Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2009 р. Справа № 5/365-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О. А., судді Білоусова Я.О.(доповідач), Пуль О.А.
при секретарі Анікіній К.Є.
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко І.М., довіреність № 221/10 від 31.12.2008р.
відповідача - Хижняка О.В., довіреність № 4554 від 22.12.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3029 С/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.08р у справі № 5/365-08
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ,
до ТОВ "Сумитеплоенерго", м. Суми,
про стягнення 3240808,17 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.2008р. (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено. З відповідача стягнуто 2073245,26 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 226390,09 грн. пені, 840689,62 грн. інфляційних збитків, 100483,20 грн. 3% річних, 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення суми боргу 2073245,26 грн.; змінити розмір штрафних санкцій до 10% від їх загального розміру (116756,29 грн.).
Представник відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення місцевого суду залишити без змін. Посилається, зокрема, на те, що відповідачем взагалі не подавалось до суду першої інстанції жодного клопотання про зменшення пені, а тому твердження щодо того, що суд безпідставно не скористався п.3 ст. 83 ГПК України є абсолютно безпідставними та необгрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
29.12.2006р. між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", постачальником, та ТОВ "Сумитеплоенерго", покупцем, укладено договір № 06/06-1690 ТЕ-29 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2007р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу.
Відповідно до п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводяться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Матеріалами справи, зокрема копіями актів приймання-передачі природного газу підтверджується факт отримання відповідачем природного газу на загальну суму 41517338,29 грн.
Однак, порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 2073245,26 грн.
Відповідач проти суми боргу не заперечує, посилаючись, зокрема на те, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної плати спожитого газу, викликане незадовільною оплатою з боку населення м.Суми за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов’язання покупця по зазначеному вище договору, в зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2073245,26 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до п.7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожень день прострочення платежу.
Отже стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.
Згідно з наданим позивачем розрахунком відповідачеві нарахована пеня за період з 25.01.08р. по 25.07.08р. у розмірі 226390,09 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму заборгованості нараховані інфляційні у розмірі 840689,62 грн. та 3% річних у розмірі 100483,20 грн., які також є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається, зокрема на те, що на день винесення оскаржуваного рішення, заборгованість відповідача у сумі 2073245,23 грн. перед позивачем, що є предметом розгляду даної справи, була відсутня, так як 15.10.2008р. ним було отримано субвенцію з місцевого бюджету за невідповідність фактичної вартості теплової енергії, затвердженим органами місцевого самоврядування тарифам в розмірі 2073245,23 грн., яка в той же день була перерахована платіжним дорученням № 55 від 15.10.2008р. на рахунок позивача. Відповідач посилається на те, що його представник, що був прийсутнім під час судового засідання не був повідомлений про сплату заборгованості в частині основного боргу, в той час як позивач, на думку апелянта, зловживаючи своїми процесуальними правами, свідомо не повідомив суд про погашення заборгованості відповідачем.
Колегія суддів не приймає до уваги наведені посилання з огляду на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням того, що відповідачем своєчасно не було надано суду першої інстанції доказів в обгрунтування сплати суми основного боргу в розмірі 2073245,23 грн., то наведені обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду від 23.10.2008 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у даному випадку апелянт має право скористатися правом наданим йому статтею 117 ГПК Ураїни.
Також відповідач в апеляційній скарзі просить зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від їх загального розміру (116756,29 грн.) посилаючись, зокрема на те, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Тобто зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) це виключно право, а не обов'язок суду і це право надано суду до винесення рішення у справі, а як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції ніяких клопотань щодо зменшення розміру штрафних санкцій з відповідним обгрунтуванням, не надавалось.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2008 року по справі № 5/365-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2008р. у справі № 5-365-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписаний 18.03.2009р.
Головуючий суддя Істоміна О. А. Судді Білоусова Я.О. Пуль О.А.