КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2009 № 8/378
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032391) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пушкарьов Ю.М. – директор;Козій М.М. – представник за дов. б/н від 01.12.2008;
від відповідача - Журавльова В.В. – представник за дов. б/н від 08.07.2008;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2008
у справі № 8/378 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек"
про стягнення 44681,10 грн.
Суть рішення та апеляційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" (далі – позивач) у листопаді 2008 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 41230,00 грн. основного боргу, 574,12 грн. штрафних санкцій з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, 2061,50 грн. 5% штрафних санкцій згідно п. 4.12 та п. 3.1.9 договору, 114,57 грн. 3% річних та 700 грн. інфляційних, а також 446,82 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 8/378 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 41230,00 грн. основного боргу, 574,12 грн. пені, 2061,50 грн. штрафу, 114,57 грн. трьох відсотків річних, 700,91 грн. збитків від інфляції, 446,81 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване приписами статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України з огляду на невиконання відповідачем грошових зобов’язань за договором № 1704 на транспортне експедирування належним чином, у встановлений вказаним договором строк. Крім того, позовні вимоги щодо стягнення 574,12 грн. пені, 2061,50 грн. штрафу, 114,57 грн. трьох відсотків річних та 700,91 грн. збитків від інфляції суд першої інстанції визнав правомірними, з огляду на п. п. 4.11, 4.12 договору та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СканТек" звернулося до Київський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 8/378, і прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скантек". Також апелянт просив покласти на позивача судові витрати за розгляд апеляційної скарги (з урахуванням уточнення до апеляційної скарги).
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не був повідомлений про час і місце засідання справи та не мав змоги захищати свої інтереси у суді, згідно статей 43, 22 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 у справі № 8/378, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.
04.02.2008 від позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду міста Києва у справі № 8/378 від 12.12.2008 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розгляд апеляційної скарги у даній справі неодноразово відкладався, а також оголошувалася перерва у судовому засіданні відповідно до приписів статті 77 ГПК України.
В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 24.02.2009 представник позивача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-283тр від 22.09.2008 та № ОУ – 319тр від 23.10.2008, яке було задоволено судом у відповідності до приписів статті 101 ГПК України.
06.03.2008 від відповідача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшло заперечення щодо долучення до матеріалів справи наданих позивачем доказів, яке було відхилено Київським апеляційним господарським судом, як необґрунтоване.
В судове засідання 12.03.2009 з’явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києві від 12.12.2008 у справі № 8/378 скасувати і прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду міста Києві від 12.12.2008 у справі № 8/378 залишити без змін. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу лише тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не відмовляється від того, що дійсно винен кошти позивачу за виконані послуги згідно укладеного між ними договору. Також позивач просив суд апеляційної інстанції накласти арешт на всі виявлені розрахункові рахунки відповідача.
Вказане клопотання позивача було відхилене Київським апеляційним господарським судом, як необґрунтоване та безпідставне, а також таке, що не відповідає приписам статті 66 ГПК України.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Зважаючи на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи вказане рішення в порядку розділу ХІІ ГПК України (1798-12) , не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача в розумінні статті 66 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 17.04.2008 між відповідачем (експедитор-замовник) та позивачем (експедитор-виконавець) було укладено генеральний договір № 1704 (далі - договір) на транспортне експедирування, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між "експедитором-замовником" та "експедитором-виконавцем" при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника по замовленням заявника "експедитора-замовника" та пов’язаних із ними різноманітних послуг.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе повноваження і обов’язки від імені та за кошти відповідача здійснити пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом (п. 1.2. договору).
Сторони узгодили, що згідно із п. 2.1. договору на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою відповідача і передається позивачу за допомогою факсимільного зв’язку та є невід’ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.5 договору замовлення (заявка) є невід’ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в замовленні (заявці).
Відповідно до п. 3.1.9 договору відповідач зобов’язується оплатити послуги позивача на умовах, зазначених у даному договорі.
Згідно п. 5.1 договору вартість перевезення (ставка) та валюта розрахунків узгоджується сторонами в замовленні (заявці).
На підставі заявок на перевезення автомобільним транспортом № 16/09/08 від 16.09.2008 та 10/10/08 від 10.10.2008 позивачем були надані послуги з перевезення вантажу (копії заявок знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно п. 5.2. договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється відповідачем протягом 5-ти банківських днів з моменту надання позивачем оригіналів документів, а саме: даного договору, акта виконаних робіт, рахунка-фактури з прикладеною копією товарно-транспортної накладної (СMR, TTH) й оригінальних квитанцій за додаткові витрати позивача підтверджених відповідачем (штраф за перевантаження, оплата конвою, наявність наднормових простоїв під навантаженням, розвантаженням і митним оформленням, штраф за скасування завантаження і т.п.).
Згідно п. 5.3 договору за згодою сторін відповідач може здійснювати попередню оплату за перевезення. Розмір авансу та термін оплати обумовлюється в замовленні (заявці) на перевезення.
Так, сторонами в заявці було погоджено, що оплата здійснюється відповідачем на протязі 10-ти банківських днів з моменту пред’явлення оригіналів вищевказаних документів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач за надані позивачем послуги з перевезення вантажу здійснив лише попередню оплату в розмірі 30% від суми фрахту за двома заявками на суму 17 670,00грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка вступила в силу 12.04.1994, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Вантажна накладна повинна містити такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01.10.2008 на адресу відповідача були направлені документи відповідно до п. 5.2 договору, а саме: заявка № 16/09/08 від 16.09.2008, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-283тр від 17.09.2008, копія СMR № 01796 від 17.09.2008 з оригінальною печаткою вантажоодержувача, рахунок фактура № СФ-283тр від 17.09.2008 та податкові накладні №681 від 22.09.2008, № 682 від 22,09,2008, № 683 від 22.09.2008.
Тоді як, копія СMR № 0003986 від 14.10.2008 з документами в порядку п. 5.2 договору були направлені відповідачу разом з позовною заявою відповідно до опису вкладення (аркуш справи 9), лише 25.11.2008.
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції права позивача, що випливають з заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/10/08 від 10.10.2008 відповідачем порушені не були, оскільки строк оплати виконаних робіт за вказаною заявкою не настав.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок господарського суду міста Києва про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41230,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки в порушення п. 5.2 договору позивач направив відповідачу документи про виконання наданих послуг за заявкою № 10/10/08 від 10.10.2008 лише 25.10.2008 разом з позовною заявою, а отже строк оплати відповідачем виконаних позивачем послуг станом на день звернення останнього з позовом до суду не настав.
Зважаючи на встановлене, Київський апеляційний господарський суд в дійшов висновку про скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 8/378 та постановлення нового рішення про стягнення боргу лише за заявкою на перевезення автомобільним транспортом № 16/09/08 від 16.09.2008 на суму 20 440,00 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги згідно заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/10/08 від 10.10.2008.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що з вказаною вимогою Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" не позбавлене права звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" в загальному порядку.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Київський апеляційний господарський суд критично оцінив акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № ОУ-319тр від 23.10.2008 та №ОУ-283тр від 22.09.2009, оскільки вказані акти лише підтверджують надання позивачем послуг з перевезення багажу на загальну суму, проте не встановлюють строки оплати за вказані послуги. Строки оплати за виконані послуги встановлені у заявках на перевезення, які в силу п. 2.5 договору є пріоритетними.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушень зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 4.11 договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних послуг експедитор-замовник виплачує експедитору-виконавцю штраф в розмірі подвійної ставки НБУ, дійсний в період затримки розрахунків, від суми заборгованості за кожний день затримки.
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що штраф, передбачений п. 4.11 договору, за своєю правовою природою є пенею.
Згідно п. 4.12 договору за невиконання експедитором-замовником пунктів 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9, 3.1.10 цього договору експедитор-замовник виплачує експедитору-виконавцю штраф в розмірі 5% від вартості перевезення (ставки), встановленій в замовленні (заявці).
Пунктом 3.1.9 до обов’язків експедитора-замовника крім іншого віднесено обов’язок оплатити послуги експедитора-виконавця на умовах, зазначених у даному договорі.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Зважаючи на те, що Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу у сумі 20440,00 грн., суд апеляційної інстанції в зв’язку з вищевикладеним здійснив перерахунок пені (в розумінні п. 4.11 договору) та штрафу (в розумінні п. 4.12 договору) та виходив саме з цієї суми основного боргу, за період (з врахуванням 10 банківських днів) з 15.10.2008 по 24.11.2008 та встановив, що вони становлять 536,13 грн. пені та 1022,00 грн. штрафу по заявці на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 16/09/08 від 19.09.2008. В решті стягнення штрафних санкцій, зокрема 3% річних, по вказаній заявці – відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що сторони в договорі погодили інший розмір неустойки, ніж передбачені законодавством, три проценти річних від простроченої суми, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на підставі цієї норми матеріального права.
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок індексу інфляції за час прострочення, з урахуванням задоволення основного боргу у сумі 20440,00 грн., встановив, що він становить 347,48 грн. інфляційних.
Щодо заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10/10/08 від 10.10.2008, то Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) зі змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
В матеріалах справи відсутні повідомлення з відміткою про вручення ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2008 про порушення провадження у справі № 8/378 відповідачу.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 12.12.2008 відповідача не було.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процессу.
Відповідно до статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За таких обставин, господарський суд міста Києва повинен був відкласти розгляд справи в межах, встановлених статтею 69 ГПК України.
Розглянувши справу у відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, місцевий господарський суд порушив норми статей 43, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принципу змагальності.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Київський апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, за результатом перегляду судового рішення в апеляційному порядку, користуючись правами, встановленими статті 101 ГПК України, дійшов висновку про скасування рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 по даній справі пі длягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, в порядку пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та за розгляд апеляційної скарги відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 по справі № 8/378 скасувати і прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 72, код 31404864) користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" (юр. адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код 35525447), 20440,00 грн. основного боргу, 536,13 грн. пені, 347,48 грн. збитків від інфляції, 1022,00 грн. штрафу, 223,46 грн. державного мита та 59,01 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В решті задоволення позову відмовити.
3. В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрмакс Інтернешнл" (юр. адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код 35525447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СканТек" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 72, код 31404864) 111,73 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 8/378 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку
Головуючий суддя
Судді
18.03.09 (відправлено)