16.12.2008р. Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернувся з позовом до Акціонерного комерційного банку "Національний кредит", м. Київ в особі Калінінської філії в АДРЕСА_1про стягнення не перерахованих грошових коштів у сумі 90 500 грн. 00 коп., пені у сумі 2 324 грн. 07 коп.

Рішення від 22.12.2008р. у справі № 33/191 господарський суд Донецької області (суддя Азарова З.П..) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що платіжні доручення №№ 968 від 29.10.2008р., 969 від 21.11.2008р. на загальну суму 90 500 грн. 00 коп. були прийняті до виконання, однак грошові кошти не були списані з рахунку платника, не надійшли до отримувача. Банк відповідає за невиконання доручення,тому клієнт має право на пред'явлення вимог про зобов'язання виконати платіжні доручення, а не про стягнення з банку не перерахованих коштів. Право власності клієнта на вказані кошти не змінюється, не оспорюється, тому підстави для їх стягнення з банку відсутні.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд ухвали

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідно абз.1 ч.3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Апелянт вважає, що у цій нормі чітко говориться про те, що мова йде про заборону стягнення у процесі виконавчого провадження, а не винесення рішення при здійсненні правосуддя.

Відповідно до абз.2 ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на протязі дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф и пеня), інші фінансові санкції.

Згідно ч.5 ст.85 цього Закону після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Зазначає, що ним заявлена пеня у розмірах, які діяли до дати введення мораторію. За період, в який введений мораторій, пеня ним не нараховувалась, тому вважає, що винесення рішення на його користь у цій частині не веде до порушення законодавства. Посилається на те, що пред'явити до сплати пеню він зможе тільки після закінчення дії мораторію.

Вважає, що неправильне трактування судом першої інстанції норм закону приводить до порушення його прав двічі, оскільки з вини банку не перерахований ПДВ та у податковому органі на позивачі рахується недоїмка по сплаті ПДВ до бюджету, у зв'язку з чим, він не може отримати свідоцтво по єдиному податку.

Згідно ч.1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний здійснювати для клієнта операції, які передбачені для розрахунків даного виду законом, тому на думку позивача, закон не забороняє йому як приватному підприємцю, зняти кошти зі свого рахунку у будь-якій кількості.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідач вважає, що рішення господарського суду Донецької області винесено правомірно і у відповідності до норм чинного законодавства.

Посилається на те, що грошові кошти позивача обліковуються на його поточному рахунку і вони не належать банку, тому вимоги позивача про їх стягнення є безпідставними. Платіжні доручення позивача були прийняті до виконання і оприбутковані на позабалансовий рахунок. Банк повинен здійснювати послуги -розрахункові операції з грошовими коштами клієнта відповідно до його платіжних доручень.

Вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2324грн.07коп. не підлягає задоволенню, оскільки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

01.03.2008р. Акціонерний комерційний банк "Національний кредит" м. Київ в особі Калінінської філії в АДРЕСА_1та Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1уклали договір банківського рахунку № 2235 (а.с.10-16), згідно якому банк відкриває поточний рахунок клієнту та забезпечує здійснення розрахункових операцій відповідно до договору та вимог законодавства України.

На виконання умов договору позивач, передав банку для здійснення переказу готівки Управлінню державного казначейства в Куйбишевському районі АДРЕСА_1а 43 000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 968 від 29.10.2008р. і 47 500 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 969 від 21.11.2008р. (а.с.17-20).

Згідно довідки Калінінської філії в АДРЕСА_1Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" станом на 30.01.2009р. на поточному рахунку НОМЕР_1, який належить СПД - фізичній особі ОСОБА_1, обліковується 88860грн.25коп.

Банк прийняв до виконання вказані платіжні доручення позивача, але залишив їх без виконання, враховує на позабалансовому обліку 9804 несплачені платіжні доручення № 969 від 21.10.2008р. на суму 47500грн., № 968 від 29.10.2008р. на суму 41450грн. (повна сума платіжного доручення 43000грн., частково сплачено -1550грн., залишок 14450грн.) (а.с.34).

Позивач нарахував пеню згідно ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" за період з 23.10.08р. по 2.12.08р. 1984 грн.45 коп. з 22.11.08р. по 2.12.08р.339 грн.62 коп..

Постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008р. був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача строком на 6 місяців з 19.12.2008р. до 18.06.2009р. та призначена тимчасова адміністрація банку

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Згідно статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, який є центральним банком України і його правовий статус визначається Законом України "Про Національний банк України" (679-14) .

Статтею 56 вказаного Закону закріплено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, вони є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову

адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.

Відповідно до ст. 85. вищезазначеного закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом (2121-14) та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (2121-14) .

Згідно ст..2 Закону України " Про банки та банківську діяльність" (2121-14) мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

неплатоспроможність банку - неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою НБУ від 19.12 2008р. №439 призначена тимчасова адміністрація в АКБ " Національний кредит" у зв'язку з порушенням банком нормативів ліквідності -наявність прострочених (невиконаних) протягом робочих днів зобов'язань за розрахунковими документами клієнтів, та порушення банком поточної ліквідності, що створює істотну загрозу платоспроможності банку;

відповідач не виконав свої зобов'язання за договором банківського рахунку № 2235 з позивачем та не виконав доручення по перерахуванню з його рахунку коштів за платіжними дорученнями № 968 від 29.10.2008р. на 43 000 грн. 00 коп. і № 969 від 21.11.2008р. на суму 47 500 грн. 00 коп. (а.с.17-20), які були прийняті банком, про що свідчить штамп банку про одержання платіжного документу, платіж був здійснений лише на суму 1450грн. за платіжним дорученням № 968.;

позивач нарахував пеню згідно ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" за період з 23.10.08р. по 2.12.08р. 1984 грн.45 коп. з 22.11.08р. по 2.12.08р.339 грн.62 коп., тобто строки виконання зобов'язання, за які нараховано неустойку, настали до введення мораторію та тимчасової адміністрації, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за невиконання банком зобов'язань за договором банківського рахунка у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначенням тимчасової адміністрації .

Щодо позовних вимог про стягнення не перерахованих грошових коштів у сумі 90 500 грн. 00 коп., то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони заявлені необґрунтовано.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. 3.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта встановлені статтею 1073 ЦК України, згідно якої у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таких правових наслідків,як стягнення з банку на користь клієнта, у зв'язку з порушенням банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, у розмірі не перерахованих сум, названа стаття не містить.

За таких підстав, колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст.99, ст.101, ст.102, п.1 ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судова колегія, -

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009р. (підписане 05.02.2009р.) по справі № 1/198 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.