В жовтні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача (враховуючи подані заяви про уточнення позовних вимог): 6 868 054,32 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 450 242,41 грн. пені, 3 049 772,66 грн. збитків, 55 889,58 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 457 510,00 грн. штрафних санкцій, 228 755,00 грн. адвокатських послуг, в зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 3107-08 від 29.07.2008.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2009 р. у справі №32/455 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням господарського суду, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неправомірне неврахування судом тієї обставини, що договір між сторонами було укладено за результатами процедури закупівлі за кошти місцевого бюджету, відповідно оплата придбаної техніки мала здійснюватися не відповідачем, а за рахунок коштів бюджету м. Києва, а головним розпорядником бюджетних коштів було визначено Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради. В обгрунтування власної позиції відповідач посилається на п.3.3. договору, яким як стверджує заявник, зобов’язання щодо проведення оплати за придбаний ним товар виникає в нього виключно після надходження коштів з міського бюджету. З огляду на те, що кошти не були виділені вчасно з міського бюджету, відповідач вважає, що строк виконання його зобов’язань щодо проведення розрахунку фактично не наступив, по мірі надходження цільових коштів з бюджету, відповідач частково розрахувався з позивачем, а отже позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, отриманих збитків та нарахованих штрафних санкцій в зв’язку з допущеним простроченням, є заявленими неправомірно.

Позивач у відзиві проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Учасники спору були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, третя особа наданими їй процесуальними правами щодо прийняття участі в судових засіданнях не скористалася, в судові засідання повноважний представник третьої особи не з’явився, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив. Судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, повідомленого належним чином.

Відповідачем подано письмове клопотання про зупинення апеляційного розгляду справи №32/455 до розгляду пов’язаної справи №8/570 Окружним адміністративним судом м. Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" до Головного управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) про зобов’язання вчинити дії. В обгрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що саме Головне управління є головним розпорядником бюджетних коштів і від нього залежить виконання відповідачем зобов’язань перед позивачем. Враховуючи те, що Головним управлінням були лише частково перераховані цільові кошти для оплати поставленої позивачем техніки, відповідач звернувся із позовом до Головного управління про зобов’язання його перерахувати йому цю заборгованість, а оскільки позовні вимоги у цих двох справах є пов’язаними, відповідач просить провадження у справі №32/455 зупинити до розгляду пов’язаної справи №8/570.

Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.

Колегія звертає увагу на те, що спір між сторонами у справі №32/455 стосується правовідносин сторін – ТОВ "УкрРентек" та ВАТ "Київспецтранс", які виникли на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу техніки № 3107-08 від 29.07.2008 р., відповідно права та обов’язки за договором виникли саме у цих сторін.

Судова колегія, розглянувши обставини справи, приходить до висновку про відсутність перешкод в розгляді спору у справі №32/455 та можливість розгляду поданої апеляційної скарги за відсутності рішення у справі №8/570. За таких обставин колегія не вбачає підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №32/455 та відмовляє в задоволенні заявленого клопотання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано задовольнив позов, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу техніки № 3107-08 від 29.07.2008 р., в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за придбану техніку.

У відповідності до умов укладеного за результатами процедури закупівлі за кошти місцевого бюджету (предмет закупівлі "Машини та транспортне устаткування") на підставі рішення тендерного комітету відповідача (протокол від 15.07.2008 по ЛОТ № 1, акцепт тендерної пропозиції № 1250/03 від 16.07.2008) договору купівлі-продажу № 3107-08 сторонами було погоджено проведення відповідачем оплати протягом 31 дня з дати підписання акту приймання-передачі товару у розмірі 9 150 200,00 грн. виключно після надходження на рахунок відповідача коштів для оплати з міського бюджету на підставі Акту передачі-приймання.

На виконання п. 4.1 договору, за Актом приймання-передачі техніки по Договору купівлі-продажу від 29.07.2008 № 3107-08, позивачем було передано, а відповідачем прийнято Ущільнювач ТПВ марки ВОМАО ВС 772 КВ-2 в кількості 2 одиниці на загальну суму 9 150 200,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за отриманий ним товар був проведений розрахунок лише частково, на виконання умов Договору було здійснено наступні перерахування грошових коштів: 05.11.2008 - 1900 000,00 грн., 26.12.2008 - 100 000,00 грн., 29.12.2008 -630 642,00 грн.

В п.3.3. договору сторонами було встановлено, що оплата товару проводиться відповідачем протягом 31 дня з дати підписання акту приймання-передачі товару у розмірі 9 150 200,00 грн. виключно після надходження на рахунок відповідача коштів для оплати з міського бюджету на підставі Акту передачі-приймання. Оплата має проводитися шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача і є такою, що відбулась з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок позивача в повному обсязі (п. 3.4, 3.5 Договору).

Розглянувши зміст п.3.3. договору, колегією встановлено, що положення цього пункту стосовно порядку здійснення розрахунку між сторонами містять в собі суттєві протиріччя. 31-денний строк оплати за договором слід розраховувати з дати складання сторонами акту приймання-передачі товару. Надходження на рахунок відповідача коштів з міського бюджету може не співпадати з датою підписання акту приймання-передачі товару. Одночасно сторонами не було врегульовано питання щодо дій сторін у разі не надходження цих коштів відповідачу з місцевого бюджету на час виникнення у останнього обов’язку з проведення повного розрахунку з позивачем за договором.

Таким чином, факт ненадходження коштів до покупця (відповідача) від особи, яка не є стороною у договорі купівлі-продажу, не може звільняти відповідача від обов’язку здійснити оплату за придбаний ним товар.

Відповідачем заявленої до стягнення суми боргу не спростовано, погашення заборгованості не проведено, належних доказів на підтвердження належного виконання ним як покупцем, в частині своєчасного і повного проведення розрахунку з позивачем договірних відносин, суду не надано.

Відповідач стверджує, що оскільки головним розпорядником коштів на придбання техніки для ВАТ "Київспецтранс" є Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тому оплата за Договором безпосередньо залежить від виділення грошових коштів третьою особою відповідачу.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу техніки, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних відносин ст. 194 ГК України, у відповідності до якої виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.

З огляду на те, що спірний договір було укладено саме між позивачем та відповідачем, відповідно об’єм прав та обов’язків виник саме у них як сторін договору, та п.3.3. договору був встановлений конкретний строк виконання відповідачем обов’язку з оплати за придбаний товар – протягом 31 дня з дати підписання акту приймання-передачі товару, колегія приходить до висновку, що обов’язок відповідача провести розрахунок з позивачем за договором не ставиться у залежність від розподілу виділених бюджетних асигнувань, а тому мав бути проведений в строки, визначені умовами договору. За таких обставин колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності з його боку порушення договірного зобов’язання в частині проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку про обґрунтоване задоволення господарським судом позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 6519558 грн. у відповідності до положень укладеного між сторонами договору купівлі-продажу техніки № 3107-08 від 29.07.2008 р. та положень ст. 525, 526, 530 ЦК України.

З приводу заявлення позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача отриманих збитків, нарахованої пені за прострочення виконання відповідачем зобов’язання з проведення розрахунку, нарахованих штрафних санкцій, стягнення інфляційних, 3% річних, та колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду спору господарським судом було з’ясовано, що для виконання своїх зобов'язань перед відповідачем по Договору № 3107-08 від 29.07.2008 р. позивачем було додатково укладено з іноземним підприємством Stives Business LLC договір від 11.08.2008 р. № ВС-772 купівлі-продажу Ущільнювача сміття типу ВС772КВ-2, який в наступному був поставлений відповідачу.

Вартість товару відповідно до Договору № ВС-772 становила 9400000 Євро (дев'ятсот сорок тисяч Євро). Копія договору № 3107-08 від 29.07.2008 р. долучена до матеріалів справи. Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі техніки по Договору № ВС-772 від 11.08.2008 р. підписаний сторонами 13.09.2008 р., а згідно п. 4.3. договору строк виконання позивачем зобов’язань з проведення розрахунку встановлений - не пізніше двох місяців з моменту підписання акту приймання-передачі поставки відповідної партії товару, відповідно строк оплати для позивача сплинув 19.11.2008 р.

Колегія звертає увагу на те, що враховуючи укладений між сторонами договір купівлі-продажу техніки №3107-08 від 29.07.2008 р., строк виконання зобов’язання відповідача з проведення розрахунку був передбачений - 14.10.2008 р., позивачем, укладаючи договір з Stives Business LLC від 11.08.2008 р. №ВС-772 було встановлено строк виконання його зобов’язання з проведення розрахунку зі Stives Business LLC - 19.11.2008 р., тобто після оплати відповідачем придбаної у позивача техніки.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3107-08 від 29.07.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати товару, позивачем понесені значні збитки, з огляду на те, що офіційний курс Євро до гривні на момент розгляду спору є значно вищим офіційного курсу Євро до гривні на момент коли зобов'язання щодо оплати мало бути здійснено та у зв'язку з тим, що сторонами було передбачено проведення розрахунків за Договором № ВС-772 від 11.08.2008 р. в Євро.

Згідно з ст. 22 ЦК України особі, якій були нанесені збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а

також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого

порушеного права;

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її

право не було порушено.

Підставою для відшкодування понесених збитків є наявність прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Як було встановлено під час розгляду спору, порушення умов договору (та неможливість проведення розрахунку позивача зі Stives Business LLC ) відбулося з вини відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу техніки №3107-08 від 29.07.2008 р. Порушення відповідачем умов договору щодо проведення своєчасного розрахунку призвело до понесення позивачем значних збитків, враховуючи зміни курсів валют, що відбулися протягом цього періоду.

За таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 049 772,66 грн. – отриманих збитків.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи допущене відповідачем порушення договірних зобов’язань в частині прострочення оплати поставленої йому техніки, господарським судом обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 6868054,32 грн., та три проценти річних в сумі 55889,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в п. 6.3. договору сторонами була передбачена цивільна відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у вигляді неустойки. Позивач вправі вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми коштів за кожен день прострочення.

За таких обставин колегія вважає правомірними у відповідності до положень п. 6.3. договору та ст. ст. 611, 549 ЦК України, та такими, що підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 450 242,41 грн., розрахованої у відповідності до вимог ст. 231 ГК України в період з 15.10.2008 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з постановою НБУ від 21.04.2008 № 107 (v0107500-08) в розмірі 12% .

Крім того, позивачем заявлено до стягнення нараховані штрафні санкції в розмірі 457510грн. Колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції також обґрунтовано задовольнив цю позовну вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 57 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 (v0888400-88) "Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення. Положення про поставки товарів народного споживання і Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" (п.66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення) за безпідставну відмову від оплати за продукцію покупець сплачує штраф в розмірі 5% від суми від оплати якої він ухилився.

Крім того, заявлені до стягнення з відповідача судові витрати в сумі 228 755,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача у відповідності до положень ст. 48 ГПК України, Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) .

На підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи долучено контракт про надання адвокатських послуг № 21/08 від 10.10.2008, укладений між ТОВ "УкрРентек" (Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Міжнародна адвокатська компанія" (Виконавець), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати адвокатські послуги, пов'язані із захистом його інтересів в судах по стягненню дебіторської заборгованості з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс", а Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти вищевказані послуги та оплатити їх; адвокатський гонорар становить 2,5% від загальної суми заборгованості (9 150 200,00 грн.) та дорівнює 228 755,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, працівники Адвокатського об'єднання "Міжнародна адвокатська компанія" на виконання умов укладеного з позивачем договору про надання адвокатських послуг № 21/08 від 10.10.2008, здійснювали представництво інтересів позивача під час розгляду спору в господарському суді.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія, дослідивши обставини справи, приходить до висновку про обґрунтованість заявлення позовних вимог у відповідності до положень укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та положень ст. ст. 530, 546, 625 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги повністю. Відповідно оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки скаржником доводів позову не спростовано, належних доказів у відповідності до вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.