Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Верховця А.А.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача – Анісімов В. І. - представник за довіреністю,

від відповідача – Горовий О. В. – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренерготех"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009

у справі № 31/297 (суддя Качан Н.І.)

за позовом ВАТ "Центролит"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренерготех"

про розірвання договору поставки та стягнення 5146158,63 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 31/297 від 15.01.2009р. позов Відкритого акціонерного товариства "Центролит" (надалі – Позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерготех" (надалі – Відповідач) про розірвання Договору постачання № 20 від 27.10.2006р. та стягнення 5 146 158,63 грн. грошових коштів, пені та штрафу, було задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Укренерготех" на користь ВАТ "Центролит" 1 426 120,00 грн., штрафні санкції у розмірі 675 511,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 062 948,24 грн., три відсотка річних у розмірі 160 789,90 грн., 25 500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. по справі №31/297 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з"ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що висновок суду про те, що кінцевим терміном поставки є 13.03.2007 року є безпідставним та необгунтованим, так як не базується на умовах Договору та суперечить п. п. 2.1. та 6.3 Договору. Також, висновок суду про те, що Позивач виконав свої зобов'язання по Договору також є безпідставними, так як Позивач не сплатив Відповідачу всю суму за Договором, а сплатив тільки 3 769 320,00 грн. з 4 585 400,00 грн.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. – без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Укренерготех" - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:

27.10.2006 року між сторонами було укладено Договір постачання № 20, відповідно до умов якого Відповідач, як продавець, зобов'язався продати товар, а Позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Предметом Договору є поставка двох трансформаторів ТРДН-40003/110/6, загальна сума Договору становила 4 585 400 грн., вартість кожного трансформатора відповідно становила 2 292 700 грн.

Розділом 6 Договору сторони визначили, що розрахунок проводиться таким чином: передоплата у розмірі 40% від загальної суми Договору в строк 20 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату; 10% до 30.11.2006 року; 10% до 31.12.2006 року; 10% до 31.01.2007 року; 30% після отримання покупцем копії адресованого продавцю письмового повідомлення завода - виробника про повне виготовлення товару.

На виконання умов Договору, Позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 3 209 780 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 5434 від 13.11.06 року – передплата у розмірі 1 834 160 грн. (згідно рахунку № СФ-0000032 від 27.10.06 р.);

- платіжним дорученням № 5726 від 30.11.06 року - 458 540 грн. (згідно рахунку № СФ-0000036 від 13.11.06 р.);

- платіжним дорученням № 6071 від 27.12.06 року - 458 540 грн.;

- платіжним дорученням № 410 від 30.01.07р - 458 540 грн.

У березні 2007 року сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою до предмету Договору було додатково включено поставку сухих вводів з твердою ізоляцією ГКТ II 60 - 110/800А 686351.028.01. у кількості двох комплектів (в кожному комплекті 3 шт.).

Таким чином, судова колегія зазначає, що загальну суму Договору було збільшено і визначено у розмірі 4 686 400 грн., з яких вартість одного трансформатора не змінилася і склала 2 292 700 грн., а вартість одного комплекту сухих вводів було визначено у 50 500 грн.

Платіжним дорученням № 1313 від 26.03.07р. Позивач сплатив Відповідачу 101 000,00 грн. за сухі вводи до трансформаторів; платіжним дорученням №1314 від 26.03.07р. додатково 458 540,00 грн.

Таким чином, станом на 26.03.07р. Позивач сплатив на користь Відповідача 3 769 320 грн.

Як видно з матеріалів справи, 19.06.2007р. на території Позивача було здійснено вивантаження обладнання до трансформатору ТРДН - 40000/110/6., яке є фактично його складовою частиною, та один комплект сухих вводів до трансформатору. Під час огляду обладнання було встановлено, що воно є некомплектним та має суттєві недоліки, про що складено акт від 19.06.2007р. за участі представника відповідача Миколаєнко Н.М., яка довіреністю №1 від 03.01.2007р. уповноважена вирішувати відповідні питання. Зокрема, два ящики з обладнанням прибули відкритими, усе обладнання не нове (1992-2004 року), відсутні комплектуючі та запасні частини, обладнання містить іржу, корозію, пошкодження та інші недоліки. При огляді комплекту сухих вводів було з'ясовано, що вони не нові, містять пошкодження та інші недоліки. За висновками комісії обладнання не відповідає умовам Договору.

23.06.2007р. на території Позивача з автомобіля було вивантажено один неукомплектований трансформатор ТРДН - 40000/110/6, виготовлений у 1986 році. Разом з трансформатором Покупцю було передано тільки дублікат паспорта, у якому зазначена дата його виготовлення - 1986 рік.

З 04.07.07р. по 05.07.07р. експертом Сумської торгово-промислової палати було проведено експертизу щодо відповідності поставленого обладнання умовам Договору та зроблено висновок № 533 від 06.07.07р., згідно якого поставлене обладнання по Договору не відповідає його умовам, використання трансформатора без обладнання (тобто без його складових частин) не можливе, так як обладнання та власне трансформатор складають один цілий виріб.

Суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення прийшов до висновку, що Відповідач допустив істотне порушення вимог щодо якості товару, який повинен бути поставлений Позивачу, а тому не має підстав вважати поставку хоча б одного трансформатору з сухими вводами здійсненою.

У зв’язку з вищенаведеним, судом першої інстанції було стягнуто з Відповідача на користь ВАТ "Центролит" 1 426 120,00 грн., штрафні санкції у розмірі 675 511,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 062 948,24 грн., три відсотка річних у розмірі 160 789,90 грн.

Судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України (436-15) ), майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов"язків (зобов"язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2.1. Договору строк поставки товару складає 120 (сто двадцять) календарних днів від проведення передоплати Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до умов Договору остаточний розрахунок здійснюється лише після отримання Покупцем копії адресованого Продавцю письмового повідомлення завода-виробника про повне виготовлення Товару.

Таким чином, умова поставки Відповідачем на користь Позивача Товару знаходилася в прямій залежності від факту 100% оплати за вище згаданий Товар по даному Договору.

Позивачем на користь Відповідача всього по Договору було перераховано 3 769 320 (три мільйони сімсот шістдесят дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., що складає 80 % від всієї суми Договору.

Враховуючу зазначене, колегія cуддів констатує, що фактично строк поставки по даному Договору не настав, адже Позивачем було порушено п.6.3. Договору, а саме, не було сплачено на користь Відповідача всієї суми згідно умов Договору.

У зв’язку з цим, судова колегія вважає, що і нарахування штрафних санкцій є безпідставним і необгрунтованим.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь ВАТ "Центролит" 1 426 120,00 грн., штрафні санкції у розмірі 675 511,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 062 948,24 грн., три відсотка річних у розмірі 160 789,90 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ "Укренерготех" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд, -

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Укренерготех" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. у справі № 31/297 скасувати повністю.

3. Прийняти у справі № 31/297 нове рішення, яким у позові Відкритому акціонерному товариству "Центролит", відмовити повністю.

4. Справу № 31/297 повернути до господарського суду міста Києва.