будь-яких збитків відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго", у зв’язку з чим неправомірним було виставлення рахунку-акту №28742 від 13.06.2007 року на суму 8233,68 грн., оскільки призвело до безпідставної повторної сплати вартості електроенергії, більш того, за умови що вказаний рахунок посилається на договір, який було укладено пізніше за часом.

Згідно вимогам частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи викладене, сума коштів, сплачена приватним підприємством "Самрад" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за рахунком-актом №28742 від 13.06.2007 року у розмірі 8233,68 грн., є безпідставно набутим та підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується інших позовних вимог про стягнення суми збитків у розмірі 2544,00 грн., то судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки позивачем не було надано жодного належного доказу у підтвердження заявлених вимог, як того вимагають норми статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 8233,68 грн. безпідставно набутих грошових коштів, а рішення господарського суду першої інстанції у свою чергу підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Самрад" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 грудня 2008 року у справі №5020-5/472 скасувати у частині відмови у задоволенні позову.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 05471081) на користь приватного підприємства "Самрад" (вул. Федорівська, 20, Севастополь, 99013, код ЄДРПОУ 23199702) 8233,68 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 123,51 грн. держаного мита, 90,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.