розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 27.01.2009 у справі № 5020-3/237

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, м. Дніпропетровськ,49602)

в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (вул. Лен. Комсомолу, 2,Кривий Ріг, Дніпропетровська область,50023)

до відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (вул. Новікова, 11, м. Севастополь,99042)

про стягнення штрафних санкцій у сумі 9195,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.01.2009 у справі № 5020-3/237 у позові відмовлено.

В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що надані позивачем докази не мають доказового значення, оскільки складені з порушенням статей 3, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 52, 53, 129 Статуту залізниць, пунктів 6, 12, 22, 23, 29 Правил видачі вантажів, пунктів 1, 8, 10 Правил складання актів. Так, суд першої інстанції зазначив, що комерційні акти не мають другого підпису, в перевантаженні не приймали участь ті посадові особи, які передбачені Правилами.

Крім того, місцевий суд визнав також неналежним доказом заявку одержувача вантажу, оскільки повноваження особи, яка її підписала не підтверджені документально.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Так, позивач вважає, що комерційні акти складені згідно Правил складання актів і у матеріалах справи відсутні відомості про визнання їх недійсними у встановленому законом порядку. Щодо відсутності відповідної довіреності, яка надає одержувачу вантажу право заявляти заявку на перевірку маси вантажу, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" пояснює, що такий документ судом не витребувався, а тому і не був наданий.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Придніпровська залізниця" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2008 зі станції відправлення "Інкерман 2" Придніпровської залізниці на адресу одержувача відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" відповідач відправив вантаж - ф-05 флюси, що не пойменовані в алфавіті. При оформлені перевізних документів відповідачем було зазначено масу вантажу: у накладній (на зворотній сторінці) № 45256336, вагон № 56865744 - 69000 кг. (том 1, а. с. 7).

Під час контрольного переважування на станції призначення "Кривий Ріг Головний" на вимогу вантажоодержувача було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у перевізних документах, а саме: у вагоні № 56865744 за накладною - 69000 кг, а при переважуванні - 61200 кг, що на 7800 кг менше ніж зазначено у накладній.

Факт невірно зазначеної маси вантажу зафіксовано в комерційному акті АЗ № 023266/781 від 24.09.2008 (том 1, а. с. 9).

Вищенаведені обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами по суті не заперечуються.

Позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень засновані на положеннях статей 118, 122 Статуту залізниць України, відповідно до яких позивачем нараховане відповідачеві штраф в сумі 9195,00 грн., з розрахунку 5-кратної вартості провізної плати (1839,00 грн. за 1 вагон) за всю відстань перевезення.

Відповідно до статей 908 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України (436-15) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Статтею 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) , на Міністерство транспорту України покладено затвердження Правил перевезення вантажів, а також інших нормативних документів, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 129 Статуту залізниць визначено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (z0565-02) (з наступними змінами і доповненнями).

Стаття 129 Статуту залізниць та пункт 2 Правил складання актів містять перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт.

Обов'язок скласти комерційний акт виникає у залізниці лише у випадках, коли вона згідно зі статтею 52 Статуту зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу і при цьому виявлено псування, пошкодження чи недостачу вантажу, що перевищує встановлені норми.

Так, залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу на станції призначення в разі:

- прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

- прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами;

- прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

- прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Судом встановлено, що підставою для переважування залізницею маси вантажу стало звернення вантажоодержувача із відповідною заявкою.

Згідно з пунктом 23 Правил видачі вантажів, у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Так, у матеріалах справи є заявка вантажоодержувача № 13 від 24.09.2008 (том 1, а. с. 12). Цей документ підписаний з боку вантажоодержувача відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" особою (Бугаєвою). Обсяг повноважень цієї особи документально не підтверджений.

Згідно з пунктом 6 Правил видачі вантажів, для одержання вантажу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину-суб'єкту підприємницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність.

Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідна довіреність судом не витребувалась, а тому ним в судове засідання та матеріали справи не представлялась. Проте, колегія суддів звертає увагу на відзив відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (том 1, а. с. 25 - 27), в якому відповідач посилався на відсутність такого необхідного документу. Ця обставина є одним із доводів, покладених відповідачем в основу своїх заперечень на позов, які ним були висловлені у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується протоколом судового засідання (том 1, а. с. 35 - 36).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що саме позивач повинен був надати суду документ підтверджуючий повноваження вантажоодержувача особи - Бугаєвої на підписання заявки про перевірку маси вантажу.

Згідно зі статтею 37 Статуту залізниць, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях.

Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.

Зважування вагону з вантажем на станції відправлення проводилося на 150-тонних вагонних вагах, а при видачі на станції призначення - на 200-тонних вагонних вагах.

Однак, суд першої інстанції в своєму рішенні не зазначив, яку оцінку надає суд вказаним обставинам.

Оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє судове рішення та обставини справи у повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Саме така думка викладена у Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 (v_225600-08) "Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Проте, відсутність порушення позивачем правил видачі вантажів не впливає на правомірність прийнятого рішення по суті, тому що судом встановлені інші порушення.

Як вже було зазначено, Державним підприємством "Придніпровська залізниця" в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень була здійснена перевірка маси вантажу, внаслідок чого складений комерційний акт АЗ № 023266/781 від 24.09.2008 (том 1, а. с. 9).

Так, за приписами пункту 1 Правил складання актів, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника являється комерційний акт, складений у відповідній формі.

Згідно з пунктами 1, 8, 10 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Аналогічні по суті положення містяться у розпорядженні № 91/ДС від 22.11.2007 начальника станції "Кривий Ріг Головний" (том 1, а. с. 40).

Відповідно до пункту 1 цього розпорядження, право підпису комерційних актів по станції "Кривий Ріг Головний" мають:

- начальник станції, за його відсутності - заступник начальника станції з вантажної роботи Шевченко С.В., головний інженер Великий П.В., заступник начальника станції з оперативної роботи Бублей М.І.;

- начальник вантажного району Гавеля Л.С., за відсутності - особа, які її заміщає; прийомоздавальник вантажу та багажу IV р. Безверха Л.В., за відсутності -особа, яка її заміщає;

- прийомоздавальник вантажу та багажу, який проводив видачу вантажу.

Проте, як вірно звернув увагу місцевий господарський суд, комерційний акт АЗ № 023266/781 від 24.09.2008 підписаний із порушенням пункту 10 Правил складання актів та даного розпорядження. Так, на акті відсутній другий підпис (начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника). Замість цього акт підписано начальником станції та двома прийомоздавальниками.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ці акти складені із дотриманням вимог чинного законодавства, однак встановлені судом вищенаведені порушення взагалі ніяким чином не спростовані.

Крім того, з боку вантажоодержувача акт підписаний представником відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" - Зятюк. У матеріалах справи також відсутній документ підтверджуючий повноваження цієї особи на одержання вантажу та, відповідно, на підписання комерційних актів, як того вимагають положення пункту 6 Правил видачі вантажів.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що комерційний акт не визнаний ніким недійсним у встановленому законом порядку є неспроможними.

Так, у Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 (v_225600-08) "Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", висловлено наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам: наприклад, комерційний акт констатує, що недостачу вантажу встановлено на попутній станції, однак, на зворотному боці накладної відсутня відмітка про складений на попутній станції комерційний акт та не перевірено стан вантажу на станції призначення, як це передбачено Правилами складання актів.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог, у задоволенні позову належить відмовити за недоведеністю.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.