ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,
суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Академмістечко" (далі – ЗАТ МЖК "Академмістечко"), товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "БудІнвестХолдинг" (далі – ТОВ БК "БудІнвестХолдинг"), комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру та договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру та реєстрацію права власності,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 квітня 2005 року між ним та ТОВ БК "БудІнвестХолдинг" було укладено договір інвестування будівництва, відповідно до якого він зобов’язувався оплатити вартість двокімнатної квартири в житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 72,61 кв. м, а ТОВ БК "БудІнвестХолдинг" зобов’язувалося передати йому об’єкт інвестування у власність після здачі будинку в експлуатацію. 23 серпня 2005 року ним повністю виконані умови зазначеного договору. 10 січня 2009 року між ним, ЗАТ МЖК "Академмістечко" та ТОВ БК "БудІнвестХолдинг" була підписана додаткова угода № 2, відповідно до якої всі обов’язки ТОВ БК "БудІнвестХолдинг" зобов’язалося виконати ЗАТ МЖК "Академмістечко". 16 січня 2009 року додатковою угодою № 3 було змінено предмет договору з двокімнатної квартири на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 83 кв. м. В подальшому він дізнався, що 17 червня 2005 року Київській міській державній адміністрації було видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, яку в подальшому вона продала ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право комунальної власності Київської міської державної адміністрації на квартиру АДРЕСА_1 визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 31 березня 2006 року між Київською міською державною адміністрацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Постановлено визнати недійсним свідоцтво про право власності Київської міської державної адміністрації від 17 червня 2005 року на квартиру АДРЕСА_1 визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 31 березня 2006 року між Київською міською державною адміністрацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_7; визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 стягнути з Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_7 368 451 грн. 60 коп. вартості квартири та витрати по оформленню договору купівлі-продажу в розмірі 6 754 грн. 95 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_4 подав заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_5
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що позивач повністю оплатив вартість квартири, а безпідставне її набуття та подальше відчуження Київською міською державною адміністрацією порушує права позивача, тому є законні підстави для визнання недійсними свідоцтва про право власності Київської міської державної адміністрації від 17 червня 2005 року та договору купівлі-продажу від 31 березня 2006 року спірної квартири.
Проте з такими висновками повністю погодитись не можна.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Суд всупереч вимог статей 212, 213 ЦПК України не дав оцінки договору інвестування будівництва від 12 квітня 2005 року, не з'ясував, чи виконало ЗАТ МЖК "Академмістечко" зобов’язання за цим договором, чи приймався будинок в експлуатацію, чи складався сторонами вказаного договору акт прийому-передачі спірної квартири та чи надавалися необхідні документи для оформлення права власності ОСОБА_3 на квартиру, як це передбачено пунктом 2.5. та пунктом 2.6. зазначеного Договору.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час укладення додаткової угоди № 3 від 16 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ЗАТ МЖК "Академмістечко", спірна квартира відповідно до договору купівлі-продажу від 31 березня 2006 року належала ОСОБА_4 та ОСОБА_7, а також на те, що ОСОБА_3 не був стороною договору купівлі-продажу, який він просив визнати недійсним.
Суд апеляційної інстанції, порушивши вимоги статті 303 ЦПК, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л. Сенін Судді: М.І. Балюк Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк